Петро Олексійович Глазунов (нар. 20 лютого 1920 — 8 березня 1992) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1945), у роки німецько-радянської війни заступник командира 955-го штурмового Ризького авіаційного полку 305-ї штурмової Червонопрапорної Павлоградської авіаційної дивізії 14-ї повітряної армії 3-го Прибалтійського фронту.
Петро Олексійович Глазунов | |
---|---|
біл. Пётр Аляксеевіч Глазуноў | |
Народження | 20 лютого 1920 Q100315837?, Вітебський повіт[d], Вітебська губернія, РСФРР[1] |
Смерть | 8 березня 1992 (72 роки) Харків, Україна |
Поховання | d |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | ВПС СРСР |
Рід військ | Штурмова авіація |
Роки служби | 1938–1975 |
Звання | Полковник авіації |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія
Народився 20 лютого 1920 року в селі Петрачки (нині Вітебського району Вітебської області, Білорусь) в селянській родині. Білорус. Після закінчення медичного технікуму працював в Вітебськом обласному архіві.
В 1938 році призваний в Червону Армію. У 1940 році закінчив Одеську військову авіаційну школу льотчиків.
Учасник німецько-радянської війни з березня 1943 року.
До вересня 1944 капітан Глазунов здійснив 115 бойових вильотів на розвідку і штурмові удари по вузлах опору, аеродромах, скупчень військ противника. Особисто збив у повітряних боях 2 і знищив на аеродромах 6 літаків ворога. Був представлений до звання Героя Радянського Союзу.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1945 року за зразкове виконання завдань командування і проявлені мужність і героїзм у боях із загарбниками гвардії капітану Глазунову Петру Олексійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5013).
Останній бойовий виліт капітан П.О.Глазунов здійснив у травні 1945 року. Всього за час війни здійснив 138 бойових вильотів на штурмовику Іл-2.
Після війни продовжував службу у ВПС. У 1947 році закінчив Вищі льотно-тактичні курси, в 1955 році – Центральні льотно-тактичні курси удосконалення офіцерського складу. З 1975 року полковник П.О.Глазунов – в запасі. Жив у місті Харків. Помер 8 березня 1992 року.
Література
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в 2 томах. Том 1: — Москва: Воениздат, 1987. – стор. 327
Посилання
- Біографія П.О. Глазунова на сайті «Витебская энциклопедия» [ 19 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- білоруська Вікіпедія — 2007.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Petro Oleksijovich Glazunov nar 20 lyutogo 1920 19200220 8 bereznya 1992 radyanskij vijskovij lotchik Geroj Radyanskogo Soyuzu 1945 u roki nimecko radyanskoyi vijni zastupnik komandira 955 go shturmovogo Rizkogo aviacijnogo polku 305 yi shturmovoyi Chervonoprapornoyi Pavlogradskoyi aviacijnoyi diviziyi 14 yi povitryanoyi armiyi 3 go Pribaltijskogo frontu Petro Oleksijovich Glazunovbil Pyotr Alyakseevich GlazunoyNarodzhennya20 lyutogo 1920 1920 02 20 Q100315837 Vitebskij povit d Vitebska guberniya RSFRR 1 Smert8 bereznya 1992 1992 03 08 72 roki Harkiv UkrayinaPohovannyadKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaVid zbrojnih sil VPS SRSRRid vijskShturmova aviaciyaRoki sluzhbi1938 1975Zvannya Polkovnik aviaciyiVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodi 5013 U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Glazunov BiografiyaNarodivsya 20 lyutogo 1920 roku v seli Petrachki nini Vitebskogo rajonu Vitebskoyi oblasti Bilorus v selyanskij rodini Bilorus Pislya zakinchennya medichnogo tehnikumu pracyuvav v Vitebskom oblasnomu arhivi V 1938 roci prizvanij v Chervonu Armiyu U 1940 roci zakinchiv Odesku vijskovu aviacijnu shkolu lotchikiv Uchasnik nimecko radyanskoyi vijni z bereznya 1943 roku Do veresnya 1944 kapitan Glazunov zdijsniv 115 bojovih vilotiv na rozvidku i shturmovi udari po vuzlah oporu aerodromah skupchen vijsk protivnika Osobisto zbiv u povitryanih boyah 2 i znishiv na aerodromah 6 litakiv voroga Buv predstavlenij do zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 23 lyutogo 1945 roku za zrazkove vikonannya zavdan komanduvannya i proyavleni muzhnist i geroyizm u boyah iz zagarbnikami gvardiyi kapitanu Glazunovu Petru Oleksijovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 5013 Ostannij bojovij vilit kapitan P O Glazunov zdijsniv u travni 1945 roku Vsogo za chas vijni zdijsniv 138 bojovih vilotiv na shturmoviku Il 2 Pislya vijni prodovzhuvav sluzhbu u VPS U 1947 roci zakinchiv Vishi lotno taktichni kursi v 1955 roci Centralni lotno taktichni kursi udoskonalennya oficerskogo skladu Z 1975 roku polkovnik P O Glazunov v zapasi Zhiv u misti Harkiv Pomer 8 bereznya 1992 roku LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar v 2 tomah Tom 1 Moskva Voenizdat 1987 stor 327PosilannyaBiografiya P O Glazunova na sajti Vitebskaya enciklopediya 19 lipnya 2020 u Wayback Machine ros biloruska Vikipediya 2007 d Track Q122311452d Track Q877583