Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Наполео́нівські ві́йни (1799—1815) — серія з кількох воєн, проведених антифранцузькими коаліціями у період Консульства (1799—1804) й імперії Наполеона (1804—1814, 1815).
| Наполеонівські війни | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Битва під Аустерліцем | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
Франція та її союзники: Франція Османська імперія Іспанія (до 1809) Голландія Російська імперія (1807-1812) Королівство Італія Королівство ДаніяБагато німецьких міст-держав (Рейнський союз)  Швеція (1810-1812). | Антифранцузька коаліція та її союзники: Велика Британія Російська імперія Австрійська імперія Королівство Пруссія Швеція Іспанія (після 1809) Португальське королівство Священна Римська імперія Неаполь | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Лідери Франції та її союзників
| Лідери антифранцузької коаліції
| ||||||||
| Військові сили | |||||||||
| : 1 200 000 регулярних військ і ополчення | : 900 000 солдатів, козаків та ополчення: 320 000 регулярних військ і ополчення: 250 000 регулярних військ та ополчення: 250 000 регулярних військ та ополчення | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| 800 000 французів та союзників, загиблих внаслідок ран, нещасних випадків чи хвороб (найбільше, під час вторгнення французів до Росії) 600 000 цивільних | : 32 232 вбитими в результаті бойвих дій та 279 574 вбитими внаслідок ран, хвороб, нещасних випадків та інших причин: 550 220 вбитих в бою (1792–1815) (загалом загиблих невідомо) більше 300 000 вбитих в боях та понад 586 000 вбитих в цілому: 289 000 вбитих у боях (загалом загиблих невідомо): 134 000 вбитих у бою (загалом кількість загиблих невідома) | ||||||||
Найпершою метою війн було прагнення Наполеона завдати повної поразки Великій Британії та усунути її як політичного та економічного суперника Франції. Виступивши проти коаліції європейських країн (Австрійської імперії, Великої Британії, Російської імперії, королівства Швеція і королівства Пруссія), Наполеон одержав перемоги біля Аустерліца (1805), Єни (1806), Ейлау і Фрідланда (1807), але не зміг ефективно воювати проти Великої Британії після поразки в морському бою біля Трафальгара. Його війська воювали в Іспанії з 1808, коли Наполеон втрутився у династичні чвари іспанських Бурбонів. Поразка в Російській імперії і в битві під Лейпцигом, призвела до його полону і заслання на острів Ельбу. 1815 Наполеон повернувся до Французької імперії, почав новий виступ проти сил коаліції, що завершилося повною поразкою Франції біля Ватерлоо.
Передумови війни
Наполеон Бонапарт скористався здобутками Великої французької революції. Після перевороту 18—19 брюмера VIII року (9 листопада 1799), він, як перший консул очолив Французьку республіку. Цей переворот знаменував собою остаточне закінчення революції. Наполеон провадив політику, спрямовану на централізацію влади та концентрацію її у власних руках. Для цього за Кодексом Наполеона було створено складний бюрократичний апарат, головним завданням якого було виконання волі першого консула.
Хід війни
Розгром Третьої коаліції
Занепокоєний бурхливою підготовкою плану Наполеона щодо висадки на Британських островах, Кабінет міністрів Великої Британії розгорнув активну діяльність щодо підготовки сильної антифранцузької коаліції на континенті. До 1805 року вдалось створити третю антифранцузьку коаліцію в складі Великої Британії, Австрійської імперії та Російської імперії. Велика Британія мала фінансувати дії союзників, а Австрійська імперія та Російська імперія — виставляти свої війська на полях битв. Для цього союзники розробили грандіозний план розгрому Французької імперії. На півночі Європи, проти Данії-Норвегії мала діяти 100 тис. російсько-британська армія. У Центральній Європі, проти Курфюрства Баварія та прирейнських союзників Наполеона — 80 тис. австрійська армія Макка, на допомогу якій з Російської імперії рухалась 45 тис. армія Кутузова. В Північній Італії мала діяти 100 тис. австрійська армія ерцгерцога Карла-Людвіга-Іоганна, яка мала очистити від французів Ломбардію та розвинути наступ на південну частину Французької імперії. Одночасно з цими арміями у Кампанії висаджувалась 36 тис. армія прихильників неаполітанських Бурбонів, що рухаючись на північ вийшла б на з'єднання з австрійцями ерцгерцога Карла-Людвіга-Іоганна. І нарешті у Центрі Європи між силами К. Макка та ерцгерцога Карла мала діяти 25 тис. армія ерцгерцога Баптіста Йосифа Іоганна, який мав допомогти одному з них в разі потреби. Однак оскільки британці не виступили на жодному напрямку, а Бурбони не змогли зібрати достатніх сил, то основними силами коаліції залишались австрійська та російська армії.
Четверта коаліція
Розбивши Австрію та Росію, Наполеон тепер не брав у розрахунок і Пруссію. Так, віддавши їй Ганновер, він потім вирішив знову відібрати його. Пересуваючи війська через Пруссію, він не зважав за потрібне питати дозволу в уряду - тобто поводив себе за правом переможця. Зрозумівши, що Пруссії загрожує окупація, берлінський двір вступив у союз із Росією та Англією. У вересні 1806 р. ці держави разом зі Швецією утворили четверту коаліцію.
