Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Епіфаній Данилович Камінський (12 травня 1893, с. Таужне — 1966, Олешки, УРСР) — військовий і громадський діяч, полковник Армії УНР і військовий міністр Карпатської України. В роки визвольних змагань служив сотником у повстанському загоні Отамана Юрія Тютюнника, який, у липні 1919 року, був переформований у Київську групу Дієвої армії УНР. З листопада 1919 р. — в еміграції. У 1945 р. — заарештований спіробітниками СМЕРШ та вивезений на територію СРСР.
| Епіфаній Данилович Камінський | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Прапорщик  Полковник | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 12 травня 1893 Таужне, Троянівська волость, Балтський повіт, Подільська губернія, Російська імперія | ||||
| Смерть | 1966 Цюрупинське, Херсонська область, Українська РСР, СРСР | ||||
| Національність | українець | ||||
| Військова служба | |||||
| Роки служби |  1914—1915 1918—1919 | ||||
| Приналежність | Російська імперія УНР | ||||
| Вид ЗС |  Армія УНР | ||||
| Рід військ | Сухопутні війська | ||||
| Війни / битви | Перша світова війна Радянсько-українська війна Угорсько-українська війна | ||||
| Командування | |||||
| |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
 | |||||
Біографія
Народився в селі с. Таужне, Троянівської волості, Балтського повіту, Подільської губернії, нині Україна (тоді Подільська губернія, Російська імперія). До 1910 року працював на різних сільськогосподарських роботах. У 1910 році вступив на службу канцелярським працівником до завідувача маєтків селянського земельного банку в Балтському повіті. З 1911 до 1913 року працював помічником слюсаря на цукрових заводах с. Грушки та с. Колодязне. З березня до липня 1913 року працював у м. Одеса на будівництві трамвайної лінії. З липня 1913 року до 15 червня 1914 року працював на Юріївському металургійному заводі Єкатеринославської губернії, після чого повернувся працювати в сільське господарство на малу батьківщину.
Служба в російській армії
У серпні 1914 року зголосився добровольцем у Російську імператорську армію, де був зарахований рядовим солдатом до 6-ї військово-авіаційної роти в м. Одесі. Вже у вересні 1914 року, командуванням Одеського військового округу був направлений у Першу авіаційну школу в м. Гатчина. У листопаді 1914 року покинув навчання в школі і пішов на фронт у лавах 191-го Ларго-Кагульського полку 48-ї піхотної дивізії.
У жовтні 1915 року, під час бою був контужений, унаслідок чого потрапив у полон до австро-угорської армії. Остання посада в Російській імператорській армії — командир батальйону, звання — прапорщик. До березня 1918 року перебував у полоні на території Австро-Угорщини.
Участь у перших національно-визвольних змаганнях
У березні 1918 року, перебуваючі в таборі військово-полонених у м. Фрайштадт, вступив у Першу стрілецько-козацьку дивізію (Сірожунанники). Разом з дивізією вирушив до м. Володимир-Волинський для проходження вишколу. Був призначений фельдфебелем у 2-гу сотню 1-го полку.
Разом із дивізією був переквартирований на Чернігівщину, де "Сірожупанники" мали завдання охороняти східні кордони від нападів більшовицьких загонів.
Зокрема Василь Прохода згадує про нього таке:
 | Але Сірожупанники були настільки свідомим елементом з почуттям добровільної карности, що антидисциплінарних випадків не було. Лише один раз був бунчужний Єпифаній Каминський допустився бешкету на селянському весіллі, забороняючи з "патріотичного" почуття співати російські пісні, чим викликав обурення селян. ... Взагалі недисциплінований елемент не уживався в рядах сірих і відходив. |  |
— Прохода В. Записки непокірливого кн. 1: В Україні – Торонто: Українське Видавництво “Пробоєм” – 1967, стор. 249 | ||
Після приходу до влади Гетьмана Павла Скоропадського був звільнений з війська, як не надійний елемент (відмовився складати присягу на вірність Гетьману). У вересні 1918 року вступив до Українського національного союзу та приєднався до підготовки повстання проти Гетьмана Павла Скоропадського. У жовтні 1918 року, як представник Українського національного союзу очолив антигетьманське повстання в районі Голти, Голоскова та Голованівська.
