Володи мир Олексі йович Шевче нко 15 жовтня 1972 19721015 м Дніпродзержинськ Дніпропетровська область Українська РСР 24

Володи́мир Олексі́йович Шевче́нко (15 жовтня 1972(19721015), м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, Українська РСР — 24 серпня 2014, с. Новодвірське, Моспинська міська рада, Донецька область, Україна) — молодший сержант Збройних сил України, головний сержант (39-й БТО «Дніпро-2»), учасник російсько-української війни.

Шевченко Володимир Олексійович

Молодший сержант

Загальна інформація

Народження

15 жовтня 1972
Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, УРСР

Смерть

24 серпня 2014 (41 рік)
Новодвірське, Донецька область, Україна

Псевдо

«Шева»

Військова служба

Роки служби

2014

Приналежність

територіальна оборона

Формування

«Дніпро-2»

Війни / битви

Війна на сході України

Бої за Іловайськ

Нагороди та відзнаки

Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шевченко.

Життєвий шлях

Народився 1972 року в місті Кам'янське (на той час — Дніпродзержинськ).

Під час російсько-української війни, на початку бойових дій на Сході України, став на захист Батьківщини в складі охоронної роти 39-го батальйону територіальної оборони «Дніпро-2». В ході боїв за Іловайськ виконував завдання на Донеччині, на блокпосту № 4 (3904), поблизу села Новодвірське, в районі міста Моспине — смт Новий Світ.

23 серпня 2014 підрозділу стало відомо, що в їхньому напрямі з Росії рухається моторизована колона, проте бійці отримали наказ окопатися. 24 серпня загинув у бою на блокпосту під час наступу російських збройних формувань. Тоді ж полягли Юрій Сагайдак та Володимир Яровий.

«Блокпост наш був розбитий через деякий час. Інформації нуль, зв'язок заглушений, зі штабом зв'язку немає, незрозуміло — бій іде з усіх боків — праворуч, ліворуч. Єдине, що бою не було позаду. Бо там горіло Старобешеве. Стрілянина йшла з самоходок, з чого завгодно», — згадує побратим Анатолій Скочко.

Був похований неподалік від блокпосту разом із Юрієм Сагайдаком і Володимиром Яровим. Їх тіла знайшли і переправили до Дніпропетровська українські волонтери місії «Евакуація 200» («Чорний тюльпан») 11 червня 2015 року. Разом з тим, у ЗМІ повідомлялось, що Володимир Шевченко та Володимир Яровий потрапили у полон, перший час виходили на зв'язок і розповідали про свій полон, потім зв'язок обірвався. Тіла вбитих бійців були без голів і в зимовому одязі. Ідентифікований за експертизою ДНК у серпні 2015. Остаточно особа загиблого підтверджена на початку 2018 року, — він був похований на Краснопільському цвинтарі.

23 травня 2018 перепохований на Романківському кладовищі Кам'янського.

Залишились дружина Шевченко Наталія Михайлівна та троє синів.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 48/2017 від 27 лютого 2017 року «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Розпорядженням Кам'янського міського голови від 11 жовтня 2016 року нагороджений пам'ятним знаком міського голови — нагрудним знаком «Захисник України» (посмертно).
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 8, місце 8
Вшановується 24 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії

Примітки

Був на шляху колони російської техніки: на Дніпропетровщині перепоховали загиблого бійця [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.] // «5 канал», 23 травня 2018
Бойовики повернули обезголовлені тіла двох страчених бійців з 39-го батальйону^{[недоступне посилання]} // «ДеПо», 5 серпня 2015
В Кам'янському попрощались з воїном, загиблим в Іловайському котлі [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.) // «Наш Репортер», 23 травня 2018
Указ Президента України від 27 лютого 2017 року № 48/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
Дзвін Пам'яті пролунав двадцять два рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Джерела

Шевченко Володимир Олексійович («Шева») [ 17 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
Про надання дозволу на перепоховання

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Був на шляху колони російської техніки: на Дніпропетровщині перепоховали загиблого бійця [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.] // «5 канал», 23 травня 2018

[2] Бойовики повернули обезголовлені тіла двох страчених бійців з 39-го батальйону^{[недоступне посилання]} // «ДеПо», 5 серпня 2015

[3] В Кам'янському попрощались з воїном, загиблим в Іловайському котлі [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.](рос.) // «Наш Репортер», 23 травня 2018

[4] Указ Президента України від 27 лютого 2017 року № 48/2017 «Про відзначення державними нагородами України»

[5] Дзвін Пам'яті пролунав двадцять два рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників