Павло Тимофійович Дідусенко (Дедусенко) (5 листопада 1872, с. , тепер Азовського р-ну Ростовської обл., РФ — 1946, РФ) — український громадський діяч, просвітянин, педагог, науковець, професор.
Біографічні відомості
Закінчив відділення природознавчих наук фізико-математичного факультету Харківського університету з дипломом 1-го ступеня. Допущений до викладання фізики і космографії в Маріїнській жіночій гімназії (Харків, 12.1897). Керівник практичних занять з аналітичної хімії для студентів-медиків, з неорганічної хімії — для студентів фізико-математичного факультету. Асистент професора О. Тимофєєва під час публічних лекцій з технічної хімії (1897—1898) і професора І. Осипова на публічних лекціях з неорганічної хімії.
З дружиною Ксенією Іванівною Семеновою мешкав у Харкові по вул. Михайлівській, 25. Згідно з наказом міністра освіти (7.07.1901) затверджений у чині титулярного радника. Підвищений до чину колезького асесора за вислугу років зі старшинством (з 15.10.1904). Отримав казенну квартиру в приміщенні Харківського технологічного інституту. Згідно з наказом міністра народної освіти (08.1908) підвищений до чину надвірного радника і, як особа недворянського походження, дістав особисте дворянство. Учасник усіх чотирьох Менделєєвських з'їздів з хімії та фізики: першого (1907), у Петербурзі (12.1911), Тифлісі (06 — 08.1913) та Москві (1925).
Брав участь в укладенні харківського видання «Народної енциклопедії» (1911—1912). У ХТІ читав курси лекцій з аналітичної хімії, кількісного аналізу (1923—1927). Підготував до друку «Вступ до вивчення якісного аналізу» (1919). Одночасно викладав у Комуністичному університеті ім. Артема (1923—1924). Коли отаман Іван Кобза повернувся до Харкова, то на викладацьку працю в ХТІ його влаштував П. Дідусенко (1922—1928) (були знайомі з 1913 р.). Дідусенка і Кобзу заарештовано ГПУ (3.03.1928) за статтею 54-1 (повалення, підрив або ослаблення радянської влади). Обох вислано на Соловки. Невдовзі І. Кобзу розстріляли. Павло працював у соловецькій хімлабораторії (дружина з малолітньою дитиною поїхала на Біле море до чоловіка). Відбувши трирічний термін заслання, працював доцентом-«зеком» Вологодського молочно-господарського інституту (03 — 09.1932), ночував у зоні при інституті. Повернувся до Харкова, але змушений був переїхати працювати в Хіміко-технологічний інститут у с. Березниках Пермської області Росії (1935), а після його закриття (1936) перебрався до дочки Люби в Москву, де працював в Інституті підвищення кваліфікації для господарників. Після роботи в Узбецькому державному університеті повернувся в Харків (09.1941).
Німецьку окупацію Харкова пережив разом з дочкою Вірою, сином Юрієм та своїм старим батьком, який помер у жовтні 1942 року. Щоб вижити, варив мило і робив сірники в майстернях при інституті. У 1945 р. московська влада згадала його діяльність у німецькій окупації і знову посадила в табір, де він і загинув.
Громадська діяльність
Заступник голови правління Товариства «Родина» (Харків, 1910), член правління Громадської бібліотеки Харкова (1910—1911), член ради 3-го Товариства взаємного кредиту, член ради Українського т-ва ім. Григорія Квітки-Основ'яненка (Харків, 1912), завідувач фінансової частини Харківського технологічного інституту (1920), секції технічної та аналітичної хімії Харківського наукового товариства, асистент, викладач, професор ХТІ (1917—1928), професор Харківського механіко-машинобудівного інституту (29.10.1933 — 17.11.1934), завідувач кафедри неорганічної хімії Узбецького державного університету (до 08.1941), голова Товариства «Просвіта» (Харків, 1943).
Учасник Першого куреня, створеного М. Міхновським (Харків, поч. ХХ ст.). «Права рука» М. Міхновського. Згідно зі «Зведенням агентурних свідчень про український рух у м. Харкові» від 26 липня 1912 р. щодо позиції харківської інтеліґенції з висунення кандидатів до IV Державної думи, брав у ній активну участь. У документі зазначалося, що станом на 16 січня 1911 р. він разом із М. Міхновським та його братом Олександром Міхновським, а також Іваном Кулиничем «є українофілом та членом-засновником 3-го Харківського товариства взаємного кредиту». Автор статті «Шевченківський вечір у Харкові» («Рада», 1909).
