Persoonia terminalis | ||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
Persoonia terminalis L.A.S.Johnson & , 1991 | ||||||||||||||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||||||||||||||
Persoonia terminalis subsp. recurva | ||||||||||||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||||||||||||
Persoonia nutans subsp. D P.H.Weston, 2002 | ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||||||
|
Persoonia terminalis — це рідкісний кущ родини Proteaceae. Росте на кислотних, добре дренованих ґрунтах субтропічних лісів на півночі Нового Південного Уельсу та півдні Квінсленду у східній частині Австралії. Досягає 1,5 м (5 футів) у висоту, має прямий чи розкидистий габітус. Квітки жовті, цвіте літом (із грудня по січень). За довжиною листка виділяють два підвиди.
Таксономія
Persoonia terminalis був вперше описаний Лоуренсом Джонсоном (англ. Lawrence Alexander Sidney Johnson) із Королівського ботанічного саду Сіднея у виданні 1981 року «Флора Нового Південного Уельсу» (англ. Flora of New South Wales) як особливий підвид ; цей вид включав багато форм, які пізніше було перекласифіковано як окремі види. Тревор Дональд Стенлі (англ. Trevor Donald Stanley) та Естель М. Росс (англ. Estelle M. Ross), ботаніки із Квінсленду, визначили у своїй роботі «Флора Південно-східного Квінсленду» (англ. Flora of South-east Queensland), виданій 1986 року, що це — підвид , хоча й вважали, що це може бути окремий вид. Джонсон та його колега Пітер Вестон (англ. Peter Weston), після повторного дослідження, дійшли до висновку, що існує декілька окремих видів і Persoonia terminalis був як окремий вид 1991 року. Типовий зразок було знайдено Венстоном та Пітером Річардсом (англ. Peter Richards) за 3,4 км південніше від села на дорозі Торрінгтон—Еммавіль і він зараз зберігається у Національному гербарії Нового Південного Уельсу. Рід Persoonia було названо на честь південноафриканського ботаніка Христіана Хендріка Персона (англ. Christiaan Hendrik Persoon) (1761—1836, міжнародне наукове скорочення імені автора: Pers.) в 1798 році. Дескриптор виду terminalis було обрано через суцвіття, які у цього виду розміщені на кінчиках гілок.
У межах роду це класифікується як група Lanceolata, яка складається із 58 близькоспоріднених видів зі схожими квітами, але дуже відмінними листками. Ці види часто схрещуються один із одним. P. terminalis схрещувалася із та .
Виділяють два підвиди: P. terminalis підвид recurva має коротше, більше вигнуте листя, максимальна довжина якого становить 0,75 см, тоді як P. terminalis підвид terminalis має довше, рівніше листя, максимальна довжина — 1 см. Перший підвид зустрічається від містечка у північній частині штату Новий Південний Уельс до Квінсленду і йому присвоєно рейтинг 3R, відповідно до списку ; останній підвид зустрічається тільки в околицях села Торрінгтон і його рейтинг визначено як 2R на ROTAP. Обидва підвиди зустрічаються у національному заповіднику .
Опис
Persoonia terminalis досягає у висоту від 0,7 м до 1,5 м, має прямий чи розкидистий габітус. Гладенька кора, хоча молоді рослини вкриті пушком. Невеликі вузькі листки у ширину мають від 1,2 мм до 2,0 мм, у довжину — від 3,5 мм до 10 мм, з опуклою верхньою поверхнею та краями, які загнуті вниз. Початково злегка пухнасті чи гладенькі, листки є забарвлені однотонно. Листки цупкіші, ніж в інших представників роду.
Примітки
- Persoonia nutans subsp. D
- Літера 'R' означає, що таксон є рідкісним, але без поточної ідентифікованої загрози, а цифра '3' означає, що ареал більше ніж 100 км, хоча невеликими популяціями
- Цифра '2' означає, що ареал менше ніж 100 км
Примытки
- Weston, P.H. (2002). Harding, G.J. (ред.). . Т. 2. UNSW Press. ISBN . Архів оригіналу за 29 травня 2016. Процитовано 1 листопада 2015.