Прагнучи не допустити об´єднання сил своїх противників, Наполеон вирішив розгромити Пруссію. Тим часом половина прусської армії була розкидана по десяткам гарнізонів. Прусські генерали зневажали досвід ведення війн наполеонівськими військами. Організація й тактика прусської армії були вкрай відсталими. В армії панували муштра та дідовщина.
14 жовтня 1806 р. Наполеон зненацька атакував і розбив частину прусської армії під Ієною, того ж дня його маршал Даву розгромив головні сили прусаків під Ауерштадтом. У Пруссії спалахнула жахлива паніка. Гарнізони здавалися один за одним без жодного пострілу. Армія Наполеона вступила у Берлін. Пруссія приєдналася до континентальної блокади. Ця блокада втягувала Францію до безмежного поширення боротьби за світове панування, оскільки без забезпечення участі в блокаді всіх країн Європи не можна було досягнути придушення Англії економічними засобами. Ще важче було покласти край контрабандній торгівлі з Англією, котра велася повсюди, навіть у Франції. Важко було також припинити нейтральну торгівлю англійськими товарами. У 1807 р. Наполеон наказав конфісковувати нейтральні судна, які заходили до англійських портів та колоній. Англія зі свого боку оголосила блокаду портів Франції та її союзників. Англійський флот перехоплював нейтральні судна, які йшли з товарами до Франції.
Наполеон, розбивши Пруссію, рушив свої війська проти російської армії, яка стояла у східній Пруссії. 7 лютого 1807 р. біля Прейсіш-Ейлау відбулася запекла битва. Обидві армії зазнали тяжких втрат, але росіяни вистояли. Вперше Наполеонові не вдалося добитися рішучої перемоги. Проте 14 липня 1807 р. він усе ж таки розбив російську армію біля Фридланду. Становище Росії швидко погіршувалося. До того ж, починаючи з 1804 р. вона перебувала у війні з Персією, а з 1806 р. почалася російсько-турецька війна. Не маючи союзників і не отримуючи допомоги від Англії, російський уряд вирішив змінити політичний курс і вступити в союз із Наполеоном. Але Франція також була виснажена. Сил для продовження війни з Росією не вистачало. Австрія вичікувала слушного моменту для війни-реваншу з Францією. За таких умов імператори Олександр І і Наполеон розпочали мирні переговори. Побачення імператорів відбулося в Тильзиті і 7 липня 1807 р. держави уклали угоду про мир та союз. Франція, таким чином, отримала свободу дій у Європі. По наполяганню Олександра І Наполеон повернув Пруссії частину земель на схід від Ельби. Білостоцький округ відійшов до Росії. Польські землі були відібрані у Пруссії, утворивши герцогство Варшавське. Росія за угодою мала приєднатися до континентальної блокади проти Британії.
Вторгнення Наполеона на Піренейський півострів
У 1807 р. за підтримки Іспанії Бонапарт зажадав від Португалії, щоб вона приєдналася до континентальної блокади проти Великої Британії. В Лісабоні не погоджувалися на це, тому між Наполеоном й Іспанією була підписана угода про завоювання й розподіл Португалії з її колоніями. Влада Іспанії погодилася на прохід до Португалії французької армії. Однак на боці Португалії виступила Британія, що ввела свої війська на територію цієї країни, і вторгнення французів було відбито. У 1808 р. французькі війська вдерлись в Іспанію. Наполеон призначив королем свого брата Жозефа. Однак в Іспанії почалася визвольна війна, яку підтримала Британія. Франція була змушена послати в цю країну війська. І бойові дії там не вщухають до самого скинення Наполеона в 1814 році.
Російсько-шведська війна
Прагнучи змусити Швецію приєднатись до континентальної блокади, Російська Імперія під тиском Наполеона Бонапарта звернулась до Швеції з вимогою закрити балтійські порти для Великої Британії, на що отримала відмову короля Густава IV Адольфа, який розраховував на британську допомогу у війні з Росією, Францією та Данією. У відповідь 21 лютого 1808 року без оголошення війни російські війська перейшли шведський кордон і 1 березня зайняли Гельсінгфорс, а 7 березня — Тавастехус (нині — Гямеенлінна) на півдні Фінляндії.
Формально війна була оголошена Росією лише 16 березня, коли шведський король наказав заарештувати все російське посольство у Стокгольмі, але на цей час шведи вже втратили стратегічно важливий острів Готланд у Балтиці, за кілька днів — Аландські острови, фортецю Свартхольм і мис Гангут (нині — Ганко) на узбережжі Фінської затоки, а 22 березня — головне фінське місто Або (нині — Турку).
Невдала війна з Наполеоном та його союзниками, неврожай 1808 року, що став причиною економічної кризи, і вперта відмова Густава IV скликати парламент для вирішення нагальних внутрішніх і зовнішніх проблем привели до політичної кризи і 13 березня 1809 року він був арештований та усунутий від влади групою офіцерів-заколотників.
