Архангело Михайлівська церква колишній храм що існував у XVII XX століттях в селищі Бабаї Харківського району на Харківщ

Архангело-Михайлівська церква — колишній храм, що існував у XVII—XX століттях в селищі Бабаї Харківського району на Харківщині. В ньому неодноразово бував відомий український філософ та педагог Григорій Сковорода, який товаришував з настоятелем храму .

скасований =
Михайлівська церква Церква в ім'я архістратига Михаїла, предводителя Небесного воїнства

49°53′44″ пн. ш. 36°11′33″ сх. д. / 49.89556° пн. ш. 36.19250° сх. д. / 49.89556; 36.19250Координати: 49°53′44″ пн. ш. 36°11′33″ сх. д. / 49.89556° пн. ш. 36.19250° сх. д. / 49.89556; 36.19250
Країна	Україна
Місто	сел. Бабаї на Харківщині
Тип будівлі	церква
Стиль	дерев'яна архітектура мурована архітектура
Автор проєкту	Петром Ярославським
Будівельник	Петром Ярославським Йоган Віганд
Перша згадка	1650-ті роки
Побудовано	1782

Основні дати: 1650-ті роки — заснування дерев'яної церкви 1782 — будівництво нової мурованої церкви 1930-ті роки — зруйнування церкви



Настоятель	Яків Правицький
Стан	зруйновано

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква Святого Михаїла.

Історія

Перший, дерев'яний храм в ім'я Архангела Михаїла в Бабаях було зведено близько 1650 року. Його було освячено на честь архістратига Михаїла, предводителя Небесного воїнства. Завдяки назві церкви село у XVIII столітті деякий час називалося Архангельським, але ця назва не прижилася.

У 1782 році харківським губернським архітектором Петром Ярославським на її місці за кошти багатого бабаївського поміщика було зведено нову муровану церкву. Це була перша кам'яна церква в Харківському повіті. На написі про побудову церкви значиться: «Церква Архістратига Михайла, при Державній Благовірній Государині Катерині II та Цесаревичу Павлу Петровичу з благословення Єпископа Б'лгородського та Обоянського Аггея, старанням Харківського Намісника, Губернського прокурора Андрєєва сина Щербиніна, дітей провадилася під наглядом Губернського Архітектора Петра Антонова, сина Ярославського».

Крім того, як архітектор, імовірно, брав участь у побудові храму у Бабаях Йоган Віганд.

У 1930-ті роки пам'ятку архітектури розібрали на цеглини і побудували з них школу. Зараз на місці церкви — будинок культури з парком. На цьому місці в радянський час було зведено селищний Будинок Культури, де, серед іншого, існує Бабаївський краєзнавчий музей. А навколо розбито парк. Будинок, в якому зараз знаходиться церква, був побудований далеко від справжнього храму і служив зовсім для інших цілей — спочатку це був пологовий будинок, потім дитсадок, а вже після його було визначено під храм.

Опис

Навпроти церкви спочатку було зведено будинок настоятеля церкви — панотця Якова Правицького, учня та товариша відомого українського філософа та педагога Григорія Сковороди. Пізніше, у нащадків цю земельну ділянку придбали Щербиніни і звели тут свій маєток. За їх кошти було зведено в 1782 році муровану церкву. Проєкт розробив та втілив у життя харківський губернський архітектор Петро Ярославський. Він буд учнем московського зодчого Василя Баженова. Бабаївська церква майже точна копія ^[ru] на вулиці Фурштадтській у Санкт-Петербурзі, яку в 1789 році побудував петербурзький архітектор Юрій Фельтен. Колонада портика Архангело-Михайлівської церкви в Бабаях напівкругла в стилі іонічного ордера. Ліхтар із парними колонками покритий тупим карнизом, а вікна замінені арками для дзвону. Парні пілястри та круглі вікна між ними бокового фасаду. Церковна огорожа прикрашена кутовими баштами.

Дослідник дворянських садиб Георгій Лукомський на початку ХХ століття залишив опис Архангело-Михайлівської церкви в Бабаях:

«У церкві — чарівний, пофарбований у зелений з білим тони, іконостас… Чудові стулки царських врат з гірляндами й гілками виноградної лози… Взагалі, усе до найдрібніших деталей виконано в стилі Людовика XVI…».

Поховання

На церковному кладовищі було поховано представників роду бабаївських Щербиніних — Михайла (пом.. 1841) та його дружину (пом.. 1860). Поряд з церквою було встановлено пам'ятник Єлизаветі Павлівні та Михайлові Андрійовичу у вигляді хреста та двох ваз.

Примітки

Свято-Архангело-Михайловский храм пгт.Бабаи. Шукач (укр.). 5 травня 2012. Процитовано 10 грудня 2022.
Селище Бабаї: Від святого до нечистого. Історія назви. Слобідський край (укр.). 29 липня 2014. Процитовано 10 грудня 2022.
Каткова, Тетяна (15 серпня 2008). 2008 р. Занедбана спадщина Сковороди. Прадідівська слава (укр.). Процитовано 4 грудня 2022.
Яковенко Г. Г. Соціально-економічне становище гувернерів у дворянських родинах Харківської губернії наприкінці XVIII — першій половині XIX ст.^{[недоступне посилання]} // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. — 2012. — Вип. 10. — С. 26
Щербачев Ю. Н. Приятели Пушкина Михаил Андреевич Щербинин и Петр Павлович Каверин. — Москва, 1912. С. 11
Чистилін, Володимир (3 грудня 2020). Подорож до Сковороди. Історична правда (укр.). Процитовано 10 грудня 2022.
Історична спадщина. Коли відновлять садибу Сковороди на Харківщині?. Радіо Свобода (укр.). 7 серпня 2021. Процитовано 4 грудня 2022.

[Шукач_2012-1] Свято-Архангело-Михайловский храм пгт.Бабаи. Шукач (укр.). 5 травня 2012. Процитовано 10 грудня 2022.

[Слобідський_край_2014-2] Селище Бабаї: Від святого до нечистого. Історія назви. Слобідський край (укр.). 29 липня 2014. Процитовано 10 грудня 2022.

[2008_р._Занедбана_спадщина-3] Каткова, Тетяна (15 серпня 2008). 2008 р. Занедбана спадщина Сковороди. Прадідівська слава (укр.). Процитовано 4 грудня 2022.

[4] Яковенко Г. Г. Соціально-економічне становище гувернерів у дворянських родинах Харківської губернії наприкінці XVIII — першій половині XIX ст.^{[недоступне посилання]} // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. — 2012. — Вип. 10. — С. 26

[5] Щербачев Ю. Н. Приятели Пушкина Михаил Андреевич Щербинин и Петр Павлович Каверин. — Москва, 1912. С. 11

[Історична_правда-6] Чистилін, Володимир (3 грудня 2020). Подорож до Сковороди. Історична правда (укр.). Процитовано 10 грудня 2022.

[Коли_відновлять-7] Історична спадщина. Коли відновлять садибу Сковороди на Харківщині?. Радіо Свобода (укр.). 7 серпня 2021. Процитовано 4 грудня 2022.