- . Global Plants; JSTOR. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 1 November 2015.
- Weston, Peter H.; Johnson, Lawrence Alexander Sydney (1991). . Telopea. 4 (2): 369-406 [281-83]. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
- Persoonia terminalis L.A.S.Johnson & P.H.Weston. Online. , Уряд Австралії.
- . anbg.gov.au. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
- Weston, Peter H. (2003). Proteaceae subfamily Persoonioideae: Botany of the Geebungs, Snottygobbles and their Relatives. . 22 (175): 62–78 [70]. ISSN 0005-0008.
- New South Wales Flora Online: Persoonia terminalis by P.H. Weston, Royal Botanic Gardens & Domain Trust, Sydney, Australia.
- Walters, Brian (February 2010). . ANPSA website. Australian Native Plants Society (Australia). Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
- . nsw.gov.au. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 1 листопада 2015.
- Hunter, J.T.; Clarke, P.J. (1998). The Vegetation of Granitic Outcrop Communities on the New England Batholith of Eastern Australia (PDF). Cunninghamia. 5 (3): 547-618 [594]. Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2014. Процитовано 3 листопада 2015.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Persoonia terminalis Biologichna klasifikaciya Domen Yaderni Eukaryota Carstvo Roslini Plantae Viddil Vishi roslini Streptophyta Streptophytina Embriofiti Embryophyta Sudinni Tracheophyta Euphyllophyta Nasinni Spermatophyta Pokritonasinni Magnoliophyta Evdikoti Eudicots Poryadok Proteyecviti Proteales Rodina Protejni Proteaceae Rid Vid P terminalis Binomialna nazva Persoonia terminalis L A S Johnson amp 1991 Pidvidi Persoonia terminalis subsp recurva Persoonia terminalis subsp terminalis Sinonimi Persoonia nutans subsp D P H Weston 2002 Posilannya Vikishovishe Persoonia terminalis IPNI 958666 1 MSOP 118155652 NCBI 1961350 Persoonia terminalis ce ridkisnij kush rodini Proteaceae Roste na kislotnih dobre drenovanih gruntah subtropichnih lisiv na pivnochi Novogo Pivdennogo Uelsu ta pivdni Kvinslendu u shidnij chastini Avstraliyi Dosyagaye 1 5 m 5 futiv u visotu maye pryamij chi rozkidistij gabitus Kvitki zhovti cvite litom iz grudnya po sichen Za dovzhinoyu listka vidilyayut dva pidvidi TaksonomiyaPersoonia terminalis buv vpershe opisanij Lourensom Dzhonsonom angl Lawrence Alexander Sidney Johnson iz Korolivskogo botanichnogo sadu Sidneya u vidanni 1981 roku Flora Novogo Pivdennogo Uelsu angl Flora of New South Wales yak osoblivij pidvid cej vid vklyuchav bagato form yaki piznishe bulo pereklasifikovano yak okremi vidi Trevor Donald Stenli angl Trevor Donald Stanley ta Estel M Ross angl Estelle M Ross botaniki iz Kvinslendu viznachili u svoyij roboti Flora Pivdenno shidnogo Kvinslendu angl Flora of South east Queensland vidanij 1986 roku sho ce pidvid hocha j vvazhali sho ce mozhe buti okremij vid Dzhonson ta jogo kolega Piter Veston angl Peter Weston pislya povtornogo doslidzhennya dijshli do visnovku sho isnuye dekilka okremih vidiv i Persoonia terminalis buv yak okremij vid 1991 roku Tipovij zrazok bulo znajdeno Venstonom ta Piterom Richardsom angl Peter