Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Павло́ Іва́нович Петро́в (рос. Павел Иванович Петров; нар. 18(29) червня 1790 — пом. 13(25) вересня 1871) — генерал-майор Російської армії (від 6(18) грудня 1834 року). Учасник Наполеонівських війн і підкорення Кавказу. Військовий губернатор Кам'янця-Подільського та подільський цивільний губернатор від 27 січня (8 лютого) 1839 року до 13(25) листопада 1840 року. Двоюрідний дядя (по лінії матері) російського поета Михайла Лермонтова. За однією з версій, саме до Петрова звертається поет «Скажи-бо, дядю» на початку вірша «Бородіно» .
Біографія
Домашня освіта та початок служби
Павло Іванович Петров походив із родини костромських дворян, внесених 1809 року, за клопотанням його матері, до третьої частини дворянської родовідної книги Костромської губернії. Народився він 18(29) червня 1790 року.
Удома з допомогою учителів-чужоземців опанував французьку, німецьку, італійську та латинську мови, а також загальноосвітні предмети. 1806 року батько відвіз сина до Санкт-Петербурга і через знайомства в столиці влаштував його на службу до Департаменту сухопутних сил Військового міністерства. Того ж року 16-річного Павла зарахували естандарт-юнкером лейб-гвардії Кавалергардського полку.
Участь у Наполеонівських війнах
23 жовтня 1807 року Петров здобув перший офіцерський чин корнета і 17-річним потрапив в Олександрійський гусарський полк. Полк незабаром відправили на фронт, і Павло узяв участь у першому своєму бою з французами під у Східній Пруссії.
По закінченні цієї війни Олександрійський гусарський полк перекинули на Південний фронт, де Росія, виконуючи умови Тільзитського миру, демонстративно взяла участь у війні з Австрією на боці Франції. Після короткого перебування в межах Австрійської імперії полк перекинули південніше — в Молдавію, де Росія тоді воювала з Туреччиною. З Молдавії полк перейшов у Валахію (нинішня Румунія). З 1810 року Петров брав участь у багатьох боях із турками — аж до 1 березня 1811 року, коли полк відвели на відпочинок після майже річної бойової служби. Під час відпочинку полк квартирував у Валахії, а потім, через побоювання нової війни з Францією, його перемістили в Молдавію, ближче до західних кордонів Росії.
Війна 1812 року з французами почалася для молодого Петрова, вже підвищеного тоді до поручика, битвою 15 липня 1812 року під містом Кобрином, поблизу Бреста. Далі він 29 липня взяв участь у бою під Пружанами, а 31 липня — під Городечним. За виявлену хоробрість в останньому бою його нагородили орденом святої Анни четвертого ступеня.
Надалі в складі Південної армії генерала Петров зі своїм полком брав участь у вигнанні французів із Польщі, був учасником 11 боїв. За бій 1 лютого 1813 року під містом Калішем, як сказано в наказі — «за заслуги», йому надали чин штаб-ротмістра. Надалі, в кампанії 1813 року, він брав участь у бою під Вейсенфельде (квітень), потім 15 вересня в битві під Люценом, а далі взяв участь у відчайдушній атаці російської кавалерії на французьких кірасирів під Фрейбургом, ще в чотирьох боях (зокрема, під Дрезденом). За виявлену хоробрість і мужність у завзятому бої з французами 6 серпня 1813 року, відомому в історії як «бій біля Кацбаха», Петрова підвищили до ротмістра.
Після бою під Люценом командувач російської армії генерал Барклай-де-Толлі виділив частину кавалерії для партизанських загонів, що діяли на шляхах постачання та відходу французьких військ. Ескадрон Олександрійського гусарського полку, яким тоді командував Петров, влився в партизанський загін, керований полковником князем Мадатовим. За бій під Каменцем (містом у Саксонії) Петрова нагородили орденом святої Анни другого ступеня.
15 вересня 1813 року у відчайдушній сутичці з французькими кірасирами Павла Івановича поранили шаблею в праву руку, але він залишився при загоні. Надалі, після розформування загону князя Мадатова, Павло Іванович зі своїм ескадроном повернувся до рідного Олександрійського полку і в ньому завершив кампанію 1814–1815 років.