За часів німецької окупації Харкова продовжував громадську працю. Був членом Товариства «Просвіта», а в 1943 р. став його головою (з подачі Володимира Доленка, тоді голови громадського комітету Харкова). Після заборони товариства німцями провадив просвітню працю напівлегально.
Родина
Нащадок чорноморських козаків (станом на 1910 р. батько проживав у м. Майкопі Кубанської області).
Був у шлюбі з Ксенією Іванівною Семеновою (передчасно померла), 1906 року побрався вдруге — з українкою з Курська лікаркою Анною Костянтинівною Соколовською. Від першого шлюбу мав дочку Анну та сина Миколу, від другого — дочку Віру та сина Георгія. Нащадки Павла Дідусенка виросли, по суті, росіянами, за що він докоряв своїй дружині Анні: «Понароджувала мені кацапенят». Однак щонайменше одна онучка, Ольга Олексіївна Шаповал, виросла і все життя працювала в українському середовищі. Вступила на навчання на радіотехнічний факультет Львівської політехніки, який успішно закінчила в 1970 р. Все подальше життя працювала в Науково-дослідному інституті Львівської політехніки. Померла бездітною в 76-річному віці (26.11.2020).
Джерела
- Роман Коваль, Юрій Юзич. Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи // Бібліотека Історичного клубу «Холодний Яр». — Київ: видавець Мельник М. Ю. Історичний клуб «Холодний Яр»; 2020. — 944 с. — (Серія «Видатні українці». — Кн. 14).
- Биография Дедусенко Павла Тимофеевича и его семьи (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pavlo Timofijovich Didusenko Dedusenko 5 listopada 1872 s teper Azovskogo r nu Rostovskoyi obl RF 1946 RF ukrayinskij gromadskij diyach prosvityanin pedagog naukovec profesor Biografichni vidomostiZakinchiv viddilennya prirodoznavchih nauk fiziko matematichnogo fakultetu Harkivskogo universitetu z diplomom 1 go stupenya Dopushenij do vikladannya fiziki i kosmografiyi v Mariyinskij zhinochij gimnaziyi Harkiv 12 1897 Kerivnik praktichnih zanyat z analitichnoyi himiyi dlya studentiv medikiv z neorganichnoyi himiyi dlya studentiv fiziko matematichnogo fakultetu Asistent profesora O Timofyeyeva pid chas publichnih lekcij z tehnichnoyi himiyi 1897 1898 i profesora I Osipova na publichnih lekciyah z neorganichnoyi himiyi Z druzhinoyu Kseniyeyu Ivanivnoyu Semenovoyu meshkav u Harkovi po vul Mihajlivskij 25 Zgidno z nakazom ministra osviti 7 07 1901 zatverdzhenij u chini titulyarnogo radnika Pidvishenij do chinu kolezkogo asesora za vislugu rokiv zi starshinstvom z 15 10 1904 Otrimav kazennu kvartiru v primishenni Harkivskogo tehnologichnogo institutu Zgidno z nakazom ministra narodnoyi osviti 08 1908 pidvishenij do chinu nadvirnogo radnika i yak osoba nedvoryanskogo pohodzhennya distav osobiste dvoryanstvo Uchasnik usih chotiroh Mendelyeyevskih z yizdiv z himiyi ta fiziki pershogo 1907 u Peterburzi 12 1911 Tiflisi 06 08 1913 ta Moskvi 1925 Brav uchast v ukladenni harkivskogo vidannya Narodnoyi enciklopediyi 1911 1912 U HTI chitav kursi lekcij z analitichnoyi himiyi kilkisnogo analizu 1923 1927 Pidgotuvav do druku Vstup do vivchennya yakisnogo analizu 1919 Odnochasno vikladav u Komunistichnomu universiteti im Artema 1923 1924 Koli otaman Ivan Kobza povernuvsya do Harkova to na vikladacku pracyu v HTI jogo vlashtuvav P Didusenko 1922 1928 buli znajomi z 1913 r Didusenka i Kobzu zaareshtovano GPU 3 03 1928 za statteyu 54 1 povalennya pidriv abo oslablennya radyanskoyi vladi Oboh vislano na Solovki Nevdovzi I Kobzu rozstrilyali Pavlo pracyuvav u soloveckij himlaboratoriyi druzhina z malolitnoyu ditinoyu