Франсуа Сюро

Франсуа Сюро (фр. François Sureau; (19 вересня 1957(1957-09-19), Париж, Сена^[d], Франція) — французький адвокат, державний службовець, письменник.

Франсуа Сюро
фр. François Sureau
Народився	19 вересня 1957(1957-09-19)^[1] (66 років) Париж, Сена^[d], Франція
Країна	Франція^[2]
Діяльність	посадова особа, legal advocate in France, письменник, reserve officer
Alma mater	Національна школа адміністрації (1981), ^d і Інститут політичних досліджень (1977)
Знання мов	французька^[4]
Членство	Французька академія^[5]
Magnum opus	Q3204191? і Q96473900?
Посада	^d і ^d^[5]
Військове звання	^d
Конфесія	католицтво^[6]
Батько	^d
Брати, сестри	^d
У шлюбі з	^d^[7]
Нагороди	^d (1997) Велика премія Французької академії за роман (1991) ^d (2014) ^d (1989) ^d (2003) ^d (2016)
À l'est du monde, avec Gilles Etrillard, Paris, Fayard, 1983, L'Indépendance à l'épreuve (економія), Paris, Éditions Odile Jacob, 1988, La Corruption du siècle, Paris, Gallimard, 1988, , ^[fr] et ^[fr] de l'Académie française 1989 Garçon, de quoi écrire, avec Jean d'Ormesson, Paris, Gallimard, 1989, ^[fr] / L'Infortune, Paris, Gallimard, 1990, , grand prix du roman de l'Académie française L'Aile de nos chimères, Paris, Gallimard, 1993, Les Hommes n'en sauront rien, Paris, Grasset, 1995, Le Sphinx de Darwin, Paris, Fayard, Echos, 1997, , ^[fr] Lambert Pacha, Paris, Grasset, 1998, Les Alexandrins, Paris, Gallimard, 2003, , ^[fr] La Chanson de Passavant (poésie), Paris, Gallimard, 2005, L'Obéissance, Paris, Gallimard, 2007, ^[fr] / Inigo, portrait, Paris, Gallimard, 2010, Sans bruit sans trace (poésie), Paris, Gallimard, 2011, Le Chemin des morts, Paris, Gallimard, 2013, 2016, Paris, Gallimard , Sur les bords de tout — La Chanson de Passavant III (poésie), Paris, Gallimard, 2016, Pour la liberté. Répondre au terrorisme par la raison , Paris, Tallandier, 2017 Sans la liberté, Париж, Gallimard, Tracts n° 8, 25 septembre 2019, L'Or du temps, Paris, Gallimard, 28 mai 2020, Інші «Voici la guerre», стаття в Le Figaro після втрат французького спецназу в ^[fr] у серпні 2008 року (Афганістан) Préface à la Correspondance ^[fr] / Paulhan, Paris, Fayard, 1999 L'Obeissance, bande-dessinée de ^[fr] à partir du livre de François Sureau, Paris, Futuropolis, 2009, J'ai des soldats sous mes ordres: deux mystères évangéliques, dessins de Paul-Eugène Dannaud, Paris, Salvator, 2014, Нагороди Офіцер Ордену Почесного легіону (2012) . Кавалер Ордену морських заслуг (2008) . Офіцер Ордену Мистецтв та літератури (2009) . Примітки https://catalogue.bnf.fr/ark:/12148/cb11925770k Décret du 8 septembre 2021 portant promotion et nomination dans l’ordre national de la Légion d’honneur — 2021. — вип. 162. — ISSN 0242-6773 d:Track:Q1815103 (unspecified title) d:Track:Q100406954 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011. d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563 Французька академія — 1635. d:Track:Q161806d:Track:Q377066 https://www.lemonde.fr/livres/article/2020/05/31/francois-sureau-ma-france-est-une-france-traversee-par-l-etranger_6041308_3260.html https://www.telerama.fr/monde/ayyam-sureau-ou-l-art-de-devenir-francais,130298.php François Sureau (фр.). France Inter. оригіналу за 9 вересня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020. François Sureau reçoit le prix Chateaubriand (фр.). Ouest France. 16 жовтня 2016. оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020. Franck Johannes (5 грудня 2017). François Sureau, pour la liberté et contre le délit de "consultation habituelle de sites terroristes" (фр.). Le Monde. оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 16 жовтня 2020. François Sureau, le plaideur magnifique (фр.). Le Telegramme. 25 листопада 2019. оригіналу за 29 листопада 2019. Процитовано 19 жовтня 2020. Alice Develey (15 жовтня 2020). François Sureau élu à l'Académie française (фр.). Le Figaro. оригіналу за 15 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020. Décret du 6 avril 2012 portant promotion et nomination (фр.). legifrance.gouv.fr. оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 16 жовтня 2020. DECRET DU 22 MAI 2008 PORTANT PROMOTION ET NOMINATION. Mérite Maritime (фр.). merite-maritime29.org. оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 16 жовтня 2020. Nomination ou promotion dans l'ordre des Arts et des Lettres juillet 2009 (фр.). culture.gouv.fr. оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 16 жовтня 2020. Посилання François Sureau (фр.). franceculture.fr. Процитовано 16 жовтня 2020.