Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Миха́йлівка — село в Україні, у Лубенському районі Полтавської області. Населення становить 81 осіб. Входить до складу Гребінківської міської громади.
| село Михайлівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Полтавська область |
| Район | Лубенський район |
| Громада | Гребінківська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA53040010170061933 |
| Основні дані | |
| Населення | 81 |
| Площа | 1,905 км² |
| Густота населення | 42,52 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 37451 |
| Телефонний код | +380 5359 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°59′57″ пн. ш. 32°24′46″ сх. д. / 49.99917° пн. ш. 32.41278° сх. д.Координати: 49°59′57″ пн. ш. 32°24′46″ сх. д. / 49.99917° пн. ш. 32.41278° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 115 м |
| Водойми | р. Гнила Оржиця |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 37451, Полтавська обл., Гребінківський р-н, с. Стукалівка |
| Карта | |
  Михайлівка | |
 Михайлівка | |
| Мапа | |
Географія
Село Михайлівка знаходиться на правому березі річки Суха Оржиця, вище за течією на відстані 4 км розташоване село Писарщина, нижче за течією примикає село Стукалівка.
Історія
За історією заснування село Михайлівка має те ж саме коріння, що і село Мечет (нині с. Грушківка): обоє беруть початок із с. Перервинці (нині Драбівського району Черкаської області).
Син Лубенського полковника Андрія Марковича Яків в 1724 р. одержав гетьманський універсал на володіння Перервинцями, а точніше - на невелику його частину, оскільки село було козацьким і більшу частину села складали козацькі господарства, які були незалежними від поміщика.
З перших же років володіння Перервинською маєтністю Яків Андрійович розгорнув кипучу діяльність за розширення своїх володінь. Уже в 1738 р. на новопридбаних землях він заснував хутір Мечет. Розширював свої земельні володіння Яків Андрійович і в іншому напрямку від Перервинець.
У 1770 році він помер, а маєтностями управляла його дружина Марія Прохорівна, оскільки їх єдиний син Михайло був ще молодим і недосвідченим (він народився у 1752 році).3 часом він все більш і більше поринав у господарські справи і може в заслугу за це ще за життя його матері хутір Дігтярня був названий його ім'ям Михайлівкою.
У церковному документі - сповідальній відомості Перервинської церкви за 1781 рік записано «Владения господина Маркевича в хуторе Михайловке, у нем живут посполите 25 душ мужского пола и 23 души женского пола». В офіційному документі «Описи київського намісництва» за 1781 рік записана ще стара його назва - хутір Дігтярний з числом хат в ньому - 15. А в «Описах Лівобережної України» за 1790 рік записаний хутір Михайлівка, а Дігтярний уже не згадується. Таким чином нова назва хутора утвердилася в 80-х роках 18 століття.
З 1793 року Михайло Якович протягом 13 років лежав паралізований, позбавлений руху і мови, і всіма маєтностями (а їх було багато - 5258 кріпаків мешкало на їх землях) управляла його дружина Настасія Петрівна.
З їх дітей були 2 сини і 5 дочок. Старшому із них Андрієві Михайловичу дісталися на Пирятинщині хутори Малий Мечет, у якому розміщався приїжджий двір (де зупинявся поміщик при об'їздах своїх володінь) і хати для двірні, та Великий Мечет, де жили поміщицькі селяни (посполиті). Молодшому Олександрові Михайловичу дісталися село Перервинці і хутір Михайлівна. Олександр Михайлович жив у своєму селі Сваркові (поблизу м.Глухова), де до нього жили їх предки - Яків Андрійович та Михайло Якович Марковичі. Андрій Михайлович з сім'єю жив в х. Малий Мечет, і відтепер приїжджий двір став панською садибою.
В х. Михайлівні ні один із Марковичів не жив. Олександр Михайлович був високоосвіченою людиною. Він видав декілька своїх праць із історії Чернігівщини, підготував і видав «Щоденник» свого діда Якова Андрійовича. Багато його праць залишилося в рукописах. Олександр Михайлович був поміщиком-лібералом.
В 1852 році він подав міністру внутрішніх справ Росії план звільнення своїх селян від кріпацтва, але той відмовив йому в клопотанні перед царем. Напередодні селянської реформи 1861 року він був членом Чернігівського губернського комітету по покращенню і налагоджуванню побуту селян від Глухівського повіту.