У грудні 1918 року військовим міністерством УНР було присвоєне звання сотник.
У січні 1919 року був обраний членом Установчого зібрання Трудового конгресу України від Балтського повіту. Брав участь у проголошенні Соборності Української Народної Республіки в м. Київ 22 січня 1919 року.
У березні 1919 року, наказом командуючого Південно-східної групи Армії УНР був призначений військовим повітовим комендантом Балтського повіту. В кінці березня 1919 року, на виконання наказу військового міністра УНР, склав повноваження військового повітового коменданта та відбув у розпорядження командира Південно-східної групи Армії УНР отамана Яніва.
10 квітня 1919 року, в районі м. Вознесенськ, прейшов до армії Отамана Григор'єва, де служив звичайним рядовим козаком. В її лавах брав участь у боях проти французів, де був поранений.
Лікувався в шпиталі на станції Канатна. 10 травня 1919 року, після одуження, приєднався до 2-го українського повстанського корпусу Отамана Юрія Тютюнника, який у липні 1919 року був переформований у Київську групу Дієвої армії УНР. Командував сотнею, в період відсутності Отамана Юрія Тютюнника в червні 1919 року командув усім корпусом.
Був важко поранений у праву ногу та легко в ліву, біля с. Антонівка під Сквирою, на Київщині, і був відправлений у шпиталь м. Кам'янець-Подільський, де йому мали робити операцію, та ампутувати ногу. Лікар подивившись, що він такий молодий, юний хлопець, казав, що було б добре, якби його відправили кудись за кордон. Його мали відправити в Австрію на лікування, але потім щось змінилося і його відправили в Прагу, де йому врятували ногу.
На свято Покрови в Кам'янці-Подільському 14 жовтня 1919 року. Для підняття бойового духу армії Головний Отаман Армії УНР Симон Петлюра влаштував урочисту присягу на вірність українській республіці.
| | Головний Отаман звернув увагу на раненого старшину з повстанського загону отамана Юрія Тютюнника — Епіфана Камінського з села Кошаро-Олександрівки Балтського повіту, який перед повстанням повернувся з полону. На запитання Головного Отамана, де поранено Камінського, він відповів, що під Сквирою обидві ноги, а прийшов сюди за допомогою сестри жалібниці, щоб дати присягу, після якої надіється ще вірно послужити Україні, як тільки вилікує рани. По розмові з цим повстанцем Головний Отаман цілує його в чоло і відходить. | |
— Доценко О. Літопис української революції. Матеріяли й документи до історії української революції. Том 2: Книга 4 (1917-1922) – Варшава – 1923, стор. 112 | ||
23 листопада 1919 року його, як військового інваліда, було відправлено для проведення операції та лікування у м. Прага, Чехословаччина.
Еміграція
Жив у еміграції в м. Прага разом зі своєю дочкою Наталією. У 1921 році їздив у Відень до члена Директорії Андрія Макаренка, для отримання грошової допомоги на лікування. З 1921 по 1923 роки був членом Української студентської громади.
У 1922 році вчився в торговельній школі. З 1921 до 1927 року вчився на юридичному та філософському факультеті Карлового університету в Празі, екзамен на ступінь доктора здавав 17.10.1928 та 8.3.1932, на другому екзамені отримав оцінку "недостатньо", а третій термін не прийшов, отже всупереч деякій інформації, університет не закінчив. У 1928 - 1930 роках вчився у школі політичних наук, одночасно працюючи асистентом у професора Ейхелтман, на кафедрі соціології в Українському університеті у Празі. Отримав титул доктора філософії Українського вільного університету. У 1928 - 1929 роках навчався на Вищих воєнно-наукових курсах генерала Головіна. У 1934 - 1936 роках проходив навчання на курсах "Оборонний семінар", організованих Союзом чеських офіцерів.