Новий король Карл XIII був змушений 17 вересня укласти з Росією мирний договір, яким Швеція підтверджувала втрату Фінляндії (шести шведських провінцій), Аландських островів і частини Вестро-Ботнії.
Розгром п'ятої коаліції
У 1809 р. Австрія й Велика Британія уклали союз і створили п'яту антифранцузьку коаліцію, але Наполеону вдалося завдати поразки австрійській армії, а Велика Британія не змогла їй допомогти. Французи розгромили австрійців у битвах під Асперном (22 травня 1809 р.) і Ваграмом (5 липня 1809 р.), зайняли Відень. У жовтні 1809 р. між Францією й Австрією був підписаний Шенбрунський мирний договір. Австрія втрачала величезну територію й вихід до Адріатичного моря й зобов'язувалася приєднатися до континентальної блокади, обмежити свою армію до 150 тис. чоловік, сплатити Франції контрибуцію.
Наслідки походу в Москву
У 1808—1811 Французька імперія досягла піку своєї могутності. Але на шляху до повного панування в Європі стояли Велика Британія та Російська імперія. Якщо вторгненню до Британських островів заважали Військово-морські сили Великої Британії, які уже продемонстрували свою могутність у Трафальгарській битві, то шлях до Російської імперії був відкритий.
Між тим відносини між Французькою та Російською імперіями загострювалися. Континентальна блокада, у якій Російська імперія брала участь за умовами Тільзитського миру, була їй невигідна і тому часто порушувалася. Каменем спотикання між двома імперіями стало «польське питання». Із захоплених на західному кордоні Російської імперії земель Наполеон створив Герцогство Варшавське, де діяла конституція, яка звільнила селян від кріпацтва. Це становило загрозу для Російської імперії, і Олександр І підписав таємний договір із Королівством Пруссія про спільний напад на Герцогство Варшавське. У відповідь на це Наполеон ввів до польських земель свої війська. Крім того, Французька імперія підштовхувала Османську імперію та Персію до війни з Російською імперією.
Для вторгнення в Російську імперію Наполеон зібрав армію з понад 600 тис. осіб, половина з яких були представниками підкорених земель.
Російська імперія також мала величезну армію у 900 тис. осіб, проте вони розташовувалися у різних частинах держави — на Кавказі, у Криму, Фінляндії, Молдавії. Таким чином, на західному кордоні проти військ Наполеона було зосереджено близько 240 тис. осіб, розподілених на три армії, які прикривали основні напрямки. На петербурзькому напрямку — 1-ша армія генерала М. Барклая-де-Толлі, на московському — 2-га армія генерала П. Багратіона і на київському напрямку — 3-тя армія генерала О. Тормасова.
24 червня 1812, без оголошення війни, Наполеон напав на Російську імперію, розраховуючи розбити російську імператорську армію в одній генеральній битві.
1-ша та 2-га російські армії почали відступати і в серпні з'єдналися під Смоленськом, де відбулася перша велика битва — Смоленська. Російська імператорська армія продовжувала відступати, що викликало незадоволення серед населення, і Олександр І призначив головнокомандувачем російською армією М. Кутузова.
Генеральна битва відбулася 7 вересня 1812 під Бородіном. Битва була запеклою, проте жодна зі сторін не здобула перемоги. Французи втратили близько 35 тис. осіб убитими (25 % військ). Російська імператорська армія втратила близько 40 тис. осіб, але зберегла боєздатність.
Наступного дня М. Кутузов вирішив не продовжувати битву і відступив, а після Воєнної ради у Філях російська імператорська армія залишила Москву.
Армія Наполеона вступила в Москву. У місті почалися грабежі, а через деякий час спалахнула пожежа, яка знищила більшу частину міста, зокрема продовольчі склади. Французькі війська опинилися на межі голоду. Наполеон запропонував Олександру І переговори, проте російський імператор відмовився. Французький імператор був змушений ухвалити рішення про відступ. Спроба французької армії рушити неспустошеними шляхами завершилася невдачею, у битві під Малоярославцем російські війська зупинили французів. Армія Наполеона змушена була відступати Смоленською дорогою, яку вони вже розорили. Поступово відступ перетворився на панічну втечу. У Російській імперії розгорнувся партизанський рух, почалася сувора зима, французька армія танула на очах. Наполеон, дізнавшись про заколот у Парижі, залишив армію і вирушив до Французької імперії. Через деякий час близько 20 тис. осіб, залишки «Великої армії» імператора Наполеона, переправилися через річку Німан. Російський похід закінчився повною поразкою.
Битва під Ватерлоо
Повернення Наполеона з острова Ельба під час так званих Ста днів виявилось його останньою спробою стати на чолі Франції. Першим кроком після повернення стало відновлення Імперії, а отже і її армії.