Про його людяність свідчить його заповіт: «Завещаю наследникам моим, известным мне своими благородними качествами. управлять имением моим на тех человеческих правилах, которыми я стараюсь руководствоваться, и сохранять те установлення, какие при мне существуют, как-то: платить за всех крестьян моих как доселе, все подати, служителям моим не менее того додержання деньгами и прочим, какое они получают, награждать их за хорошее поведение и похвальные чувства; продолжать содержать в Сваркове больницу для сифилистических и др. острых болезней, принимать в оную всех приходящих больных бесплатно; содержать в Сваркове и Перервинцах сельские школи, певчих для церковного пения, фельдшеров, оказывать всякое возможное пособие бедным, болящим и своим, и чужим.»
Помер він 1865 року в селі Сваркові. Оскільки він не був одружений, то спадкоємцями стали його рідні племінники - сини Андрія Михайловича Марковича. Після нього хутором Михайлівкою володів Дмитро Андрійович, а за його смерті (1874 рік) - його брат Борис Андрійович, тому що Дмитро Андрійович був бездітний.
В період проведення реформи 1861 року договір з селянами на викуп землі заключав Олександр Михайлович. Всього в Михайлівці було 198 ревізьких душ, які мали право на викуп землі. Селянам виділялася земля на викуп: садибна в межах села - 47,46 дес., під вигоном - 13, 75 дес., польова - 258 дес.
До реформи в х. Михайлівці Марковичі володіли 883 дес. землі. В процесі реформи селянам продано 319 дес. Мабуть, уже після смерті Бориса Андрійовича (1893) його дружина Олена Миколаївна (до шлюбу Іваненко) продала близько 300 дес. землі різним дрібним власникам (які в 1911 році були об'єднані в Роєнко - Марковичівське товариство), а близько 200 дес. землі вона продала своїм родичам Іваненкам, які заснували в Михайлівці невелику маєтність і мали тут свою садибу (2 дес. під приміщеннями і огородом, 2,7 дес. саду, 1,65 дес. під парком).
Із року в рік росла кількість населення Михайлівки. До заборони самовільного переходу селян від одного поміщика до іншого (1783 рік), цей ріст проходив в значній мірі за рахунок втікачів від інших поміщиків. Цим втікачам Марковичі надавали тимчасові пільги, послаблення вимог - жалюгідні елементи «свободи».
В той час володіння Якова Марковича Михайлівка і Мечет, поповнені селянами-втікачами називалися слободами, які населені в значній мірі «слободними» селянами.
У 1781 році в Михайлівці-Дігтярному було 15 хат, у яких мешкало 25 душ чоловічої статі і 23 душі жіночої статі. їх прізвища: Хребет, Добреля, Ткач (Ткаченко), Рой (Роєнко), Хоменко, Тарасенко, Малига, Охріменко, Салата.
В 1844 році тут було уже 164 душі чоловічої статі і 160 душ жіночої статі, додалися прізвища: Лавренко, Харапуд, Кутовий, Карбан, Молоток, Шевченко, Свистуненко, Переверя (Заверя), Мелешко, Кисіль, Кравченко, Турчаненко, Короткошей, Портний (Портненко), Власенко.
В 1859 році в Михайлівні мешкало 193 д. чол. статі і 177 душ жін. статі, додалися прізвища: Стаднік, Івченко (Івко). Міграція (переселення) селян була велика, особливо, до реформи, коли поміщик переселяв їх коли і куди йому захотілося, без згоди самих селян. Після реформи виробничі зв'язки між селами спільного походження тривали, продовжувалися знайомства молоді цих сіл: тепер міграція проходила добровільно за рахунок одруження молодих пар із різних сіл.
Тим чи іншим порядком із Перервинець в Мечет і Михайлівну прийшли Шевченки, Івки (Івченки) і ін; із Мечета в Михайлівну - Ткачі, Кравченки, Лавренки. Із Михайлівни в Мечет прийшли Кутові, Малиги, Стадніки, Турчаненки.
У 1891 році в Михайлівці мешкало 594 д. обох статей, в 1900 році - 561 д., в 1926 році - 637 д. Зростала і кількість дворів: якщо в 1900 р. їх було 94, то в 1929 р. їх налічувалося 160. Після 1930 р. населення села почало зменшуватися, колективізація і голодомор - причина тому. В 1939 році в селі налічувалося 474 душі обох статей.