У 1929 році, урядом УНР у екзилі, був підвищений до звання полковника. Тоді ж став активним учасником Української Національної Ради за кордоном, створеної А. Макаренком та Ф. Шевцем. Продовжував працювати асистентом в Українському університеті в Празі. У той же час за спогадами Василя Проходи, він "присвоїв собі степень полковника, без огляду на те, що був звільнений за анархізм".
Згадка про Епіфанія Камінського міститься у листі Василя Филоновича Володимиру Сальському про погіршення ставлення до української еміграції в Югославії та плани реорганізації Українського військово-наукового товариства у Празі від 19 листопада 1934 р.:
| | В розвиткові Вашого наказу про можливу допомогу ген. Петріву й його організації УВНТ зможу подати деякі інформації лише тепер, бо до цього часу ціла та організація була нечинна. Увесь час панували там заколоти між самими провідниками організації. Цей безлад збільшували ще й такі інтригани, як «полковник» Є. Камінський та відомий Калістрат, генерал Сидорін та другі. | |
— Українська політична еміграція 1919-1945: Документи і матеріали. — К.: Парламентське вид-во, 2008. — 928 с. + 16 с. іл., стор. 507 | ||
Карпатська Україна
З 1935 року регулярно виїздив на територію Підкарпатської Русі для проведення агітації місцевого населення за проголошення незалежної України. У березні 1939 року перебував у м. Хуст, де обійняв посаду військового міністра Карпатської України.
Повторна еміграція
Після окупації Карпатської України Угорщиною, у 1939 році повернувся на еміграцію в Прагу.
З 1939 року до 5 травня 1945 року Епіфаній Камінський, із дочкою проживав під німецькою окупацією. В цей період його постійно викликали до гестапо. Він навіть якийсь час відсидів у тюрмі.
У 1941 році був завербований німецькою розвідкою як перекладач. Перед початком німецько-радянської війни був відправлений через Угорщину та Румунію в Україну, для роботи перекладачем. Однак, не доїхавши до України був відправлений назад у Прагу.
Арешт, табори та заслання
4 червня 1945 року був заарештований співробітниками відділу «Смерш» 25-го гвардійського стрілецького корпуса в Празі та вивезений на територію СРСР (у м. Київ, де проходило слідство). Рішенням Особливої наради при МВС СРСР від 02.07.1946 за «…участь у націоналістичних організаціях, які співпрацювали із фашистською Німеччиною проти СРСР» засуджений до 10 років позбавлення волі. Сидів у радянських таборах.
Василь Прохода знову зустрів Камінського в Харківській в'язниці:
| | Там я зустрів українців, яких вивезли в другій групі з Праги літаком прямо у Харків. З них я пригадую правника д-ра Гайманівського, дуже милу людину, колишнього сотника Армії УНР та пронирливого Єпифанія Камінського з докторським, кандидатським і полковницьким титулами. Останній і тут виявляв свою «бурхливу» чинність, складав список усіх вивезених з ЧСР українців і намагався щось організувати. Я порадив йому залишити свою організаційну діяльність, бо в Радянському Союзі можна щось організувати лише для потреб НКВД та з наказу його органів, а всякі інші організації підпадають під п. 11 ст. 54 карного кодексу УССР. Камінський на становищі інваліда перебував у стаціонарі й було видно що не голодував. Таку «вигоду» в пересильній в'язниці давали не кожному. ... | |
— Прохода В. Записки непокірливого т. 2: На чужині. Національно-культурна діяльність, боротьба за існування й перебування “на дні життя”: В Україні – Новий Ульм – 1972, стор. 358, 359 | ||
Після відбування терміну отримав дозвіл оселитись у місті Олешки (колишній Цюрупинськ) Херсонської області.
Від його імені в газеті української діаспори «Вісті з України» від 21 лютого 1961 року вийшла розлога стаття:
полковник колишньої армії УНР, доктор філософії Українського Вільного Університету, кандидат прав Старославного Карлового університету, колишній абсольвент школи політичних наук в Празі (Чехословаччина).