1815 на плато Мон-Сен-Жан, недалеко від Брюсселя, у битві під Ватерлоо Наполеон Бонапарт зазнав остаточної поразки від об'єднаних британсько-нідерландських та прусських військ, якими керували відповідно Веллінгтон та Блюхер. Повернувшись до Парижа, Імператор Французький підписав акт зречення та здався на милість британців. Попри його прохання перевезти його до США, британський уряд вирішив заслати його, як почесного полоненого на острів Святої Єлени. Таким чином битва під Ватерлоо поставила остаточну крапку в ході Наполеонівських війн.
Новий світовий порядок унаслідок наполеонівських війн
Див. також
Джерела
- Beck, Archibald Frank (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 28. с. 371—381. (англ.)
- Maude, Frederic Natusch (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 19. с. 212—236. (англ.)
- Robinson, Charles Walker (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 21. с. 90—98. (англ.)
- Rose, John Holland (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 19. с. 190—211. (англ.)
- стаття "Наполеонівські війни" в енциклопедії "Кругосвет" [ 1 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
Примітки
- Росія стала союзником Франції після Тильзітського миру в 1807 р. Союз розпався в 1810 р., Що призвело до вторгнення Франції в 1812 р. За цей час Росія вела війну проти Швеції (1808–1809) і Османської імперії (1806–1812) та номінально проти Британії (1807–1812).
- Формально, Швеція оголосила війну Великій Британії після її поразки у війні з Росією (1808–1809)
- John France (2011). Perilous Glory: The Rise of Western Military Power. Yale UP. p. 351. ISBN 978-0300177442.
- Riehn 1991, p. 50.
- Chandler & Beckett, p. 132
- Statistics of Wars, Oppressions and Atrocities of the Nineteenth Century
- Philo, Tom (2010), Military and Civilian War Related Deaths Through the Ages, archived from the original on 20 April 2010
- Dumas, Samuel (1923), Losses of Life Caused By War
- Canales, Esteban (2004), 1808–1814: demografía y guerra en España (PDF) (in Spanish), Autonomous University of Barcelona, retrieved 3 May 2017
- White, Matthew (2014), Statistics of Wars, Oppressions and Atrocities of the Nineteenth Century, retrieved 3 May 2017
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Napoleo nivski vi jni 1799 1815 seriya z kilkoh voyen provedenih antifrancuzkimi koaliciyami u period Konsulstva 1799 1804 j imperiyi Napoleona 1804 1814 1815 Napoleonivski vijniBitva pid Austerlicem Bitva pid AusterlicemData 18 travnya 1803 roku 20 listopada 1815 rokuMisce Yevropa ta AfrikaPrivid Velika francuzka revolyuciya 1789 1794 ta prihid do vladi u Franciyi Napoleona Bonaparta Rezultat Peremoga antifrancuzkoyi koaliciyi u skladi Rosijskoyi imperiyi Avstrijskoyi imperiyi Velikoyi Britaniyi Korolivstva Prussiya Ispaniyi Shveciyi ta yih soyuznikiv Videnskij kongres 1814 1815 rokivStoroniFranciya ta yiyi soyuzniki Franciya Osmanska imperiya Ispaniya do 1809 Gollandiya Rosijska imperiya 1807 1812 Korolivstvo Italiya Korolivstvo Daniya Bagato nimeckih mist derzhav Rejnskij soyuz Shveciya 1810 1812 Antifrancuzka koaliciya ta yiyi soyuzniki Velika Britaniya Rosijska imperiya Avstrijska imperiya Korolivstvo Prussiya Shveciya Ispaniya pislya 1809 Portugalske korolivstvo Svyashenna Rimska imperiya NeapolKomanduvachiLideri Franciyi ta yiyi soyuznikiv Napoleon Bonapart Moris Talejran Zhozef Bonapart Mahmud II Frederik VI Kristian VII Karl IV Lideri antifrancuzkoyi koaliciyi Georg III Genri Addington Vilyam Pitt molodshij Vilyam Grenvill Vilyam Kavendish Bentink Spenser Persival Robert Benks Liverpul Dzhenkinson Goracio Nelson Oleksandr I Mihajlo Kutuzov Franc II Fridrih Vilgelm III Gebhard Blyuher Gustav IV Adolf Karl XIII Mariya I BlagochestivaVijskovi sili 1 200 000 regulyarnih vijsk i opolchennya 900 000 soldativ kozakiv ta opolchennya 320 000 regulyarnih vijsk i opolchennya 250 000 regulyarnih vijsk ta opolchennya 250 000 regulyarnih vijsk ta opolchennyaVtrati800 