Озеров Микола Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Озеров.

Микола Володимирович Озеров — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно, 2022).

Микола Озеров Микола Володимирович Озеров
Підполковник
Загальна інформація
Народження	24 листопада 1977(1977-11-24) м. Генічеськ, Херсонська область
Смерть	21 вересня 2022(2022-09-21) (44 роки) м. Ямпіль, Донецька область
Поховання	м. Стрий
Національність	українець
Псевдо	«Крим»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Територіальна оборона
Формування	103 ОБрТрО
Війни / битви	Російсько-українська війна
Командування
Рота вогневої підтримки 65-го окремого батальйону територіальної оборони
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Озеров Микола «Крим» , народився 24 листопада 1977року в місті Геніческ Херсонської області. По закінченню школи у рідному місті , вступив до Київського університету цивільної авіації на факультет « експлуатація авіаційної наземної техніки» та здобув кваліфікацію інженер-механік.

 У 2000 році закінчивши університет, був направлений на військову службу у військову частину А 2847 міста Теребовля, на посаді начальника служби пального . Згодом частину розформували і свою службу Микола Озеров з 2004року продовжив у місті Стрий.у 2013 років став на посаду заступника командира з тилу у званні «майор» , а з часом отримав чергове звання «підполковник». 25 років від лейтенанта до підполковника віддав себе військовій справі. З 2014-2015 рр. брав участь у боях за Донецький аеропорт у складі зведеного підрозділу Повітряних сил « Дика качка» , на посаді заступника з тилового забезпечення , але незважаючи на це , брав участь в ближніх боях за захист Донецького аеропорту , тому включений до списку сталевих «Кіборгів» . Також з 2016-2020 році брав участь в АТО-ООС на Донеченні у складі 223 зенітно-ракетного Теребовлянського полку ( 223 зенітно-ракетний полк імені Січових Стрільців ПВК Захід) Нагороджений державними нагородами. 

У 2020 році звільнений в запас у званні підполковник.

 З перших днів повномасштабного вторгнення ,добровільно повернувся за кордону та вступив до лав Стрийської ТРО 65 батальйону на посаду Командир роти вогневої підтримки. Разом зі свої побратимами брав участь у боях на Полтавщині , Сумщині , Харківщині та Донеччині. Від березня 2022 року окрім зразкового виконання безпосередніх службових обов’язків за посадою, за час служби у підрозділі , що знаходився на лінії зіткнення з противником зумів створити , навчити , злагодити, а пізніше і вміло керувати окремою ротою в складі батальйону. Виконував завдання, штурмові та розвідувальні дії в зоні відповідальності підрозділу. 

Під час штурму населеного пункту Ямпіль, особисто керував підрозділами під час бою, та передував в перших рядах штурму. Загинув 21 вересня від кулі ворожого снайпера при звільненні н.п. Ямпіль.

 Був гідним командиром своєї роти, захищав своїх побратимів , не залишав на полі бою, був чесним та відданим . 

У Героя залишились батьки , дружина, донька, син та внучка Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.

Загибель

Загинув при штурмі міста Ямпіль Донецької області. Похорон відбувся 25 вересня 2022 в місті Стрий. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) .

Примітки

1. Указ Президента України № 783/2022 від 17 листопада 2022 року «Про відзначення державними нагородами України»
2. На Львівщині попрощалися з захисниками Миколою Озеровим та Владиславом Стасівим.