…Та я спокійний за долю Радянської України, в якій здійснилися багатовікові мрії українського народу. В єдиній могутній сім'ї Радянського Союзу вона здатна дати нищівну відсіч всім, хто посміє зазіхнути на її священні землі.
газета «Вісті з України», № 21 від 21 лютого 1961 року, арк. 2, 3
Помер в Олешках, Херсонської області УРСР у 1966 році.
Примітки
- Тинченко Я. Війська ясновельможного Пана Гетьмана. Армія Української Держави, травень-грудень 1918 р.: науково-популярне видання. — К.: Темпора, 2014. Стор. 42.
{{}}: Пропущений або порожній|url=() - . Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
- . Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
- . Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
- . Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
- . Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 16 січня 2019.
- Доля, сповнена героїзму: як СРСР покарала полковника УНР за любов до України. 5 канал (укр.). оригіналу за 31 грудня 2018. Процитовано 30 грудня 2018.
Джерела
- ГДА СБУ, Архівно-кримінальна справа, фонд №5, справа №74946 фп.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kaminskij Epifanij Danilovich Kaminskij 12 travnya 1893 18930512 s Tauzhne 1966 Oleshki URSR vijskovij i gromadskij diyach polkovnik Armiyi UNR i vijskovij ministr Karpatskoyi Ukrayini V roki vizvolnih zmagan sluzhiv sotnikom u povstanskomu zagoni Otamana Yuriya Tyutyunnika yakij u lipni 1919 roku buv pereformovanij u Kiyivsku grupu Diyevoyi armiyi UNR Z listopada 1919 r v emigraciyi U 1945 r zaareshtovanij spirobitnikami SMERSh ta vivezenij na teritoriyu SRSR Epifanij Danilovich Kaminskij Praporshik PolkovnikZagalna informaciyaNarodzhennya12 travnya 1893 1893 05 12 Tauzhne Troyanivska volost Baltskij povit Podilska guberniya Rosijska imperiyaSmert1966 1966 Cyurupinske Hersonska oblast Ukrayinska RSR SRSRNacionalnistukrayinecVijskova sluzhbaRoki sluzhbi1914 1915 1918 1919PrinalezhnistRosijska imperiya UNRVid ZS Armiya UNRRid vijskSuhoputni vijskaVijni bitviPersha svitova vijna Radyansko ukrayinska vijna Ugorsko ukrayinska vijnaKomanduvannyaVijskovij ministr Karpatskoyi Ukrayini1939 1939Nagorodi ta vidznakiHrest Simona PetlyuriBiografiyaNarodivsya v seli s Tauzhne Troyanivskoyi volosti Baltskogo povitu Podilskoyi guberniyi nini Ukrayina todi Podilska guberniya Rosijska imperiya Do 1910 roku pracyuvav na riznih silskogospodarskih robotah U 1910 roci vstupiv na sluzhbu kancelyarskim pracivnikom do zaviduvacha mayetkiv selyanskogo zemelnogo banku v Baltskomu poviti Z 1911 do 1913 roku pracyuvav pomichnikom slyusarya na cukrovih zavodah s Grushki ta s Kolodyazne Z bereznya do lipnya 1913 roku pracyuvav u m Odesa na budivnictvi tramvajnoyi liniyi Z lipnya 1913 roku do 15 chervnya 1914 roku pracyuvav na Yuriyivskomu metalurgijnomu zavodi Yekaterinoslavskoyi guberniyi pislya chogo povernuvsya pracyuvati v silske gospodarstvo na malu batkivshinu Sluzhba v rosijskij armiyi U serpni 1914 roku zgolosivsya dobrovolcem u Rosijsku imperatorsku armiyu de buv zarahovanij ryadovim soldatom do 6 yi vijskovo aviacijnoyi roti v m Odesi Vzhe u veresni 