000 francuziv ta soyuznikiv zagiblih vnaslidok ran neshasnih vipadkiv chi hvorob najbilshe pid chas vtorgnennya francuziv do Rosiyi 600 000 civilnih 32 232 vbitimi v rezultati bojvih dij ta 279 574 vbitimi vnaslidok ran hvorob neshasnih vipadkiv ta inshih prichin 550 220 vbitih v boyu 1792 1815 zagalom zagiblih nevidomo bilshe 300 000 vbitih v boyah ta ponad 586 000 vbitih v cilomu 289 000 vbitih u boyah zagalom zagiblih nevidomo 134 000 vbitih u boyu zagalom kilkist zagiblih nevidoma Najpershoyu metoyu vijn bulo pragnennya Napoleona zavdati povnoyi porazki Velikij Britaniyi ta usunuti yiyi yak politichnogo ta ekonomichnogo supernika Franciyi Vistupivshi proti koaliciyi yevropejskih krayin Avstrijskoyi imperiyi Velikoyi Britaniyi Rosijskoyi imperiyi korolivstva Shveciya i korolivstva Prussiya Napoleon oderzhav peremogi bilya Austerlica 1805 Yeni 1806 Ejlau i Fridlanda 1807 ale ne zmig efektivno voyuvati proti Velikoyi Britaniyi pislya porazki v morskomu boyu bilya Trafalgara Jogo vijska voyuvali v Ispaniyi z 1808 koli Napoleon vtrutivsya u dinastichni chvari ispanskih Burboniv Porazka v Rosijskij imperiyi i v bitvi pid Lejpcigom prizvela do jogo polonu i zaslannya na ostriv Elbu 1815 Napoleon povernuvsya do Francuzkoyi imperiyi pochav novij vistup proti sil koaliciyi sho zavershilosya povnoyu porazkoyu Franciyi bilya Vaterloo Peredumovi vijniNapoleon Bonapart skoristavsya zdobutkami Velikoyi francuzkoyi revolyuciyi Pislya perevorotu 18 19 bryumera VIII roku 9 listopada 1799 vin yak pershij konsul ocholiv Francuzku respubliku Cej perevorot znamenuvav soboyu ostatochne zakinchennya revolyuciyi Napoleon provadiv politiku spryamovanu na centralizaciyu vladi ta koncentraciyu yiyi u vlasnih rukah Dlya cogo za Kodeksom Napoleona bulo stvoreno skladnij byurokratichnij aparat golovnim zavdannyam yakogo bulo vikonannya voli pershogo konsula Hid vijniRozgrom Tretoyi koaliciyi Zanepokoyenij burhlivoyu pidgotovkoyu planu Napoleona shodo visadki na Britanskih ostrovah Kabinet ministriv Velikoyi Britaniyi rozgornuv aktivnu diyalnist shodo pidgotovki silnoyi antifrancuzkoyi koaliciyi na kontinenti Do 1805 roku vdalos stvoriti tretyu antifrancuzku koaliciyu v skladi Velikoyi Britaniyi Avstrijskoyi imperiyi ta Rosijskoyi imperiyi Velika Britaniya mala finansuvati diyi soyuznikiv a Avstrijska imperiya ta Rosijska imperiya vistavlyati svoyi vijska na polyah bitv Dlya cogo soyuzniki rozrobili grandioznij plan rozgromu Francuzkoyi imperiyi Na pivnochi Yevropi proti Daniyi Norvegiyi mala diyati 100 tis rosijsko britanska armiya U Centralnij Yevropi proti Kurfyurstva Bavariya ta prirejnskih soyuznikiv Napoleona 80 tis avstrijska armiya Makka na dopomogu yakij z Rosijskoyi imperiyi ruhalas 45 tis armiya Kutuzova V Pivnichnij Italiyi mala diyati 100 tis avstrijska armiya ercgercoga Karla Lyudviga Ioganna yaka mala ochistiti vid francuziv Lombardiyu ta rozvinuti nastup na pivdennu chastinu Francuzkoyi imperiyi Odnochasno z cimi armiyami u Kampaniyi visadzhuvalas 36 tis armiya prihilnikiv neapolitanskih Burboniv sho ruhayuchis na pivnich vijshla b na z yednannya z avstrijcyami ercgercoga Karla Lyudviga Ioganna I nareshti u Centri Yevropi mizh silami K Makka ta ercgercoga Karla mala diyati 25 tis armiya ercgercoga Baptista Josifa Ioganna yakij mav dopomogti odnomu z nih v razi potrebi Odnak oskilki britanci ne vistupili na zhodnomu napryamku a Burboni ne zmogli zibrati dostatnih sil to osnovnimi silami koaliciyi zalishalis avstrijska ta rosijska armiyi Chetverta koaliciya Rozbivshi Avstriyu ta Rosiyu Napoleon teper ne brav u rozrahunok i Prussiyu Tak viddavshi yij Gannover vin potim virishiv znovu vidibrati jogo Peresuvayuchi vijska cherez Prussiyu vin ne zvazhav za potribne pitati dozvolu v uryadu tobto povodiv sebe za pravom peremozhcya Zrozumivshi sho Prussiyi zagrozhuye okupaciya berlinskij dvir vstupiv u soyuz iz Rosiyeyu ta Angliyeyu U veresni 1806 r ci derzhavi razom zi Shveciyeyu