Війна 1941 - 1945 р.р. принесла нові людські втрати. Не повернулося із війни 39 сільчан. В період німецької окупації на роботи до Німеччини вивезено 42 сільчан, розстріляно 2 особи. За післявоєнним переписом населення у 1959 році у Михайлівці налічувалося 366 душ, у 1972 році - 229 д., у 1980 р. - 140 д, у 1990 р. - 96 душ.
Михайлівка входила до складу Введенської церковної парафії с. Перервинець. У зв'язку з тим, що за новим адміністративно - територіальним поділом 1802 р. село Перервинці (так як і села Овсюки і Стукалівка) віднесені були до Лубенського повіту, а Михайлівна залишалася в Пирятинському повіті, то остання указом Полтавської духовної консисторії була переведена до парафії Миколаївської церкви с. Кохнівки Пирятинського повіту.
Це було невдале рішення. Відстань від Михайлівни до Кохнівки була більшою 14 км. Тому довгий час (до 1891 р., коли в Стукалівці відкрилася церква) мешканці Михайлівни користувалися послугами Овсюківської церкви.
Новий адміністративний поділ 1802 року відіграв негативну роль не тільки в церквно-парафіяльному відношенні. А і стосовно освіти: школа с. Перервинець, відкрита ще в 1847 році, мабуть, була закрита для дітей Михайлівки.
В Михайлівці школа була відкрита в 1904 році в приміщенні, побудованому у 1903 році за кошти селян, внесених ними спеціально для школи. У приміщенні була одна класна кімната, у якій одночасно навчалося З групи дітей. У 1925 році за школою була закріплена садибна земля поміщика Іваненка. У 1928 році на зборах селян ставилося питання про будівництво приміщення школи з двома класними кімнатами.
Завідувачем школи у цей час (з 1922 р.) був Федяй Борис Ларіонович. Потім школа в Михайлівці стала початковою, існувала вона до війни і після війни.
Що стосується адміністративно - територіального поділу, то Михайлівка з 1783 року до 1863 року відносилася до Пирятинського повіту, з 1863 до 1881 р.р. - до Мечетської волості Пирятинського повіту. А після 1881 року - до Городищенської волості Пирятинського повіту.
З утворенням сільрад у 1919 році - до Григорівської сільради Пирятинського району (а після 1935 року - Гребінківського району). Був час, коли належність Михайлівки до сільрад змінювалась.
У 2002 році Михайлівка - в складі Стукалівської сільради.
Посилання
- Історія села Михайлівка [ 11 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Михайлівка [ 25 червня 2008 у Wayback Machine.]
- (PDF). https://undiasd.archives.gov.ua/doc/metric-books/mbv4.pdf (українська) . Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021.
- (PDF). https://undiasd.archives.gov.ua/doc/metric-books/mbv4.pdf (українська) . Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Mihajlivka Miha jlivka selo v Ukrayini u Lubenskomu rajoni Poltavskoyi oblasti Naselennya stanovit 81 osib Vhodit do skladu Grebinkivskoyi miskoyi gromadi selo Mihajlivka Krayina Ukrayina Oblast Poltavska oblast Rajon Lubenskij rajon Gromada Grebinkivska miska gromada Kod KATOTTG UA53040010170061933 Osnovni dani Naselennya 81 Plosha 1 905 km Gustota naselennya 42 52 osib km Poshtovij indeks 37451 Telefonnij kod 380 5359 Geografichni dani Geografichni koordinati 49 59 57 pn sh 32 24 46 sh d 49 99917 pn sh 32 41278 sh d 49 99917 32 41278 Koordinati 49 59 57 pn sh 32 24 46 sh d 49 99917 pn sh 32 41278 sh d 49 99917 32 41278 Serednya visota nad rivnem morya 115 m Vodojmi r Gnila Orzhicya