Тиші в село в Україні в Мукачівському районі Закарпатської області Входить до складу Нижньоворітської сільської громади

Тиші́в — село в Україні, в Мукачівському районі Закарпатської області. Входить до складу Нижньоворітської сільської громади.

село Тишів

Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Мукачівський район
Громада	Нижньоворітська сільська громада
Основні дані
Засноване	1948
Населення	517
Площа	1,727 км²
Густота населення	299,36 осіб/км²
Поштовий індекс	89112
Телефонний код	+380 3136
Географічні дані
Географічні координати	48°48′32″ пн. ш. 23°05′38″ сх. д. / 48.80889° пн. ш. 23.09389° сх. д. / 48.80889; 23.09389Координати: 48°48′32″ пн. ш. 23°05′38″ сх. д. / 48.80889° пн. ш. 23.09389° сх. д. / 48.80889; 23.09389
Середня висота над рівнем моря	546 м


Місцева влада
Адреса ради	89112, Закарпатська обл., Воловецький р-н, с. Тишів, 72
Карта
Тишів
Тишів
Мапа

Тишів у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Тишів.

Історія

Населення — 458 мешканців. Площа — 1,727 км².

Село Тишів розкинулося в долині річки Латориця та її приток в підніжжі Верховинського хребта, а саме в підніжжі гори Пікуй. Розташоване за 12 км від районного центру.

Село Тишів вперше документально згадується 1648 року. Назва села Тишів (Чендеш) походить від кліматичних умов, які були в селі коли до нього прийшли перші поселенці — тут було тихо і спокійно, територію села овівав спокійний вітерець. Такі умови збереглися тут до будівництва тут дороги Київ — Чоп у 70-х рр. XX століття.

Інші згадки - 1630 Ti.zoua, 1648- Tisova, 1693- Tisow, 1773-Tisova, 1808-Tissova, 1851-Tissova, 1877-Timsova (Felső-), 1913-Csendes, 1925-Tišova.

1926 року в селі була створена рада робітничих, селянських і солдатських депутатів. Першим секретарем було обрано Говдана В. В. Також цього року був проведений перепис населення — його кількість становила 1100 жителів.

Присілки

Медвеже - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Тишів рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

За розповідями Михайла Приймича (1921) село заснував у урочищі “Стенечивлять” чоловік на ім’я Левко, що втік сюди від татар. Село розросталося, але через якийсь час вимерло від епідемії (за Т. Легоцьким, у 1691 р. в селі людей не було). Уціліли лише три родини – Сабови, Халуси і Козаки.

1648-Meduesse, 1693-Medwezia, 1808-Medvesa, Medvessa, 1944-Medvezsa, Медвежое. Назва, можливо, походить від потіка Медвежий ~ ~ Ведмежа вода, річка '. Його ім'я було переведено на Medvefalvára в 1903 році.

В 1976 році тут відкрито поселення ранньозалізного віку. Досліджувалося експедицією ІА АН УРСР.

Парафія в Медвежому згадується у 1692 р., у 1778 р. згадують дерев’яну церкву в Медвежому.

Релігія

храм Успіння пр. Богородиці. 1898.

Перша згадка про церкву та філії в Медвежому, Котельниці, Малій Бистрій та Шутовиці походить з 1692 р., а в 1704 р. йдеться про стародавню церкву.

Дерев’яна церква св. Василя з двома дзвонами була в селі в 1733 р. У 1778 р. згадують дерев’яну церкву в Тишові, а також церкви в філіях – Медвежому, Бистрому, Котельниці.

Іллінська церква

Існуючу нині церкву збудовано 1898 р. (хоча церковник Михайло Халус із сусідньої Мішкаревиці твердить, що тишівську церкву збудовано на два роки скоріше за мішкаревицьку, тобто в 1888 р.) у традиції місцевого будівництва.

Не виключено, що в селі працювали ті ж майстри, що й у Задільському та інших селах верхньої течії Латориці, а зразком могла служити найдавніша церква цього стилю в Бистрому.

Церква тризрубна, вкрита двосхилим бляшаним дахом. Зруби з ялини товщиною 16 – 18 см поставлено на кам’яні плити. Опасання спирається на випуски вінців зрубу. Башту увінчує сферична баня, а гребінь даху над вівтарем завершено глухим ліхтарем з главкою.

Особливістю церкви є два ліхтарі з главками над східними кутами нави. Ґанок прибудовано пізніше. Всередині нава і бабинець розділені високою аркою, прикрашеною волютами, склепіння – коробові. Біля церкви – гарна дерев’яна дзвіниця з трьома дзвонами, найбільший з яких виготовлено в Хомутові (Чехія) фірмою “Ріхард Герольд” у 1924 р.