1914 roku komanduvannyam Odeskogo vijskovogo okrugu buv napravlenij u Pershu aviacijnu shkolu v m Gatchina U listopadi 1914 roku pokinuv navchannya v shkoli i pishov na front u lavah 191 go Largo Kagulskogo polku 48 yi pihotnoyi diviziyi U zhovtni 1915 roku pid chas boyu buv kontuzhenij unaslidok chogo potrapiv u polon do avstro ugorskoyi armiyi Ostannya posada v Rosijskij imperatorskij armiyi komandir bataljonu zvannya praporshik Do bereznya 1918 roku perebuvav u poloni na teritoriyi Avstro Ugorshini Uchast u pershih nacionalno vizvolnih zmagannyah U berezni 1918 roku perebuvayuchi v tabori vijskovo polonenih u m Frajshtadt vstupiv u Pershu strilecko kozacku diviziyu Sirozhunanniki Razom z diviziyeyu virushiv do m Volodimir Volinskij dlya prohodzhennya vishkolu Buv priznachenij feldfebelem u 2 gu sotnyu 1 go polku Razom iz diviziyeyu buv perekvartirovanij na Chernigivshinu de Sirozhupanniki mali zavdannya ohoronyati shidni kordoni vid napadiv bilshovickih zagoniv Zokrema Vasil Prohoda zgaduye pro nogo take Ale Sirozhupanniki buli nastilki svidomim elementom z pochuttyam dobrovilnoyi karnosti sho antidisciplinarnih vipadkiv ne bulo Lishe odin raz buv bunchuzhnij Yepifanij Kaminskij dopustivsya beshketu na selyanskomu vesilli zaboronyayuchi z patriotichnogo pochuttya spivati rosijski pisni chim viklikav oburennya selyan Vzagali nedisciplinovanij element ne uzhivavsya v ryadah sirih i vidhodiv Prohoda V Zapiski nepokirlivogo kn 1 V Ukrayini Toronto Ukrayinske Vidavnictvo Proboyem 1967 stor 249 Pislya prihodu do vladi Getmana Pavla Skoropadskogo buv zvilnenij z vijska yak ne nadijnij element vidmovivsya skladati prisyagu na virnist Getmanu U veresni 1918 roku vstupiv do Ukrayinskogo nacionalnogo soyuzu ta priyednavsya do pidgotovki povstannya proti Getmana Pavla Skoropadskogo U zhovtni 1918 roku yak predstavnik Ukrayinskogo nacionalnogo soyuzu ocholiv antigetmanske povstannya v rajoni Golti Goloskova ta Golovanivska U grudni 1918 roku vijskovim ministerstvom UNR bulo prisvoyene zvannya sotnik U sichni 1919 roku buv obranij chlenom Ustanovchogo zibrannya Trudovogo kongresu Ukrayini vid Baltskogo povitu Brav uchast u progoloshenni Sobornosti Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki v m Kiyiv 22 sichnya 1919 roku U berezni 1919 roku nakazom komanduyuchogo Pivdenno shidnoyi grupi Armiyi UNR buv priznachenij vijskovim povitovim komendantom Baltskogo povitu V kinci bereznya 1919 roku na vikonannya nakazu vijskovogo ministra UNR sklav povnovazhennya vijskovogo povitovogo komendanta ta vidbuv u rozporyadzhennya komandira Pivdenno shidnoyi grupi Armiyi UNR otamana Yaniva 10 kvitnya 1919 roku v rajoni m Voznesensk prejshov do armiyi Otamana Grigor yeva de sluzhiv zvichajnim ryadovim kozakom V yiyi lavah brav uchast u boyah proti francuziv de buv poranenij Likuvavsya v shpitali na stanciyi Kanatna 10 travnya 1919 roku pislya oduzhennya priyednavsya do 2 go ukrayinskogo povstanskogo korpusu Otamana Yuriya Tyutyunnika yakij u lipni 1919 roku buv pereformovanij u Kiyivsku grupu Diyevoyi armiyi UNR Komanduvav sotneyu v period vidsutnosti Otamana