utvorili chetvertu koaliciyu Pragnuchi ne dopustiti ob yednannya sil svoyih protivnikiv Napoleon virishiv rozgromiti Prussiyu Tim chasom polovina prusskoyi armiyi bula rozkidana po desyatkam garnizoniv Prusski generali znevazhali dosvid vedennya vijn napoleonivskimi vijskami Organizaciya j taktika prusskoyi armiyi buli vkraj vidstalimi V armiyi panuvali mushtra ta didovshina 14 zhovtnya 1806 r Napoleon znenacka atakuvav i rozbiv chastinu prusskoyi armiyi pid Iyenoyu togo zh dnya jogo marshal Davu rozgromiv golovni sili prusakiv pid Auershtadtom U Prussiyi spalahnula zhahliva panika Garnizoni zdavalisya odin za odnim bez zhodnogo postrilu Armiya Napoleona vstupila u Berlin Prussiya priyednalasya do kontinentalnoyi blokadi Cya blokada vtyaguvala Franciyu do bezmezhnogo poshirennya borotbi za svitove panuvannya oskilki bez zabezpechennya uchasti v blokadi vsih krayin Yevropi ne mozhna bulo dosyagnuti pridushennya Angliyi ekonomichnimi zasobami She vazhche bulo poklasti kraj kontrabandnij torgivli z Angliyeyu kotra velasya povsyudi navit u Franciyi Vazhko bulo takozh pripiniti nejtralnu torgivlyu anglijskimi tovarami U 1807 r Napoleon nakazav konfiskovuvati nejtralni sudna yaki zahodili do anglijskih portiv ta kolonij Angliya zi svogo boku ogolosila blokadu portiv Franciyi ta yiyi soyuznikiv Anglijskij flot perehoplyuvav nejtralni sudna yaki jshli z tovarami do Franciyi Napoleon rozbivshi Prussiyu rushiv svoyi vijska proti rosijskoyi armiyi yaka stoyala u shidnij Prussiyi 7 lyutogo 1807 r bilya Prejsish Ejlau vidbulasya zapekla bitva Obidvi armiyi zaznali tyazhkih vtrat ale rosiyani vistoyali Vpershe Napoleonovi ne vdalosya dobitisya rishuchoyi peremogi Prote 14 lipnya 1807 r vin use zh taki rozbiv rosijsku armiyu bilya Fridlandu Stanovishe Rosiyi shvidko pogirshuvalosya Do togo zh pochinayuchi z 1804 r vona perebuvala u vijni z Persiyeyu a z 1806 r pochalasya rosijsko turecka vijna Ne mayuchi soyuznikiv i ne otrimuyuchi dopomogi vid Angliyi rosijskij uryad virishiv zminiti politichnij kurs i vstupiti v soyuz iz Napoleonom Ale Franciya takozh bula visnazhena Sil dlya prodovzhennya vijni z Rosiyeyu ne vistachalo Avstriya vichikuvala slushnogo momentu dlya vijni revanshu z Franciyeyu Za takih umov imperatori Oleksandr I i Napoleon rozpochali mirni peregovori Pobachennya imperatoriv vidbulosya v Tilziti i 7 lipnya 1807 r derzhavi uklali ugodu pro mir ta soyuz Franciya takim chinom otrimala svobodu dij u Yevropi Po napolyagannyu Oleksandra I Napoleon povernuv Prussiyi chastinu zemel na shid vid Elbi Bilostockij okrug vidijshov do Rosiyi Polski zemli buli vidibrani u Prussiyi utvorivshi gercogstvo Varshavske Rosiya za ugodoyu mala priyednatisya do kontinentalnoyi blokadi proti Britaniyi Vtorgnennya Napoleona na Pirenejskij pivostriv Dokladnishe Francuzke vtorgnennya v Portugaliyu 1807 U 1807 r za pidtrimki Ispaniyi Bonapart zazhadav vid Portugaliyi shob vona priyednalasya do kontinentalnoyi blokadi proti Velikoyi Britaniyi V Lisaboni ne pogodzhuvalisya na ce tomu mizh Napoleonom j Ispaniyeyu bula pidpisana ugoda pro zavoyuvannya j rozpodil Portugaliyi z yiyi koloniyami Vlada Ispaniyi pogodilasya na prohid do Portugaliyi francuzkoyi armiyi Odnak na boci Portugaliyi vistupila Britaniya sho vvela svoyi vijska na teritoriyu ciyeyi krayini i vtorgnennya francuziv bulo vidbito U 1808 r francuzki vijska vderlis v Ispaniyu Napoleon priznachiv korolem svogo brata Zhozefa Odnak v Ispaniyi pochalasya vizvolna vijna yaku pidtrimala Britaniya Franciya bula zmushena poslati v cyu krayinu vijska I bojovi diyi tam ne vshuhayut do samogo skinennya Napoleona v 1814 roci Rosijsko shvedska vijna Dokladnishe Rosijsko shvedska vijna 1808 1809 Pragnuchi zmusiti Shveciyu priyednatis do kontinentalnoyi blokadi Rosijska Imperiya pid tiskom Napoleona Bonaparta zvernulas do Shveciyi z vimogoyu zakriti baltijski porti dlya Velikoyi Britaniyi na sho otrimala vidmovu korolya Gustava IV Adolfa yakij