Участь у підкоренні Кавказу
Після повернення до Росії Петров отримав під свою команду Моздоцький козачий полк і з 18 вересня 1818 року воював на Кавказі. Протягом семи років він брав участь у боротьбі з горцями. Особливо відзначився в боях в ущелині Хан-Каш, при урочищі Лавша, у Великій Чечні. У ці роки він узяв участь у 12 великих боях і в незліченних дрібних сутичках у Великій і Малій Чечні.
1819 року Петрова підвищили до майора, наступного року — до підполковника. Тоді ж він познайомився на водах, на Кавказі, із сімейством Хастатових. Близько 1820 року Павло Іванович одружився з Анною Якимівною Хастатовою. Її мама — Катерина Олексіївна Хастатова — була рідною сестрою бабусі Лермонтова Єлизавети Олексіївни Арсеньєвої (уродженої Столипіної). Таким шляхом Петров познайомився з бабусею Лермонтова та її рідним братом — Афанасієм Олексійовичем Столипіним.
1826 року Петров став полковником, його призначили наказним отаманом Астраханського козачого війська. 1833 року, в ознаменування 25-річної служби, він отримав найвищу військову нагороду — орден святого Георгія четвертого ступеня. 6 грудня 1834 року Петрова, вже в чині генерал-майора, призначили начальником штабу військ на Кавказькій лінії та в Чорномор'ї.
Подільський губернатор
На початку 1839 року Павла Петрова відрахували з армії і перевели на службу в Міністерство внутрішніх справ. 25 січня 1839 року його призначили військовим губернатором Кам'янця-Подільського і одночасно подільським цивільним губернатором.
Під час губернаторства Петрова почалися кардинальні зміни в політиці російського самодержавства щодо Правобережної України: 25 червня 1840 року Микола I підписав закон «Про повне поширення російського цивільного права на західні землі, які відійшли від Польщі». 4 вересня Петров отримав друкований текст указу імператора. Припинено дію Литовського статуту і Сеймових конституцій, усі сфери життя стали керуватися загальноросійським законодавством .
Праця Павла Івановича на адміністративній ниві була недовгою. Провівши все життя на військовій службі, у безперервних походах і боях, він не міг звикнути до нових умов. Петров періодично намагався довести генерал-губернаторові, що «Кам'янець не те місто, де повинен розташовуватися губернський центр». Головною причиною цього був клімат, який зовсім не сподобався начальникові губернії .
Не пропрацювавши й двох років, Павло Іванович подав прохання про звільнення у відставку у зв'язку з розладнаним у багатьох походах здоров'ям. 16 листопада 1840 року Петрова звільнили і того ж дня на його місце призначили генерал-майора Карла Фліге.
Останні роки життя
1841 року Петров повернувся в родинний маєток Чернишево в Костромській губернії. Він мешкав то там, то в Галичі, то в Костромі.
Помер Павло Петров 13(25) листопада 1871 року в Костромі. Поховано його на цвинтарі Іпатіївського монастиря.
Примітки
- Скажи-бо, дядю… [ 2014-02-28 у Wayback Machine.](рос.)
- Скрипник Анатолій. Державні установи Подільської губернії 1793–1914 рр.: Монографія. — Кам'янець-Подільський, 2012. — С. 56—57.
- Скрипник Анатолій. Державні установи Подільської губернії 1793–1914 рр.: Монографія. — Кам'янець-Подільський, 2012. — С. 151.
Література
- Гарский Б. (Модзалевский Борис Львович). Петров Павел Иванович // Русский биографический словарь / Издан под наблюдением председателя Императорского Русского исторического общества А. А. Половцова. — Т. [13]: Павел, преподобный — Петр (Илейка). — Санкт-Петербург, 1902. — С. 692—693.
- Великий Князь Николай Михайлович. Русский провинциальный некрополь. — Т. 1. — Москва, 1914. — С. 674, 677.
