Анна на шиї (оповідання)

«Анна на шиї» (рос. Анна на шее) — оповідання А. П. Чехова, перша публікація 1895 року.

Анна на шиї
рос. Анна на шее
Назва на честь	Орден Святої Анни
Жанр	оповідання
Форма	оповідання
Автор	Чехов Антон Павлович
Мова	російська
Опубліковано	22 жовтня (3 листопада) 1895
Країна	Російська імперія

Сюжет

У своїх записках Чехов описав сюжет оповідання «Анна на шиї», тоді ще не написаного: «Бідна дівчина, гімназистка, має 5 братів, виходить за багатого чиновника, який дорікає їй кожним шматком хліба, вимагає послуху, подяки, знущається з її рідні. „Кожна людина повинна мати свої обов'язки“. Вона все терпить і боїться суперечити, щоб не впасти в колишню бідність. Начальник запрошує її на бал. На балу вона викликає фурор. Поважний чоловік закохується в неї, робить коханкою (вона забезпечена і тепер). Коли вона побачила, що начальство упадає коло неї, що чоловікові вона потрібна, то вже говорить до нього з презирством: — Ідіть ви геть, дурню!» Закінчення оповідання аналогічне, за винятком того, що Анна там набагато старша і має двох братів.

Сама назва оповідання двозначна. Вона пов'язана з орденом Святої Анни і способом його носіння. Чоловік Анни, Модест Олексійович, отримує за сюжетом другий ступінь нагороди, хрест, який потрібно носити на шиї.

Історія публікації

15 жовтня 1895 року Чехов послав текст оповідання Василю Соболевському, редактору видання . Твір було опубліковано у випуску № 292 від 22 жовтня 1895 року.

В оновленій версії (зокрема, воно було поділене на дві глави з додаванням численних подробиць, які надали більшу виразність характеру героїні) оповідання було вміщене в дев'ятий том зібрання творів А. П. Чехова, опублікована видавцем Адольфом Марксом у 1899—1901. У своїй остаточній версії, остання частина оповідання написана виключно від імені головної героїні, яка стала більш життєрадісною, самовдоволеною і віддаленою від своєї сім'ї. Численні деталі сатиричного характеру були додані до опису Модеста Олексійовича.

Відгуки критиків

Письменник і критик у своїй статті, написанній у жовтні 1895 року, порівнює оповідання Чехова зі схожими сюжетами О. М. Островського, підсумовуючи, що в той час коли останній прагне надати сюжету характер драми і трагедії, Чехов задовольняється комічним підходом, який він розробив у своїх попередніх творах.

У 1904 році критик Юрій Дягілєв (писав під псевдонімом Ю. Череда), аналізуючи розповіді «Анна на шиї» і , дійшов висновку, що Чехова і Достоєвського потрібно вважати співцями «міщанського щастя».

Цікаві факти

За оповіданням А. П. Чехова «Анна на шиї» у 1954 році в СРСР був знятий фільм «Анна на шиї». Фільм подивилося 31,9 млн глядачів. У 1957 році на Міжнародному кінофестивалі в Італії фільм був удостоєний «Золотої оливкової гілки».

Примітки

1. А. Лобачевский. Памятная книжка о ношении орденов, медалей и других знаков отличия. СПб., 1886.
2. Родионова, В. М. Комментарии к рассказу «Анна на шее».
3. «Бедная невеста». По поводу рассказа А. П. Чехова «Анна на шее». — «Московские ведомости», 1895, № 295, 26 октября.
4. «О пошлости». — «Новый путь», 1904, апрель

Джерела

• Чехов А. П. Анна на шее // Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем: В 30 т. Сочинения: В 18 т. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1974—1982.