rozrahovuvav na britansku dopomogu u vijni z Rosiyeyu Franciyeyu ta Daniyeyu U vidpovid 21 lyutogo 1808 roku bez ogoloshennya vijni rosijski vijska perejshli shvedskij kordon i 1 bereznya zajnyali Gelsingfors a 7 bereznya Tavastehus nini Gyameenlinna na pivdni Finlyandiyi Formalno vijna bula ogoloshena Rosiyeyu lishe 16 bereznya koli shvedskij korol nakazav zaareshtuvati vse rosijske posolstvo u Stokgolmi ale na cej chas shvedi vzhe vtratili strategichno vazhlivij ostriv Gotland u Baltici za kilka dniv Alandski ostrovi fortecyu Svartholm i mis Gangut nini Ganko na uzberezhzhi Finskoyi zatoki a 22 bereznya golovne finske misto Abo nini Turku Nevdala vijna z Napoleonom ta jogo soyuznikami nevrozhaj 1808 roku sho stav prichinoyu ekonomichnoyi krizi i vperta vidmova Gustava IV sklikati parlament dlya virishennya nagalnih vnutrishnih i zovnishnih problem priveli do politichnoyi krizi i 13 bereznya 1809 roku vin buv areshtovanij ta usunutij vid vladi grupoyu oficeriv zakolotnikiv Novij korol Karl XIII buv zmushenij 17 veresnya uklasti z Rosiyeyu mirnij dogovir yakim Shveciya pidtverdzhuvala vtratu Finlyandiyi shesti shvedskih provincij Alandskih ostroviv i chastini Vestro Botniyi Rozgrom p yatoyi koaliciyi U 1809 r Avstriya j Velika Britaniya uklali soyuz i stvorili p yatu antifrancuzku koaliciyu ale Napoleonu vdalosya zavdati porazki avstrijskij armiyi a Velika Britaniya ne zmogla yij dopomogti Francuzi rozgromili avstrijciv u bitvah pid Aspernom 22 travnya 1809 r i Vagramom 5 lipnya 1809 r zajnyali Viden U zhovtni 1809 r mizh Franciyeyu j Avstriyeyu buv pidpisanij Shenbrunskij mirnij dogovir Avstriya vtrachala velicheznu teritoriyu j vihid do Adriatichnogo morya j zobov yazuvalasya priyednatisya do kontinentalnoyi blokadi obmezhiti svoyu armiyu do 150 tis cholovik splatiti Franciyi kontribuciyu Naslidki pohodu v Moskvu U 1808 1811 Francuzka imperiya dosyagla piku svoyeyi mogutnosti Ale na shlyahu do povnogo panuvannya v Yevropi stoyali Velika Britaniya ta Rosijska imperiya Yaksho vtorgnennyu do Britanskih ostroviv zavazhali Vijskovo morski sili Velikoyi Britaniyi yaki uzhe prodemonstruvali svoyu mogutnist u Trafalgarskij bitvi to shlyah do Rosijskoyi imperiyi buv vidkritij Mizh tim vidnosini mizh Francuzkoyu ta Rosijskoyu imperiyami zagostryuvalisya Kontinentalna blokada u yakij Rosijska imperiya brala uchast za umovami Tilzitskogo miru bula yij nevigidna i tomu chasto porushuvalasya Kamenem spotikannya mizh dvoma imperiyami stalo polske pitannya Iz zahoplenih na zahidnomu kordoni Rosijskoyi imperiyi zemel Napoleon stvoriv Gercogstvo Varshavske de diyala konstituciya yaka zvilnila selyan vid kripactva Ce stanovilo zagrozu dlya Rosijskoyi imperiyi i Oleksandr I pidpisav tayemnij dogovir iz Korolivstvom Prussiya pro spilnij napad na Gercogstvo Varshavske U vidpovid na ce Napoleon vviv do polskih zemel svoyi vijska Krim togo Francuzka imperiya pidshtovhuvala Osmansku imperiyu ta Persiyu do vijni z Rosijskoyu imperiyeyu Dlya vtorgnennya v Rosijsku imperiyu Napoleon zibrav armiyu z ponad 600 tis osib polovina z yakih buli predstavnikami pidkorenih zemel Rosijska imperiya takozh mala velicheznu armiyu u 900 tis osib prote voni roztashovuvalisya u riznih chastinah derzhavi na Kavkazi u Krimu Finlyandiyi Moldaviyi Takim chinom na zahidnomu kordoni proti vijsk Napoleona bulo zoseredzheno blizko 240 tis osib rozpodilenih na tri armiyi yaki prikrivali osnovni napryamki Na peterburzkomu napryamku 1 sha armiya generala M Barklaya de Tolli na moskovskomu 2 ga armiya generala P Bagrationa i na kiyivskomu napryamku 3 tya armiya generala O Tormasova 24 chervnya 1812 bez ogoloshennya vijni Napoleon napav na Rosijsku imperiyu rozrahovuyuchi rozbiti rosijsku imperatorsku armiyu v odnij generalnij bitvi 1 sha ta 2 ga rosijski armiyi pochali vidstupati i v serpni z yednalisya pid Smolenskom de vidbulasya persha velika bitva Smolenska Rosijska imperatorska armiya prodovzhuvala vidstupati sho