Carex lidii

Carex lidii — вид трав'янистих рослин родини осокові (Cyperáceae), поширений у Ґренландії та Шпіцбергені.

Carex lidii
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Клада:	Комелініди (Commelinids)
Порядок:	Тонконогоцвіті (Poales)
Родина:	Осокові (Cyperaceae)
Рід:	Осока (Carex)
Вид:	C. lidii
Біноміальна назва
Carex lidii , 1944

Таксономічні примітки

Carex lidii відомий з кількох місць Шпіцбергену і східної Ґренландії. Передбачалося, що це гібрид C. maritima x parallela. Øvstedal & Haaland (1996) кинули сумнів щодо цеї гіпотези. Тому тимчасово вважатимемо його видом, поки походження не з'ясоване. На Шпіцбергені дозрівання пилку чи плодів не спостерігалося й рослина поширюється за допомогою кореневищ. У Ґренландії не можна виключати можливість розмноження насінням, перш ніж рослину не буде більш ретельно вивчено.

Carex lidii чітко різниться від гаданого батька C. parallela тим, що має щільний кластер з кількох двостатевих колосків (C. parallela має тільки один, одностатевий колосок). Від C. maritima різниться значно темнішими колосками з темно-коричневими лусочками, значно вужчими колосками (довгасті), тоншими листками й стеблами і тим, що росте більш щільними килимами.

Опис

Це багаторічні трав'янисті рослини, які формують щільні килими, завдяки густо розгалуженій системі кореневищ. Сегменти кореневища тонкі з короткими відстанями (0.5–2 см) між повітряними пагонами. Стебла тонкі, 4–8 см завдовжки, 0.7–1 мм завширшки, висхідні, вигнуті або прямі, з 3–5 базальними листками, неясно трикутні, гладкі, не горбкуваті, зелений з виразно блідими ребрами. Листи ниткоподібні, 3–5 см завдовжки, тонкі, 0.4–0.7 мм завширшки, середня жилка злегка піднята на нижній поверхні, краї трішки або шершаво зубчасті в більшій частині своєї довжини, сірувато-зелені.

Квітка в Carex одностатева, без оцвітини, і підтримуються лускою. Чоловіча квітка складається з 3 тичинок. Визначальною структурою роду Carex є пляшкоподібний приквіток навколо кожної жіночої квітки. Колоски можуть бути одностатеві або двостатеві.

Суцвіття — щільний, вузький кластер з 2–4 колосків, 8–10 × 3–5 мм. Верхній колосок довгастий, 5–9 × 3–5 мм, з 7–10 жіночими квітками біля основи і на вершині кілька не розвинених чоловічих квіток. Бічні колоски аналогічні, але значно менші, з 1–4 жіночими квітками. Найнижчий приквіток ≈5 мм, коричневий з білим або жовтуватим напівпрозорим краєм. Луски 3–5 × 1–1.4 мм, яйцеподібні, підгострі, коричневі з дифузними, білими або жовтуватими напівпрозорими краями. Тичинки не спостерігалися.

Відтворення

Місцеве вегетативне розмноження розростанням кореневищ і, можливо, фрагментацією. Насіннєве розмноження не відоме. Килимки C. lidii можуть бути дуже довговічними (столітні, можливо, тисячолітні) і можуть бути фрагментовані рухами ґрунту. Див. також «Таксономічні примітки».

Поширення

Вид або гібрид поширений у Ґренландії та Шпіцбергені.

Населяє вологі луки й неглибокі болота, як правило, з досить густими, травами й мохами. Знайдений на субстратах з основною реакцією ґрунту (рН).

Джерела

• The Flora of Svalbard [ 24 квітня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Pan-arctic flora (англ.)
• eMonocot 1.0.5^{[недоступне посилання з червня 2019]} (англ.)