poyihala na Bile more do cholovika Vidbuvshi tririchnij termin zaslannya pracyuvav docentom zekom Vologodskogo molochno gospodarskogo institutu 03 09 1932 nochuvav u zoni pri instituti Povernuvsya do Harkova ale zmushenij buv pereyihati pracyuvati v Himiko tehnologichnij institut u s Bereznikah Permskoyi oblasti Rosiyi 1935 a pislya jogo zakrittya 1936 perebravsya do dochki Lyubi v Moskvu de pracyuvav v Instituti pidvishennya kvalifikaciyi dlya gospodarnikiv Pislya roboti v Uzbeckomu derzhavnomu universiteti povernuvsya v Harkiv 09 1941 Nimecku okupaciyu Harkova perezhiv razom z dochkoyu Viroyu sinom Yuriyem ta svoyim starim batkom yakij pomer u zhovtni 1942 roku Shob vizhiti variv milo i robiv sirniki v majsternyah pri instituti U 1945 r moskovska vlada zgadala jogo diyalnist u nimeckij okupaciyi i znovu posadila v tabir de vin i zaginuv Gromadska diyalnistZastupnik golovi pravlinnya Tovaristva Rodina Harkiv 1910 chlen pravlinnya Gromadskoyi biblioteki Harkova 1910 1911 chlen radi 3 go Tovaristva vzayemnogo kreditu chlen radi Ukrayinskogo t va im Grigoriya Kvitki Osnov yanenka Harkiv 1912 zaviduvach finansovoyi chastini Harkivskogo tehnologichnogo institutu 1920 sekciyi tehnichnoyi ta analitichnoyi himiyi Harkivskogo naukovogo tovaristva asistent vikladach profesor HTI 1917 1928 profesor Harkivskogo mehaniko mashinobudivnogo institutu 29 10 1933 17 11 1934 zaviduvach kafedri neorganichnoyi himiyi Uzbeckogo derzhavnogo universitetu do 08 1941 golova Tovaristva Prosvita Harkiv 1943 Uchasnik Pershogo kurenya stvorenogo M Mihnovskim Harkiv poch HH st Prava ruka M Mihnovskogo Zgidno zi Zvedennyam agenturnih svidchen pro ukrayinskij ruh u m Harkovi vid 26 lipnya 1912 r shodo poziciyi harkivskoyi inteligenciyi z visunennya kandidativ do IV Derzhavnoyi dumi brav u nij aktivnu uchast U dokumenti zaznachalosya sho stanom na 16 sichnya 1911 r vin razom iz M Mihnovskim ta jogo bratom Oleksandrom Mihnovskim a takozh Ivanom Kulinichem ye ukrayinofilom ta chlenom zasnovnikom 3 go Harkivskogo tovaristva vzayemnogo kreditu Avtor statti Shevchenkivskij vechir u Harkovi Rada 1909 Za chasiv nimeckoyi okupaciyi Harkova prodovzhuvav gromadsku pracyu Buv chlenom Tovaristva Prosvita a v 1943 r stav jogo golovoyu z podachi Volodimira Dolenka todi golovi gromadskogo komitetu Harkova Pislya zaboroni tovaristva nimcyami provadiv prosvitnyu pracyu napivlegalno RodinaNashadok chornomorskih kozakiv stanom na 1910 r batko prozhivav u m Majkopi Kubanskoyi oblasti Buv u shlyubi z Kseniyeyu Ivanivnoyu Semenovoyu peredchasno pomerla 1906 roku pobravsya vdruge z ukrayinkoyu z Kurska likarkoyu Annoyu Kostyantinivnoyu Sokolovskoyu Vid pershogo shlyubu mav dochku Annu ta sina Mikolu vid drugogo dochku Viru ta sina Georgiya Nashadki Pavla Didusenka virosli po suti rosiyanami za sho vin dokoryav svoyij druzhini Anni Ponarodzhuvala meni kacapenyat Odnak shonajmenshe odna onuchka Olga Oleksiyivna Shapoval virosla i vse zhittya pracyuvala v ukrayinskomu seredovishi Vstupila na navchannya na radiotehnichnij fakultet Lvivskoyi politehniki yakij uspishno zakinchila v 1970 r Vse podalshe zhittya pracyuvala v Naukovo doslidnomu instituti Lvivskoyi politehniki Pomerla bezditnoyu v 76 richnomu vici 26 11 2020 DzherelaRoman Koval Yurij Yuzich Mikola Mihnovskij Spogadi svidchennya dokumenti Biblioteka Istorichnogo klubu Holodnij Yar Kiyiv vidavec Melnik M Yu Istorichnij klub Holodnij Yar 2020 944 s Seriya Vidatni ukrayinci Kn 14 Biografiya Dedusenko Pavla Timofeevicha i ego semi ros