Марченко Марина Анатоліївна

Марина Анатоліївна Марченко (рос. Марченко Марина Анатольевна; нар. 12 липня 1985, Сєвєродонецьк) — українська волейболістка, догравальниця збірної України.

Марченко Марина АнатоліївнаЗагальна інформаціяГромадянство УкраїнаНародження12 липня 1985(1985-07-12) (39 років)
Сєвєродонецьк, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСРЗріст187 смВага75 кгСпортКраїна УкраїнаВид спортуволейбол^[1]Команда^dНац. збірна УкраїнаСтатус професіонала2003Завершення виступів2018Участь і здобутки  Марченко Марина Анатоліївна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марченко.

Біографія

Клубна кар'єра

Волейболом зайнялася в п'ятому класі у віці 10 років. Першим тренером був Геннадій Кунжапов, який запросив Марину в секцію волейболу ДЮСШ № 2. Кілька разів Марина кидала волейбол через неуспішність у навчанні, проте щоразу Кунжапов повертав її у волейбол. Першим клубом в її кар'єрі стала команда «Сєвєродончанка». Після декількох невдалих спроб виходу команди у Вищу лігу покинула «Северодончанку» і пішла в «Круг» з Черкас, хоча її запрошувала команда «Хімволокно».

У складі черкаського клубу Марина грала з такими зірками, як Антоніна Кривобогова, Світлана Мор, Ніна Петренко, Ольга Петрашова і Ганна Матушкіна, з якими вона спілкується і зараз. У рік свого дебюту вона відразу ж потрапила в основний склад, виходячи переважно наприкінці партії. Однак потім травма плеча вибила Марину з ладу: вона виступала виключно на позиції приймаючої. Продовжувала грати на позиції ліберо в основному складі, а нападаючою була лише в дублі. Стараннями тренера «Круга» Сергія Голотова вона повернулася в основний склад, навчившись у нього і блоку, і прийому, і нападу, і веденню гри. Марина фактично стала гравцем «четвертої зони».

До 2009 року Марина не приймала пропозицій інших клубів (як українських, так і іноземних). Пропозицію з Казахстану зі зміною громадянства вона відразу ж відхилила. Лише у 2009 році в березні вона перейшла у французький клуб «Канн» на місце однієї травмованої спортсменки, але її ж від'їзд послабив команду «Круг», яка була до того моменту лідером чемпіонату України. За півтора місяця Марина стала основним гравцем основи французького клубу, чому сприяли майже всі спортсменки: крім чотирьох, усі дівчата говорили і розуміли по-російськи (серед них Ірина Поліщук, Олександра Фоміна, Амадея Дуракович, Ева Янева та інші). У кожному матчі Марині доводилося викладатися повністю, оскільки «Канни» були лідером чемпіонату, і кожна команда чемпіонату Франції бажала обіграти лідера. У сезоні 2009/2010 року Марина виступила у фіналі чотирьох Ліги чемпіонів, встигнувши до того моменту виграти чемпіонат і кубок країни. Однак уже в першому матчі «Канни», будучи господарями турніру, програли турецькому і не вийшли у фінал.

З 2011 року Марина грає в Росії, хоча їй надходили пропозиції з Азербайджану, Туреччини та Італії. Дебют відбувся у складі команди «Омичка» на турнірі за ініціативи уряду Омська. Перша гра проти «Самородка» пройшла дуже важко, але потім Марина зуміла увійти в гру і закріпилася в команді. Раніше Марина бачила вживу матч чемпіонату Росії саме з участю «Омички» і «Самородка» у першому ж турі. З 2011 року вона виступає за московське «Динамо». У складі омської команди вона стала фіналістом кубка Росії, а з «Динамо» вийшла у фінал чемпіонату Росії.

У збірній

У збірній України Марина дебютувала у 2006 році на відбірковому турнірі чемпіонату Європи. У 2011 році, коли національна команда готувалася до першого за останні 8 років виступу у фінальній стадії європейської першості, тренер Володимир Бузаєв викликав Марину як самого досвідченого легіонера збірної. Однак на тренуванні, що відбулося за кілька годин до першої гри збірної України проти , Марченко потягнула зв'язку і ця травма не дозволила їй зіграти в одному з матчів турніру. Українська команда зазнала трьох поразок у своїй групі і посіла передостаннє (15-е) місце.

Клуби

• 1998—2001: «Сєвєродончанка» (Сєвєродонецьк)
• 2003—2009: «Круг» (Черкаси)
• 2009—2011: «Расинг Клуб де Канн» (Канни)
• 2011—2012: «Омичка» (Омськ)
• 2012—2015: «Динамо» (Москва)
• 2017—2018: «Сариєр Беледієсі»

Досягнення

Командні

• Чемпіонат України
  • Чемпіонка: 2004/2005, 2005/2006, 2006/2007, 2007/2008
  • Срібна призерка: 2001/2002, 2008/2009
  • Бронзова призерка: 2002/2003, 2003/2004
• Переможниця Кубка України: 2004/2005, 2005/2006, 2006/2007, 2007/2008
• Чемпіонка Франції: 2008/2009, 2009/2010, 2010/2011
• Переможниця Кубка Франції: 2008/2009, 2009/2010, 2010/2011
• Срібна призерка чемпіонату Росії: 2012/2013, 2013/2014
• Переможниця Кубка Росії: 2013/2014
• Фіналістка Кубку Росії: 2011/2012
• Бронзова призерка Ліги чемпіонів 2010.

Індивідуальні

• Краща нападниця Кубка України 2008

Примітки

1. CEV database
   d:Track:Q106762278

Посилання

• Інтерв'ю. Марина Марченко: «Я не вважаю себе незамінним гравцем» [ 19 червня 2017 у Wayback Machine.]. (рос.)
• Марина Марченко: «Крім Росії, були пропозиції з Азербайджану, Туреччини та Італії» [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
• . (рос.)
• (англійська) . women.volleybox.net. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 серпня 2021. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
• Marina Marchenko (англійська) . WorldofVolley. Процитовано 26 липня 2022. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
• Maryna Marchenko (англійська) . CEV. Процитовано 26 липня 2022. {{}}: Недійсний |url-status=no ()