Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Роберт д'Ескор Аткінсон (англ. Robert d'Escourt Atkinson, 11 квітня 1898, [en], Уельс — 28 жовтня 1982, Блумінгтон, Індіана) — британський астроном, фізик і винахідник. Найбільш відомий своїм внеском у розуміння термоядерних реакцій в зорях.
| Роберт Аткінсон | |
|---|---|
| Robert d'Escourt Atkinson | |
 | |
| Народився | 11 квітня 1898[1] d, d, Повіс, Уельс, Сполучене Королівство |
| Помер | 28 жовтня 1982[1] (84 роки) Блумінгтон, Індіана, США |
| Країна |  Велика Британія |
| Діяльність | астроном, фізик, винахідник |
| Alma mater | Гертфорд коледж (1922)[2] Гертфорд коледж[2] Геттінгенський університет (1928)[2] |
| Заклад | Ратґерський університет[2] Гринвіцька обсерваторія[2] d[2] |
| Нагороди | член Американського фізичного товариства[d] |
Біографія
Роберт д'Ескор Аткінсон народився в Уельсі 11 квітня 1898 року. Він навчався в [en], а 1922 року закічив Оксфордський університет. Він працював у [en], а потім поїхав до Геттінгенського університету, де 1928 року здобув ступінь доктора філософії з фізики. Після року викладання фізики в Берлінській технічній вищій школі Аткінсон був призначений доцентом фізики в Ратґерському університеті. Він викладав в Ратґерському університеті в Нью-Джерсі з 1929 по 1937 рік, а потім став головним помічником у Королівській Гринвіцькій обсерваторії. Під час Другої світової війни Аткінсона відкликали з цієї посади, щоб він виконував роботи з антимагнітними мінами. У 1944 році його відправили в Лабораторію балістичних досліджень на Абердинському випробувальному полігоні в Меріленді, де він працював під керівництвом відомого астронома Едвіна Габбла. Аткінсон пробув там два роки, а потім повернувся до Гринвіцької обсерваторії. Значну частину своїх подальших років в Гринвіцькій обсерваторії він присвятив нагляду за переїздом обсерваторії до [en] в Сассексі. У 1964 році Аткінсон звільнився з Гринвіцької обсерваторії та переїхав до Університету Індіани на посаду запрошеного професора. У 1973 році він став ад'юнкт-професором, а в 1979 році — професором-емеритом Університету Індіани. Аткінсон також брав участь у професійних асоціаціях, був членом-засновником [en] та протягом одного року обіймав посаду президента [en]. Аткінсон помер у Блумінгтоні 28 жовтня 1982 року.
Робота
У 1929 році Аткінсон співпрацював з Фрідріхом Гоутермансом над застосуванням гамівської теорії квантового тунелювання до процесу ядерного синтезу в зорях. Вони показали, що злиття легких ядер може створювати енергію відповідно до формули еквівалентності маси-енергії Ейнштейна, а важкі ядра можуть утворюватися шляхом послідовної серії злитів легших ядер. Їхні моделі були схожі на пізніший вуглецево-азотний цикл. У той час ця теорія не була прийнята, оскільки вона базувалася на ідеї, що зорі здебільшого складаються з водню. Аткінсон знову писав про цю теорію в 1930-х роках, передбачаючи, що найяскравіші зорі повинні мати короткий час життя. Він також припустив, що елементи, знайдені у Всесвіті, можуть бути створені шляхом термоядерного синтезу в зоряз, і що білим карликам не потрібне ядерне джерело енергії, щоб сяяти. Після Другої світової війни він працював над астрономічними приладами та позиційною астрономією.
Механічні навички Аткінсона призвели до того, що він отримав замовлення на розробку астрономічного годинника для Йоркського собору, [en].
Відзнаки
- Член Королівського астрономічного товариства та [en].
- Медаль Еддінгтона від Лондонського королівського астрономічного товариства за роботу над зоряним нуклеосинтезом (1960)
- На його честь названо астероїд 1827 Аткінсон.
Примітки
- SNAC — 2010.
- https://archives.iu.edu/catalog/InU-Ar-VAA2630
- Robert d'Escourt Atkinson papers, 1893-1901. Archives Online at Indiana University.
- «Atkinson, Robert d'Escourt», by Wayne Orchiston, pp. 68-69 in The Biographical Dictionary of Astronomers, eds. Thomas Hockey et al., Springer: New York, 2007, , DOI:10.1007/978-0-387-30400-7.
- «Notes», The Observatory, 76 (April 1956), pp. 79-80, Bibcode: 1956Obs....76...79..
- 1984QJRAS..25..100M Page 100. articles.adsabs.harvard.edu. Процитовано 1 лютого 2017.