- . Лермонтов в семье П. И. Петрова (Комментарий к письму поэта) // Литературный сборник. — Кострома, 1928. — С. 3—10.
- Кавказское окружение М. Ю. Лермонтова в 1837 году. П. И. Петров // . Лермонтовский Пятигорск. — Ставропольское книжное издательство, 1974. — С. 80—84.
- Косячкова Л. Е. Петровы // Лермонтовская энциклопедия / АН СССР. Институт русской литературы (Пушкинский Дом); Научно-редакционный совет издательства «Советская Энциклопедия». — Москва: Советская Энциклопедия, 1981. — С. 414—415.
- Павел Иванович Петров // Григоров А. А. Из истории костромского дворянства / Составление, вступительная статья и примечания Н. А. Зонтикова. — Кострома, 1993. — С. 286—288.
- Будзей Олег. «Скажи-бо, дядю…»: За рядком поета // Подолянин. — 2014. — 7 лютого. — С. 8.
Посилання
- (рос.)
- Кавказьке оточення Лермонтова. Петров(рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Petrov Pavlo Iva novich Petro v ros Pavel Ivanovich Petrov nar 18 29 chervnya 1790 pom 13 25 veresnya 1871 general major Rosijskoyi armiyi vid 6 18 grudnya 1834 roku Uchasnik Napoleonivskih vijn i pidkorennya Kavkazu Vijskovij gubernator Kam yancya Podilskogo ta podilskij civilnij gubernator vid 27 sichnya 8 lyutogo 1839 roku do 13 25 listopada 1840 roku Dvoyuridnij dyadya po liniyi materi rosijskogo poeta Mihajla Lermontova Za odniyeyu z versij same do Petrova zvertayetsya poet Skazhi bo dyadyu na pochatku virsha Borodino BiografiyaDomashnya osvita ta pochatok sluzhbi Pavlo Ivanovich Petrov pohodiv iz rodini kostromskih dvoryan vnesenih 1809 roku za klopotannyam jogo materi do tretoyi chastini dvoryanskoyi rodovidnoyi knigi Kostromskoyi guberniyi Narodivsya vin 18 29 chervnya 1790 roku Udoma z dopomogoyu uchiteliv chuzhozemciv opanuvav francuzku nimecku italijsku ta latinsku movi a takozh zagalnoosvitni predmeti 1806 roku batko vidviz sina do Sankt Peterburga i cherez znajomstva v stolici vlashtuvav jogo na sluzhbu do Departamentu suhoputnih sil Vijskovogo ministerstva Togo zh roku 16 richnogo Pavla zarahuvali estandart yunkerom lejb gvardiyi Kavalergardskogo polku Uchast u Napoleonivskih vijnah 23 zhovtnya 1807 roku Petrov zdobuv pershij oficerskij chin korneta i 17 richnim potrapiv v Oleksandrijskij gusarskij polk Polk nezabarom vidpravili na front i Pavlo uzyav uchast u pershomu svoyemu boyu z francuzami pid u Shidnij Prussiyi Po zakinchenni ciyeyi vijni Oleksandrijskij gusarskij polk perekinuli na Pivdennij front de Rosiya vikonuyuchi umovi Tilzitskogo miru demonstrativno vzyala uchast u vijni z Avstriyeyu na boci Franciyi Pislya korotkogo perebuvannya v mezhah Avstrijskoyi imperiyi polk perekinuli pivdennishe v Moldaviyu de Rosiya todi voyuvala z Turechchinoyu Z Moldaviyi polk perejshov u Valahiyu ninishnya Rumuniya Z 1810 roku Petrov brav uchast u bagatoh boyah iz turkami azh do 1 bereznya 1811 roku koli polk vidveli na vidpochinok pislya majzhe richnoyi bojovoyi sluzhbi Pid chas vidpochinku polk kvartiruvav u Valahiyi a potim cherez poboyuvannya novoyi vijni z Franciyeyu jogo peremistili v Moldaviyu