Misceva vlada Adresa radi 37451 Poltavska obl Grebinkivskij r n s Stukalivka Karta Mihajlivka Mihajlivka MapaGeografiyaSelo Mihajlivka znahoditsya na pravomu berezi richki Suha Orzhicya vishe za techiyeyu na vidstani 4 km roztashovane selo Pisarshina nizhche za techiyeyu primikaye selo Stukalivka IstoriyaZa istoriyeyu zasnuvannya selo Mihajlivka maye te zh same korinnya sho i selo Mechet nini s Grushkivka oboye berut pochatok iz s Perervinci nini Drabivskogo rajonu Cherkaskoyi oblasti Sin Lubenskogo polkovnika Andriya Markovicha Yakiv v 1724 r oderzhav getmanskij universal na volodinnya Perervincyami a tochnishe na neveliku jogo chastinu oskilki selo bulo kozackim i bilshu chastinu sela skladali kozacki gospodarstva yaki buli nezalezhnimi vid pomishika Z pershih zhe rokiv volodinnya Perervinskoyu mayetnistyu Yakiv Andrijovich rozgornuv kipuchu diyalnist za rozshirennya svoyih volodin Uzhe v 1738 r na novopridbanih zemlyah vin zasnuvav hutir Mechet Rozshiryuvav svoyi zemelni volodinnya Yakiv Andrijovich i v inshomu napryamku vid Perervinec U 1770 roci vin pomer a mayetnostyami upravlyala jogo druzhina Mariya Prohorivna oskilki yih yedinij sin Mihajlo buv she molodim i nedosvidchenim vin narodivsya u 1752 roci 3 chasom vin vse bilsh i bilshe porinav u gospodarski spravi i mozhe v zaslugu za ce she za zhittya jogo materi hutir Digtyarnya buv nazvanij jogo im yam Mihajlivkoyu U cerkovnomu dokumenti spovidalnij vidomosti Perervinskoyi cerkvi za 1781 rik zapisano Vladeniya gospodina Markevicha v hutore Mihajlovke u nem zhivut pospolite 25 dush muzhskogo pola i 23 dushi zhenskogo pola V oficijnomu dokumenti Opisi kiyivskogo namisnictva za 1781 rik zapisana she stara jogo nazva hutir Digtyarnij z chislom hat v nomu 15 A v Opisah Livoberezhnoyi Ukrayini za 1790 rik zapisanij hutir Mihajlivka a Digtyarnij uzhe ne zgaduyetsya Takim chinom nova nazva hutora utverdilasya v 80 h rokah 18 stolittya Z 1793 roku Mihajlo Yakovich protyagom 13 rokiv lezhav paralizovanij pozbavlenij ruhu i movi i vsima mayetnostyami a yih bulo bagato 5258 kripakiv meshkalo na yih zemlyah upravlyala jogo druzhina Nastasiya Petrivna Z yih ditej buli 2 sini i 5 dochok Starshomu iz nih Andriyevi Mihajlovichu distalisya na Piryatinshini hutori Malij Mechet u yakomu rozmishavsya priyizhdzhij dvir de zupinyavsya pomishik pri ob yizdah svoyih volodin i hati dlya dvirni ta Velikij Mechet de zhili pomishicki selyani pospoliti Molodshomu Oleksandrovi Mihajlovichu distalisya selo Perervinci i hutir Mihajlivna Oleksandr Mihajlovich zhiv u svoyemu seli Svarkovi poblizu m Gluhova de do nogo zhili yih predki Yakiv Andrijovich ta Mihajlo Yakovich Markovichi Andrij Mihajlovich z sim yeyu zhiv v h Malij Mechet i vidteper priyizhdzhij dvir stav panskoyu sadiboyu V h Mihajlivni ni odin iz Markovichiv ne zhiv Oleksandr Mihajlovich buv visokoosvichenoyu lyudinoyu Vin vidav dekilka svoyih prac iz istoriyi Chernigivshini pidgotuvav i vidav Shodennik svogo dida Yakova Andrijovicha Bagato jogo prac zalishilosya v rukopisah Oleksandr Mihajlovich buv pomishikom liberalom V 1852 roci vin podav ministru vnutrishnih sprav Rosiyi plan zvilnennya svoyih selyan vid kripactva ale toj vidmoviv jomu v klopotanni pered carem Naperedodni selyanskoyi reformi 1861 roku vin buv chlenom Chernigivskogo gubernskogo komitetu po pokrashennyu i nalagodzhuvannyu