Yuriya Tyutyunnika v chervni 1919 roku komanduv usim korpusom Buv vazhko poranenij u pravu nogu ta legko v livu bilya s Antonivka pid Skviroyu na Kiyivshini i buv vidpravlenij u shpital m Kam yanec Podilskij de jomu mali robiti operaciyu ta amputuvati nogu Likar podivivshis sho vin takij molodij yunij hlopec kazav sho bulo b dobre yakbi jogo vidpravili kudis za kordon Jogo mali vidpraviti v Avstriyu na likuvannya ale potim shos zminilosya i jogo vidpravili v Pragu de jomu vryatuvali nogu Na svyato Pokrovi v Kam yanci Podilskomu 14 zhovtnya 1919 roku Dlya pidnyattya bojovogo duhu armiyi Golovnij Otaman Armiyi UNR Simon Petlyura vlashtuvav urochistu prisyagu na virnist ukrayinskij respublici Sotnik Epifanij Kaminskij ta sestra zhalibnicya Olena Shenkarzhevska pid chas prisyagi na virnist Ukrayinskij Narodnij Respublici 14 zhovtnya 1919 r Golovnij Otaman zvernuv uvagu na ranenogo starshinu z povstanskogo zagonu otamana Yuriya Tyutyunnika Epifana Kaminskogo z sela Kosharo Oleksandrivki Baltskogo povitu yakij pered povstannyam povernuvsya z polonu Na zapitannya Golovnogo Otamana de poraneno Kaminskogo vin vidpoviv sho pid Skviroyu obidvi nogi a prijshov syudi za dopomogoyu sestri zhalibnici shob dati prisyagu pislya yakoyi nadiyetsya she virno posluzhiti Ukrayini yak tilki vilikuye rani Po rozmovi z cim povstancem Golovnij Otaman ciluye jogo v cholo i vidhodit Docenko O Litopis ukrayinskoyi revolyuciyi Materiyali j dokumenti do istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi Tom 2 Kniga 4 1917 1922 Varshava 1923 stor 112 23 listopada 1919 roku jogo yak vijskovogo invalida bulo vidpravleno dlya provedennya operaciyi ta likuvannya u m Praga Chehoslovachchina Emigraciya Zhiv u emigraciyi v m Praga razom zi svoyeyu dochkoyu Nataliyeyu U 1921 roci yizdiv u Viden do chlena Direktoriyi Andriya Makarenka dlya otrimannya groshovoyi dopomogi na likuvannya Z 1921 po 1923 roki buv chlenom Ukrayinskoyi studentskoyi gromadi U 1922 roci vchivsya v torgovelnij shkoli Z 1921 do 1927 roku vchivsya na yuridichnomu ta filosofskomu fakulteti Karlovogo universitetu v Prazi ekzamen na stupin doktora zdavav 17 10 1928 ta 8 3 1932 na drugomu ekzameni otrimav ocinku nedostatno a tretij termin ne prijshov otzhe vsuperech deyakij informaciyi universitet ne zakinchiv U 1928 1930 rokah vchivsya u shkoli politichnih nauk odnochasno pracyuyuchi asistentom u profesora Ejheltman na kafedri sociologiyi v Ukrayinskomu universiteti u Prazi Otrimav titul doktora filosofiyi Ukrayinskogo vilnogo universitetu U 1928 1929 rokah navchavsya na Vishih voyenno naukovih kursah generala Golovina U 1934 1936 rokah prohodiv navchannya na kursah Oboronnij seminar organizovanih Soyuzom cheskih oficeriv U 1929 roci uryadom UNR u ekzili buv pidvishenij do zvannya polkovnika Todi zh stav aktivnim uchasnikom Ukrayinskoyi Nacionalnoyi Radi za kordonom stvorenoyi A Makarenkom ta F Shevcem Prodovzhuvav pracyuvati asistentom v Ukrayinskomu universiteti v Prazi U toj zhe chas za spogadami Vasilya Prohodi vin prisvoyiv sobi stepen polkovnika bez oglyadu na te sho buv zvilnenij za anarhizm Zgadka