blizhche do zahidnih kordoniv Rosiyi Vijna 1812 roku z francuzami pochalasya dlya molodogo Petrova vzhe pidvishenogo todi do poruchika bitvoyu 15 lipnya 1812 roku pid mistom Kobrinom poblizu Bresta Dali vin 29 lipnya vzyav uchast u boyu pid Pruzhanami a 31 lipnya pid Gorodechnim Za viyavlenu horobrist v ostannomu boyu jogo nagorodili ordenom svyatoyi Anni chetvertogo stupenya Nadali v skladi Pivdennoyi armiyi generala Petrov zi svoyim polkom brav uchast u vignanni francuziv iz Polshi buv uchasnikom 11 boyiv Za bij 1 lyutogo 1813 roku pid mistom Kalishem yak skazano v nakazi za zaslugi jomu nadali chin shtab rotmistra Nadali v kampaniyi 1813 roku vin brav uchast u boyu pid Vejsenfelde kviten potim 15 veresnya v bitvi pid Lyucenom a dali vzyav uchast u vidchajdushnij ataci rosijskoyi kavaleriyi na francuzkih kirasiriv pid Frejburgom she v chotiroh boyah zokrema pid Drezdenom Za viyavlenu horobrist i muzhnist u zavzyatomu boyi z francuzami 6 serpnya 1813 roku vidomomu v istoriyi yak bij bilya Kacbaha Petrova pidvishili do rotmistra Pislya boyu pid Lyucenom komanduvach rosijskoyi armiyi general Barklaj de Tolli vidiliv chastinu kavaleriyi dlya partizanskih zagoniv sho diyali na shlyahah postachannya ta vidhodu francuzkih vijsk Eskadron Oleksandrijskogo gusarskogo polku yakim todi komanduvav Petrov vlivsya v partizanskij zagin kerovanij polkovnikom knyazem Madatovim Za bij pid Kamencem mistom u Saksoniyi Petrova nagorodili ordenom svyatoyi Anni drugogo stupenya 15 veresnya 1813 roku u vidchajdushnij sutichci z francuzkimi kirasirami Pavla Ivanovicha poranili shableyu v pravu ruku ale vin zalishivsya pri zagoni Nadali pislya rozformuvannya zagonu knyazya Madatova Pavlo Ivanovich zi svoyim eskadronom povernuvsya do ridnogo Oleksandrijskogo polku i v nomu zavershiv kampaniyu 1814 1815 rokiv Uchast u pidkorenni Kavkazu Pislya povernennya do Rosiyi Petrov otrimav pid svoyu komandu Mozdockij kozachij polk i z 18 veresnya 1818 roku voyuvav na Kavkazi Protyagom semi rokiv vin brav uchast u borotbi z gorcyami Osoblivo vidznachivsya v boyah v ushelini Han Kash pri urochishi Lavsha u Velikij Chechni U ci roki vin uzyav uchast u 12 velikih boyah i v nezlichennih dribnih sutichkah u Velikij i Malij Chechni 1819 roku Petrova pidvishili do majora nastupnogo roku do pidpolkovnika Todi zh vin poznajomivsya na vodah na Kavkazi iz simejstvom Hastatovih Blizko 1820 roku Pavlo Ivanovich odruzhivsya z Annoyu Yakimivnoyu Hastatovoyu Yiyi mama Katerina Oleksiyivna Hastatova bula ridnoyu sestroyu babusi Lermontova Yelizaveti Oleksiyivni Arsenyevoyi urodzhenoyi Stolipinoyi Takim shlyahom Petrov poznajomivsya z babuseyu Lermontova ta yiyi ridnim bratom Afanasiyem Oleksijovichem Stolipinim 1826 roku Petrov stav polkovnikom jogo priznachili nakaznim otamanom Astrahanskogo kozachogo vijska 1833 roku v oznamenuvannya 25 richnoyi sluzhbi vin otrimav najvishu vijskovu nagorodu orden svyatogo Georgiya chetvertogo stupenya 6 grudnya 1834 roku Petrova vzhe v chini general majora priznachili nachalnikom shtabu vijsk na