pobutu selyan vid Gluhivskogo povitu Pro jogo lyudyanist svidchit jogo zapovit Zaveshayu naslednikam moim izvestnym mne svoimi blagorodnimi kachestvami upravlyat imeniem moim na teh chelovecheskih pravilah kotorymi ya starayus rukovodstvovatsya i sohranyat te ustanovlennya kakie pri mne sushestvuyut kak to platit za vseh krestyan moih kak dosele vse podati sluzhitelyam moim ne menee togo doderzhannya dengami i prochim kakoe oni poluchayut nagrazhdat ih za horoshee povedenie i pohvalnye chuvstva prodolzhat soderzhat v Svarkove bolnicu dlya sifilisticheskih i dr ostryh boleznej prinimat v onuyu vseh prihodyashih bolnyh besplatno soderzhat v Svarkove i Perervincah selskie shkoli pevchih dlya cerkovnogo peniya feldsherov okazyvat vsyakoe vozmozhnoe posobie bednym bolyashim i svoim i chuzhim Pomer vin 1865 roku v seli Svarkovi Oskilki vin ne buv odruzhenij to spadkoyemcyami stali jogo ridni pleminniki sini Andriya Mihajlovicha Markovicha Pislya nogo hutorom Mihajlivkoyu volodiv Dmitro Andrijovich a za jogo smerti 1874 rik jogo brat Boris Andrijovich tomu sho Dmitro Andrijovich buv bezditnij V period provedennya reformi 1861 roku dogovir z selyanami na vikup zemli zaklyuchav Oleksandr Mihajlovich Vsogo v Mihajlivci bulo 198 revizkih dush yaki mali pravo na vikup zemli Selyanam vidilyalasya zemlya na vikup sadibna v mezhah sela 47 46 des pid vigonom 13 75 des polova 258 des Do reformi v h Mihajlivci Markovichi volodili 883 des zemli V procesi reformi selyanam prodano 319 des Mabut uzhe pislya smerti Borisa Andrijovicha 1893 jogo druzhina Olena Mikolayivna do shlyubu Ivanenko prodala blizko 300 des zemli riznim dribnim vlasnikam yaki v 1911 roci buli ob yednani v Royenko Markovichivske tovaristvo a blizko 200 des zemli vona prodala svoyim rodicham Ivanenkam yaki zasnuvali v Mihajlivci neveliku mayetnist i mali tut svoyu sadibu 2 des pid primishennyami i ogorodom 2 7 des sadu 1 65 des pid parkom Iz roku v rik rosla kilkist naselennya Mihajlivki Do zaboroni samovilnogo perehodu selyan vid odnogo pomishika do inshogo 1783 rik cej rist prohodiv v znachnij miri za rahunok vtikachiv vid inshih pomishikiv Cim vtikacham Markovichi nadavali timchasovi pilgi poslablennya vimog zhalyugidni elementi svobodi V toj chas volodinnya Yakova Markovicha Mihajlivka i Mechet popovneni selyanami vtikachami nazivalisya slobodami yaki naseleni v znachnij miri slobodnimi selyanami U 1781 roci v Mihajlivci Digtyarnomu bulo 15 hat u yakih meshkalo 25 dush cholovichoyi stati i 23 dushi zhinochoyi stati yih prizvisha Hrebet Dobrelya Tkach Tkachenko Roj Royenko Homenko Tarasenko Maliga Ohrimenko Salata V 1844 roci tut bulo uzhe 164 dushi cholovichoyi stati i 160 dush zhinochoyi stati dodalisya prizvisha Lavrenko Harapud Kutovij Karban Molotok Shevchenko Svistunenko Pereverya Zaverya Meleshko Kisil Kravchenko Turchanenko Korotkoshej Portnij Portnenko Vlasenko V 1859 roci v Mihajlivni meshkalo 193 d chol stati i 177 dush zhin stati dodalisya prizvisha Stadnik Ivchenko Ivko Migraciya pereselennya selyan bula velika osoblivo do reformi koli pomishik pereselyav yih koli i kudi jomu zahotilosya bez zgodi samih selyan Pislya reformi virobnichi zv yazki mizh selami spilnogo pohodzhennya trivali prodovzhuvalisya znajomstva molodi cih sil teper migraciya prohodila dobrovilno za rahunok odruzhennya molodih par iz riznih sil Tim chi