pro Epifaniya Kaminskogo mistitsya u listi Vasilya Filonovicha Volodimiru Salskomu pro pogirshennya stavlennya do ukrayinskoyi emigraciyi v Yugoslaviyi ta plani reorganizaciyi Ukrayinskogo vijskovo naukovogo tovaristva u Prazi vid 19 listopada 1934 r V rozvitkovi Vashogo nakazu pro mozhlivu dopomogu gen Petrivu j jogo organizaciyi UVNT zmozhu podati deyaki informaciyi lishe teper bo do cogo chasu cila ta organizaciya bula nechinna Uves chas panuvali tam zakoloti mizh samimi providnikami organizaciyi Cej bezlad zbilshuvali she j taki intrigani yak polkovnik Ye Kaminskij ta vidomij Kalistrat general Sidorin ta drugi Ukrayinska politichna emigraciya 1919 1945 Dokumenti i materiali K Parlamentske vid vo 2008 928 s 16 s il stor 507 Karpatska Ukrayina Z 1935 roku regulyarno viyizdiv na teritoriyu Pidkarpatskoyi Rusi dlya provedennya agitaciyi miscevogo naselennya za progoloshennya nezalezhnoyi Ukrayini U berezni 1939 roku perebuvav u m Hust de obijnyav posadu vijskovogo ministra Karpatskoyi Ukrayini Povtorna emigraciya Pislya okupaciyi Karpatskoyi Ukrayini Ugorshinoyu u 1939 roci povernuvsya na emigraciyu v Pragu Z 1939 roku do 5 travnya 1945 roku Epifanij Kaminskij iz dochkoyu prozhivav pid nimeckoyu okupaciyeyu V cej period jogo postijno viklikali do gestapo Vin navit yakijs chas vidsidiv u tyurmi U 1941 roci buv zaverbovanij nimeckoyu rozvidkoyu yak perekladach Pered pochatkom nimecko radyanskoyi vijni buv vidpravlenij cherez Ugorshinu ta Rumuniyu v Ukrayinu dlya roboti perekladachem Odnak ne doyihavshi do Ukrayini buv vidpravlenij nazad u Pragu Aresht tabori ta zaslannya 4 chervnya 1945 roku buv zaareshtovanij spivrobitnikami viddilu Smersh 25 go gvardijskogo strileckogo korpusa v Prazi ta vivezenij na teritoriyu SRSR u m Kiyiv de prohodilo slidstvo Rishennyam Osoblivoyi naradi pri MVS SRSR vid 02 07 1946 za uchast u nacionalistichnih organizaciyah yaki spivpracyuvali iz fashistskoyu Nimechchinoyu proti SRSR zasudzhenij do 10 rokiv pozbavlennya voli Sidiv u radyanskih taborah Vasil Prohoda znovu zustriv Kaminskogo v Harkivskij v yaznici Tam ya zustriv ukrayinciv yakih vivezli v drugij grupi z Pragi litakom pryamo u Harkiv Z nih ya prigaduyu pravnika d ra Gajmanivskogo duzhe milu lyudinu kolishnogo sotnika Armiyi UNR ta pronirlivogo Yepifaniya Kaminskogo z doktorskim kandidatskim i polkovnickim titulami Ostannij i tut viyavlyav svoyu burhlivu chinnist skladav spisok usih vivezenih z ChSR ukrayinciv i namagavsya shos organizuvati Ya poradiv jomu zalishiti svoyu organizacijnu diyalnist bo v Radyanskomu Soyuzi mozhna shos organizuvati lishe dlya potreb NKVD ta z nakazu jogo organiv a vsyaki inshi organizaciyi pidpadayut pid p 11 st 54 karnogo kodeksu USSR Kaminskij na stanovishi invalida perebuvav u stacionari j bulo vidno sho ne goloduvav Taku vigodu v peresilnij v yaznici davali ne kozhnomu U 1956 roci povertayuchis z SRSR do ChSR ya dovidavsya vid odnogo ukrayincya yakij povertavsya do Bolgariyi sho Kaminskij perebuvav v odnomu z taboriv Novosibirskogo krayu de takozh buv neposidyushim i pravdopodibno mav zv yazok z oper upovnovazhenim NKVD Po