Kavkazkij liniyi ta v Chornomor yi Podilskij gubernator Na pochatku 1839 roku Pavla Petrova vidrahuvali z armiyi i pereveli na sluzhbu v Ministerstvo vnutrishnih sprav 25 sichnya 1839 roku jogo priznachili vijskovim gubernatorom Kam yancya Podilskogo i odnochasno podilskim civilnim gubernatorom Pid chas gubernatorstva Petrova pochalisya kardinalni zmini v politici rosijskogo samoderzhavstva shodo Pravoberezhnoyi Ukrayini 25 chervnya 1840 roku Mikola I pidpisav zakon Pro povne poshirennya rosijskogo civilnogo prava na zahidni zemli yaki vidijshli vid Polshi 4 veresnya Petrov otrimav drukovanij tekst ukazu imperatora Pripineno diyu Litovskogo statutu i Sejmovih konstitucij usi sferi zhittya stali keruvatisya zagalnorosijskim zakonodavstvom Pracya Pavla Ivanovicha na administrativnij nivi bula nedovgoyu Provivshi vse zhittya na vijskovij sluzhbi u bezperervnih pohodah i boyah vin ne mig zviknuti do novih umov Petrov periodichno namagavsya dovesti general gubernatorovi sho Kam yanec ne te misto de povinen roztashovuvatisya gubernskij centr Golovnoyu prichinoyu cogo buv klimat yakij zovsim ne spodobavsya nachalnikovi guberniyi Ne propracyuvavshi j dvoh rokiv Pavlo Ivanovich podav prohannya pro zvilnennya u vidstavku u zv yazku z rozladnanim u bagatoh pohodah zdorov yam 16 listopada 1840 roku Petrova zvilnili i togo zh dnya na jogo misce priznachili general majora Karla Flige Ostanni roki zhittya 1841 roku Petrov povernuvsya v rodinnij mayetok Chernishevo v Kostromskij guberniyi Vin meshkav to tam to v Galichi to v Kostromi Pomer Pavlo Petrov 13 25 listopada 1871 roku v Kostromi Pohovano jogo na cvintari Ipatiyivskogo monastirya PrimitkiSkazhi bo dyadyu 2014 02 28 u Wayback Machine ros Skripnik Anatolij Derzhavni ustanovi Podilskoyi guberniyi 1793 1914 rr Monografiya Kam yanec Podilskij 2012 S 56 57 Skripnik Anatolij Derzhavni ustanovi Podilskoyi guberniyi 1793 1914 rr Monografiya Kam yanec Podilskij 2012 S 151 LiteraturaGarskij B Modzalevskij Boris Lvovich Petrov Pavel Ivanovich Russkij biograficheskij slovar Izdan pod nablyudeniem predsedatelya Imperatorskogo Russkogo istoricheskogo obshestva A A Polovcova T 13 Pavel prepodobnyj Petr Ilejka Sankt Peterburg 1902 S 692 693 Velikij Knyaz Nikolaj Mihajlovich Russkij provincialnyj nekropol T 1 Moskva 1914 S 674 677 Lermontov v seme P I Petrova Kommentarij k pismu poeta Literaturnyj sbornik Kostroma 1928 S 3 10 Kavkazskoe okruzhenie M Yu Lermontova v 1837 godu P I Petrov Lermontovskij Pyatigorsk Stavropolskoe knizhnoe izdatelstvo 1974 S 80 84 Kosyachkova L E Petrovy Lermontovskaya enciklopediya AN SSSR Institut russkoj literatury Pushkinskij Dom Nauchno redakcionnyj sovet izdatelstva Sovetskaya Enciklopediya Moskva Sovetskaya Enciklopediya 1981 S 414 415 Pavel Ivanovich Petrov Grigorov A A Iz istorii kostromskogo dvoryanstva Sostavlenie vstupitelnaya statya i primechaniya N A Zontikova Kostroma 1993 S 286 288 Budzej Oleg Skazhi bo dyadyu Za ryadkom poeta Podolyanin 2014 7 lyutogo S 8 Posilannya ros Kavkazke otochennya Lermontova Petrov ros