Іконостас походить із часу спорудження церкви, але ікони на соснових дошках вже перемальовано.

У 1932 р. зафіксували кілька написів: на рамі ікони Благовіщення – “Сей образъ купилъ и… Федора Нотиржованого синъ со женою своею Анна и родичомъ своимъ и чади за отпущеніе гріховъ року божого АΨМ (1740)” та на церковних книгах. Служебник купив раб божий Теодор Ганечко з дружиною Анною для церкви Василія Великого в Тишові 1670 р., а виданий він у Львові в 1654 р. Апостол купив о. Григорій тишанський у латірського священика за десять золотих лічбою польською. Два процесійні хрести подарували для церкви Ряшки.

У Тишові народився Василь Улинець – один з останніх народних будівничих, який спорудив за своє життя 10 дерев’яних церков. Улинець, можливо, брав участь і в спорудженні тишівської церкви.

Докладніше: Іллінська церква (Тишів)

Дзвіниця. 1802.

Зятем до Сабова прийшов із Задільського Юрко Приймич – прадід М. Приймича і вирішив збудувати церкву. Ю. Приймич власними силами й коштом збудував дзвіницю, а також оплатив виготовлення дзвона, про що свідчить угорський напис на ньому: “Вилив Приймич Юрій за власний кошт для руської церкви в Медвежому 1802 p.”, але на церкву в маленького сільця сил не вистачило. У кінці 1980-х ґонтове покриття дзвіниці замінено бляшаним.

Чоловічий монастир на честь Казанської ікони Божої Матері

Географія

Бідність гірської Воловеччини на продуктивні земельні ресурси компенсується природними багатствами. Це листяно-хвойні ліси, в яких зростають переважно смерека і ялиця, бук, ясен і явір. На околиці села височіє гора Пікуй заввишки 1408 метрів. Пікуй — це ще й флористичний заказник де під охороною багато цінних рідкісних рослин, у тому числі лікарських. Тут зустрічаються такі релікти, як тис ягідний, кедр і дуб. Окрасою і багатством лісів є благородні олені і козулі, ведмеді і лисиці, куниці і білки. Живуть тут дикі свині, рисі, вовки. Тут живе багато різноманітних птахів. У малодоступних урочищах інколи таланить зустріти чорних лелек.

Через село протікає річка Латориця, що бере початок на схилах Верховинського хребта, з-під Верецького перевалу. Флора і фауна річки не багата зокрема тут зустрічається річкова і радужна форель, короп, в'юн. Клімат Воловеччини помірно континентальний, однак суворіший ніж у низовинних районах. Весна починається тут пізніше, а зима — раніше на 2-3 тижні. Заморозки тривають до перших днів травня. Зима настає у другій половині листопада, сніг випадає у другій половині грудня. Якщо в низинах Закарпаття сніговий покрив нестійкий, глибина його 30-40 см, то на території Воловеччини він набагато глибший і стійкіший, в горах нерідко до 2 метрів, а танення починається у березні-квітні. Морози сягають інколи нижче −30°С. В ущелинах високогір'я латки снігу біліють інколи й до середини літа.

Ґрунтотворчі породи переважно фліші й продукти їх вивітрювання. Це осадові гірські породи, утворені в глибоких геосинклінальних морських басейнах з характерним ритмічним чергуванням шарів пісковиків, аргілітів, алевролітів, мергелів, вапняків тощо.

Ґрунти місцевості слабородючі. Процесом ґрунтоутворення є кисле буроземоутворення, а супутніми — дерновий, підзолистий, глейовий, глейово-елювіальний процес.

В 2022 році зроблений ремонт церкви за пожертви жителів.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 526 осіб, з яких 254 чоловіки та 272 жінки.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 510 осіб. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.

Економіко-географічне положення

Село Тишів розташоване на півночі району і межує з такими селами:

на півночі: Котельниця і Латірка;
на заході: Щербовець і Жденієво;
на сході: Завадка і Вербляж;
на півдні: Нижні Ворота.

Основною транспортною магістраллю є траса Київ-Чоп, по якій і здійснюються всі зовнішні зв'язки села.

Туристичні місця

- Неподалік від села розташований гідрологічний заказник «Бистрий».

- храм Успіння пр. Богородиці. 1898.

- Дзвіниця. 1802.

- Чоловічий монастир на честь Казанської ікони Божої Матері

- Іллінська церква

Примітки

. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання

Погода в селі

Інформація на сайті Дерев'яні Храми України

[населення_1989-1] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001-2] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001_мова-3] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.