repatriyaciyi vin do ChSR ne povernuvsya V 1961 roci meni dovelos prochitati v ch 21 Vistej z Ukrayini kiyivskogo chasopisu dlya ukrayinciv za rubezhom veliku stattyu Yepifaniya Kaminskogo z jogo portretom ta vsima titulami vklyuchno do prisvoyenogo polkovnichogo zvannya Armiyi UNR V nij vid bundyuchno zayaviv sho jogo znaye vsya ukrayinska emigraciya bo vin mav osobisti stosunki z Simonom Petlyuroyu komandarmom generalom M Omelyanovichem Pavlenkom chlenami Direktoriyi UNR tosho V tij statti vin oganbiv usih i naplyuvav na toj shlyah yakij vin projshov u 1918 19 rokah kayavsya v usih svoyih provinah pered radyanskoyu vladoyu i dlya vidoma vsih hto jogo znav poza mezhami Ukrayini Vin vozvelichiv ti kolosalni dosyagnennya sho maye ukrayinskij narid pid mudrim keruvannyam komunistichnoyi partiyi za dopomogoyu bratnogo velikoruskogo narodu a takozh opoviv pro svoye radisne zhittya na ridnij Ukrayini de vin pracyuye yak vihovnik a gurtozhitku shkilnoyi molodi Prohoda V Zapiski nepokirlivogo t 2 Na chuzhini Nacionalno kulturna diyalnist borotba za isnuvannya j perebuvannya na dni zhittya V Ukrayini Novij Ulm 1972 stor 358 359 Pislya vidbuvannya terminu otrimav dozvil oselitis u misti Oleshki kolishnij Cyurupinsk Hersonskoyi oblasti Vid jogo imeni v gazeti ukrayinskoyi diaspori Visti z Ukrayini vid 21 lyutogo 1961 roku vijshla rozloga stattya Ye D KAMINSKIJ polkovnik kolishnoyi armiyi UNR doktor filosofiyi Ukrayinskogo Vilnogo Universitetu kandidat prav Staroslavnogo Karlovogo universitetu kolishnij absolvent shkoli politichnih nauk v Prazi Chehoslovachchina Ta ya spokijnij za dolyu Radyanskoyi Ukrayini v yakij zdijsnilisya bagatovikovi mriyi ukrayinskogo narodu V yedinij mogutnij sim yi Radyanskogo Soyuzu vona zdatna dati nishivnu vidsich vsim hto posmiye zazihnuti na yiyi svyashenni zemli Oglyadayuchis teper na shili viku na minule svoye zhittya i svoyu nacionalistichnu diyalnist ya mushu viznati sho ti molodi moyi roki ya daremno zagubiv v metushni za butaforski ideali v toj chas yak spravzhni veliki peretvorennya na shlyahah vozz yednannya suverennoyi Ukrayinskoyi derzhavi zrobiv sam ukrayinskij narod v druzhbi i spivpraci z bratnimi radyanskimi respublikami gazeta Visti z Ukrayini 21 vid 21 lyutogo 1961 roku ark 2 3 Pomer v Oleshkah Hersonskoyi oblasti URSR u 1966 roci PrimitkiTinchenko Ya Vijska yasnovelmozhnogo Pana Getmana Armiya Ukrayinskoyi Derzhavi traven gruden 1918 r naukovo populyarne vidannya K Tempora 2014 Stor 42 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Propushenij abo porozhnij url dovidka Arhiv originalu za 17 sichnya 2019 Procitovano 16 sichnya 2019 Arhiv originalu za 17 sichnya 2019 Procitovano 16 sichnya 2019 Arhiv originalu za 17 sichnya 2019 Procitovano 16 sichnya 2019 Arhiv originalu za 17 sichnya 2019 Procitovano 16 sichnya 2019 Arhiv originalu za 8 zhovtnya 2017 Procitovano 16 sichnya 2019 Dolya spovnena geroyizmu yak SRSR pokarala polkovnika UNR za lyubov do Ukrayini 5 kanal ukr originalu za 31 grudnya 2018 Procitovano 30 grudnya 2018 DzherelaGDA SBU Arhivno kriminalna sprava fond 5 sprava 74946 fp Posilannya