viklikalo nezadovolennya sered naselennya i Oleksandr I priznachiv golovnokomanduvachem rosijskoyu armiyeyu M Kutuzova Generalna bitva vidbulasya 7 veresnya 1812 pid Borodinom Bitva bula zapekloyu prote zhodna zi storin ne zdobula peremogi Francuzi vtratili blizko 35 tis osib ubitimi 25 vijsk Rosijska imperatorska armiya vtratila blizko 40 tis osib ale zberegla boyezdatnist Nastupnogo dnya M Kutuzov virishiv ne prodovzhuvati bitvu i vidstupiv a pislya Voyennoyi radi u Filyah rosijska imperatorska armiya zalishila Moskvu Armiya Napoleona vstupila v Moskvu U misti pochalisya grabezhi a cherez deyakij chas spalahnula pozhezha yaka znishila bilshu chastinu mista zokrema prodovolchi skladi Francuzki vijska opinilisya na mezhi golodu Napoleon zaproponuvav Oleksandru I peregovori prote rosijskij imperator vidmovivsya Francuzkij imperator buv zmushenij uhvaliti rishennya pro vidstup Sproba francuzkoyi armiyi rushiti nespustoshenimi shlyahami zavershilasya nevdacheyu u bitvi pid Maloyaroslavcem rosijski vijska zupinili francuziv Armiya Napoleona zmushena bula vidstupati Smolenskoyu dorogoyu yaku voni vzhe rozorili Postupovo vidstup peretvorivsya na panichnu vtechu U Rosijskij imperiyi rozgornuvsya partizanskij ruh pochalasya suvora zima francuzka armiya tanula na ochah Napoleon diznavshis pro zakolot u Parizhi zalishiv armiyu i virushiv do Francuzkoyi imperiyi Cherez deyakij chas blizko 20 tis osib zalishki Velikoyi armiyi imperatora Napoleona perepravilisya cherez richku Niman Rosijskij pohid zakinchivsya povnoyu porazkoyu Bitva pid VaterlooBitva pid Vaterloo Povernennya Napoleona z ostrova Elba pid chas tak zvanih Sta dniv viyavilos jogo ostannoyu sproboyu stati na choli Franciyi Pershim krokom pislya povernennya stalo vidnovlennya Imperiyi a otzhe i yiyi armiyi 1815 na plato Mon Sen Zhan nedaleko vid Bryusselya u bitvi pid Vaterloo Napoleon Bonapart zaznav ostatochnoyi porazki vid ob yednanih britansko niderlandskih ta prusskih vijsk yakimi keruvali vidpovidno Vellington ta Blyuher Povernuvshis do Parizha Imperator Francuzkij pidpisav akt zrechennya ta zdavsya na milist britanciv Popri jogo prohannya perevezti jogo do SShA britanskij uryad virishiv zaslati jogo yak pochesnogo polonenogo na ostriv Svyatoyi Yeleni Takim chinom bitva pid Vaterloo postavila ostatochnu krapku v hodi Napoleonivskih vijn Novij svitovij poryadok unaslidok napoleonivskih vijnDokladnishe Videnskij kongresDiv takozhFranko rosijska vijna 1812DzherelaBeck Archibald Frank 1911 Waterloo Campaign Encyclopaedia Britannica 11th ed T V 28 s 371 381 angl Maude Frederic Natusch 1911 Napoleonic Campaigns Encyclopaedia Britannica 11th ed T V 19 s 212 236 angl Robinson Charles Walker 1911 Peninsular War Encyclopaedia Britannica 11th ed T V 21 s 90 98 angl Rose John Holland 1911 Napoleon I Encyclopaedia Britannica 11th ed T V 19 s 190 211 angl stattya Napoleonivski vijni v enciklopediyi Krugosvet 1 lipnya 2018 u Wayback Machine ros PrimitkiRosiya stala soyuznikom Franciyi pislya Tilzitskogo miru v 1807 r Soyuz rozpavsya v 1810 r Sho prizvelo do vtorgnennya Franciyi v 1812 r Za cej chas Rosiya vela vijnu proti Shveciyi 1808 1809 i Osmanskoyi imperiyi 1806 1812 ta nominalno proti Britaniyi 1807 1812 Formalno Shveciya ogolosila vijnu Velikij Britaniyi pislya yiyi porazki u vijni z Rosiyeyu 1808 1809 John France 2011 Perilous Glory The Rise of Western Military Power Yale UP p 351 ISBN 978 0300177442 Riehn 1991 p 50 Chandler amp Beckett p 132 Statistics of Wars Oppressions and Atrocities of the Nineteenth Century Philo Tom 2010 Military and Civilian War Related Deaths Through the Ages archived from the original on 20 April 2010 Dumas Samuel 1923 Losses of Life Caused By War Canales Esteban 2004 1808 1814 demografia y guerra en Espana PDF in Spanish Autonomous University of Barcelona retrieved 3 May 2017 White Matthew 2014 Statistics of Wars Oppressions and Atrocities of the Nineteenth Century retrieved 3 May 2017