Посилання
- Стенограма інтерв'ю «Усна історія» для Роберта д'Ескорта Аткінсона 22 квітня 1971 року, Американський інститут фізики, Бібліотека та архів Нільса Бора
Некрологи
- QJRAS 25 (1984) 100—104
- JBAA 93 (1983) 172—173
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Robert d Eskor Atkinson angl Robert d Escourt Atkinson 11 kvitnya 1898 en Uels 28 zhovtnya 1982 Blumington Indiana britanskij astronom fizik i vinahidnik Najbilsh vidomij svoyim vneskom u rozuminnya termoyadernih reakcij v zoryah Robert AtkinsonRobert d Escourt AtkinsonNarodivsya11 kvitnya 1898 1898 04 11 1 d d Povis Uels Spoluchene KorolivstvoPomer28 zhovtnya 1982 1982 10 28 1 84 roki Blumington Indiana SShAKrayina Velika BritaniyaDiyalnistastronom fizik vinahidnikAlma materGertford koledzh 1922 2 Gertford koledzh 2 Gettingenskij universitet 1928 2 ZakladRatgerskij universitet 2 Grinvicka observatoriya 2 d 2 Nagorodimedal Eddingtona 1960 chlen Amerikanskogo fizichnogo tovaristva d BiografiyaRobert d Eskor Atkinson narodivsya v Uelsi 11 kvitnya 1898 roku Vin navchavsya v en a 1922 roku zakichiv Oksfordskij universitet Vin pracyuvav u en a potim poyihav do Gettingenskogo universitetu de 1928 roku zdobuv stupin doktora filosofiyi z fiziki Pislya roku vikladannya fiziki v Berlinskij tehnichnij vishij shkoli Atkinson buv priznachenij docentom fiziki v Ratgerskomu universiteti Vin vikladav v Ratgerskomu universiteti v Nyu Dzhersi z 1929 po 1937 rik a potim stav golovnim pomichnikom u Korolivskij Grinvickij observatoriyi Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Atkinsona vidklikali z ciyeyi posadi shob vin vikonuvav roboti z antimagnitnimi minami U 1944 roci jogo vidpravili v Laboratoriyu balistichnih doslidzhen na Aberdinskomu viprobuvalnomu poligoni v Merilendi de vin pracyuvav pid kerivnictvom vidomogo astronoma Edvina Gabbla Atkinson probuv tam dva roki a potim povernuvsya do Grinvickoyi observatoriyi Znachnu chastinu svoyih podalshih rokiv v Grinvickij observatoriyi vin prisvyativ naglyadu za pereyizdom observatoriyi do en v Sasseksi U 1964 roci Atkinson zvilnivsya z Grinvickoyi observatoriyi ta pereyihav do Universitetu Indiani na posadu zaproshenogo profesora U 1973 roci vin stav ad yunkt profesorom a v 1979 roci profesorom emeritom Universitetu Indiani Atkinson takozh brav uchast u profesijnih asociaciyah buv chlenom zasnovnikom en ta protyagom odnogo roku obijmav posadu prezidenta en Atkinson pomer u Blumingtoni 28 zhovtnya 1982 roku RobotaU 1929 roci Atkinson spivpracyuvav z Fridrihom Goutermansom nad zastosuvannyam gamivskoyi teoriyi kvantovogo tunelyuvannya do procesu yadernogo sintezu v zoryah Voni pokazali sho zlittya legkih yader mozhe stvoryuvati energiyu vidpovidno do formuli ekvivalentnosti masi energiyi Ejnshtejna a vazhki yadra mozhut utvoryuvatisya shlyahom poslidovnoyi seriyi zlitiv legshih yader Yihni modeli buli shozhi na piznishij vuglecevo azotnij cikl U toj chas cya teoriya ne bula prijnyata oskilki vona bazuvalasya na ideyi sho zori zdebilshogo skladayutsya z vodnyu Atkinson znovu pisav pro cyu teoriyu v 1930 h rokah peredbachayuchi sho najyaskravishi zori povinni mati korotkij chas zhittya Vin takozh pripustiv sho elementi znajdeni u Vsesviti mozhut buti stvoreni shlyahom termoyadernogo sintezu v zoryaz i sho bilim karlikam ne potribne yaderne dzherelo energiyi shob syayati Pislya Drugoyi svitovoyi vijni vin pracyuvav nad astronomichnimi priladami ta pozicijnoyu astronomiyeyu Mehanichni navichki Atkinsona prizveli do togo sho vin otrimav zamovlennya na rozrobku astronomichnogo godinnika dlya Jorkskogo soboru en VidznakiChlen Korolivskogo astronomichnogo tovaristva ta en Medal Eddingtona vid Londonskogo korolivskogo astronomichnogo tovaristva za robotu nad zoryanim nukleosintezom 1960 Na jogo chest nazvano asteroyid 1827 Atkinson PrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 https archives iu edu catalog InU Ar VAA2630 Robert d Escourt Atkinson papers 1893 1901 Archives Online at Indiana University Atkinson Robert d Escourt by Wayne Orchiston pp 68 69 in The Biographical Dictionary of Astronomers eds Thomas Hockey et al Springer New York 2007 ISBN 978 0 387 31022 0 DOI 10 1007 978 0 387 30400 7 Notes The Observatory 76 April 1956 pp 79 80 Bibcode 1956Obs 76 79 1984QJRAS 25 100M Page 100 articles adsabs harvard edu Procitovano 1 lyutogo 2017 PosilannyaStenograma interv yu Usna istoriya dlya Roberta d Eskorta Atkinsona 22 kvitnya 1971 roku Amerikanskij institut fiziki Biblioteka ta arhiv Nilsa Bora Nekrologi QJRAS 25 1984 100 104 JBAA 93 1983 172 173