Richards za 3 4 km pivdennishe vid sela na dorozi Torrington Emmavil i vin zaraz zberigayetsya u Nacionalnomu gerbariyi Novogo Pivdennogo Uelsu Rid Persoonia bulo nazvano na chest pivdennoafrikanskogo botanika Hristiana Hendrika Persona angl Christiaan Hendrik Persoon 1761 1836 mizhnarodne naukove skorochennya imeni avtora Pers v 1798 roci Deskriptor vidu terminalis bulo obrano cherez sucvittya yaki u cogo vidu rozmisheni na kinchikah gilok U mezhah rodu ce klasifikuyetsya yak grupa Lanceolata yaka skladayetsya iz 58 blizkosporidnenih vidiv zi shozhimi kvitami ale duzhe vidminnimi listkami Ci vidi chasto shreshuyutsya odin iz odnim P terminalis shreshuvalasya iz ta Vidilyayut dva pidvidi P terminalis pidvid recurva maye korotshe bilshe vignute listya maksimalna dovzhina yakogo stanovit 0 75 sm todi yak P terminalis pidvid terminalis maye dovshe rivnishe listya maksimalna dovzhina 1 sm Pershij pidvid zustrichayetsya vid mistechka u pivnichnij chastini shtatu Novij Pivdennij Uels do Kvinslendu i jomu prisvoyeno rejting 3R vidpovidno do spisku ostannij pidvid zustrichayetsya tilki v okolicyah sela Torrington i jogo rejting viznacheno yak 2R na ROTAP Obidva pidvidi zustrichayutsya u nacionalnomu zapovidniku OpisPersoonia terminalis dosyagaye u visotu vid 0 7 m do 1 5 m maye pryamij chi rozkidistij gabitus Gladenka kora hocha molodi roslini vkriti pushkom Neveliki vuzki listki u shirinu mayut vid 1 2 mm do 2 0 mm u dovzhinu vid 3 5 mm do 10 mm z opukloyu verhnoyu poverhneyu ta krayami yaki zagnuti vniz Pochatkovo zlegka puhnasti chi gladenki listki ye zabarvleni odnotonno Listki cupkishi nizh v inshih predstavnikiv rodu PrimitkiPersoonia nutans subsp D Litera R oznachaye sho takson ye ridkisnim ale bez potochnoyi identifikovanoyi zagrozi a cifra 3 oznachaye sho areal bilshe nizh 100 km hocha nevelikimi populyaciyami Cifra 2 oznachaye sho areal menshe nizh 100 kmPrimytkiWeston P H 2002 Harding G J red T 2 UNSW Press ISBN 9780868406091 Arhiv originalu za 29 travnya 2016 Procitovano 1 listopada 2015 Global Plants JSTOR Arhiv originalu za 22 grudnya 2015 Procitovano 1 November 2015 Weston Peter H Johnson Lawrence Alexander Sydney 1991 Telopea 4 2 369 406 281 83 Arhiv originalu za 17 listopada 2015 Procitovano 2 listopada 2015 Persoonia terminalis L A S Johnson amp P H Weston Online Uryad Avstraliyi anbg gov au Arhiv originalu za 18 listopada 2015 Procitovano 2 listopada 2015 Weston Peter H 2003 Proteaceae subfamily Persoonioideae Botany of the Geebungs Snottygobbles and their Relatives 22 175 62 78 70 ISSN 0005 0008 New South Wales Flora Online Persoonia terminalis by P H Weston Royal Botanic Gardens amp Domain Trust Sydney Australia Walters Brian February 2010 ANPSA website Australian Native Plants Society Australia Arhiv originalu za 19 listopada 2015 Procitovano 2 listopada 2015 nsw gov au Arhiv originalu za 19 listopada 2015 Procitovano 1 listopada 2015 Hunter J T Clarke P J 1998 The Vegetation of Granitic Outcrop Communities on the New England Batholith of Eastern Australia PDF Cunninghamia 5 3 547 618 594 Arhiv originalu PDF za 24 chervnya 2014 Procitovano 3 listopada 2015