inshim poryadkom iz Perervinec v Mechet i Mihajlivnu prijshli Shevchenki Ivki Ivchenki i in iz Mecheta v Mihajlivnu Tkachi Kravchenki Lavrenki Iz Mihajlivni v Mechet prijshli Kutovi Maligi Stadniki Turchanenki U 1891 roci v Mihajlivci meshkalo 594 d oboh statej v 1900 roci 561 d v 1926 roci 637 d Zrostala i kilkist dvoriv yaksho v 1900 r yih bulo 94 to v 1929 r yih nalichuvalosya 160 Pislya 1930 r naselennya sela pochalo zmenshuvatisya kolektivizaciya i golodomor prichina tomu V 1939 roci v seli nalichuvalosya 474 dushi oboh statej Vijna 1941 1945 r r prinesla novi lyudski vtrati Ne povernulosya iz vijni 39 silchan V period nimeckoyi okupaciyi na roboti do Nimechchini vivezeno 42 silchan rozstrilyano 2 osobi Za pislyavoyennim perepisom naselennya u 1959 roci u Mihajlivci nalichuvalosya 366 dush u 1972 roci 229 d u 1980 r 140 d u 1990 r 96 dush Mihajlivka vhodila do skladu Vvedenskoyi cerkovnoyi parafiyi s Perervinec U zv yazku z tim sho za novim administrativno teritorialnim podilom 1802 r selo Perervinci tak yak i sela Ovsyuki i Stukalivka vidneseni buli do Lubenskogo povitu a Mihajlivna zalishalasya v Piryatinskomu poviti to ostannya ukazom Poltavskoyi duhovnoyi konsistoriyi bula perevedena do parafiyi Mikolayivskoyi cerkvi s Kohnivki Piryatinskogo povitu Ce bulo nevdale rishennya Vidstan vid Mihajlivni do Kohnivki bula bilshoyu 14 km Tomu dovgij chas do 1891 r koli v Stukalivci vidkrilasya cerkva meshkanci Mihajlivni koristuvalisya poslugami Ovsyukivskoyi cerkvi Novij administrativnij podil 1802 roku vidigrav negativnu rol ne tilki v cerkvno parafiyalnomu vidnoshenni A i stosovno osviti shkola s Perervinec vidkrita she v 1847 roci mabut bula zakrita dlya ditej Mihajlivki V Mihajlivci shkola bula vidkrita v 1904 roci v primishenni pobudovanomu u 1903 roci za koshti selyan vnesenih nimi specialno dlya shkoli U primishenni bula odna klasna kimnata u yakij odnochasno navchalosya Z grupi ditej U 1925 roci za shkoloyu bula zakriplena sadibna zemlya pomishika Ivanenka U 1928 roci na zborah selyan stavilosya pitannya pro budivnictvo primishennya shkoli z dvoma klasnimi kimnatami Zaviduvachem shkoli u cej chas z 1922 r buv Fedyaj Boris Larionovich Potim shkola v Mihajlivci stala pochatkovoyu isnuvala vona do vijni i pislya vijni Sho stosuyetsya administrativno teritorialnogo podilu to Mihajlivka z 1783 roku do 1863 roku vidnosilasya do Piryatinskogo povitu z 1863 do 1881 r r do Mechetskoyi volosti Piryatinskogo povitu A pislya 1881 roku do Gorodishenskoyi volosti Piryatinskogo povitu Z utvorennyam silrad u 1919 roci do Grigorivskoyi silradi Piryatinskogo rajonu a pislya 1935 roku Grebinkivskogo rajonu Buv chas koli nalezhnist Mihajlivki do silrad zminyuvalas U 2002 roci Mihajlivka v skladi Stukalivskoyi silradi PosilannyaIstoriya sela Mihajlivka 11 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Pogoda v seli Mihajlivka 25 chervnya 2008 u Wayback Machine PDF https undiasd archives gov ua doc metric books mbv4 pdf ukrayinska Ukrayinskij naukovo doslidnickij institut arhivnoyi spravi ta dokumentoznavstva Arhiv originalu PDF za 10 kvitnya 2021 Procitovano 14 kvitnya 2021 PDF https undiasd archives gov ua doc metric books mbv4 pdf ukrayinska Ukrayinskij naukovo doslidnickij institut arhivnoyi spravi ta dokumentoznavstva Arhiv originalu PDF za 10 kvitnya 2021 Procitovano 14 kvitnya 2021