Фрески Галереї Пасіфіко у Буенос АйресіДоколумбові часиОднією з найдавніших відомих мистецьких знахідок на території Арг

Доколумбові часи

Однією з найдавніших відомих мистецьких знахідок на території Аргентини є палеолітичні малюнки у печері Куева-де-лас-Манос (провінція Санта-Крус), занесені до Світової спадщини ЮНЕСКО. На схилах пагорбів Колорадо, Веладеро, Інтіуасі і Десмонте на північ від Кордови знайдено понад 35 тисяч доісторичних малюнків, які також становлять велику історичну цінність.

До приходу європейців на землі сучасної Аргентини на цій території існували розвинені індіанські культури. На північному заході існували культури Кондоруасі (400 р. до н. е. — 700 р. н. е.), Ла Агвада (650—950 роки н. е.), Санта Марія (1200—1470), які мали розвинене мистецтво малюнку, кераміки, скульптури.

Куева-де-лас-Манос
Воїн-кішка. Культура Ла Агвада, 650-950 рр.
Статуетка культури Кондоруасі, 200-350 рр.

Колоніальний період

«Добуваючи мед» (1749—1767), Флоріан Пауке

Впродовж колоніального періоду історії Аргентини розвивалося переважно релігійне мистецтво. Значну частину оздоблення церков виконували похрещені індіанці та чорношкірі раби на службі релігійних орденів, що залишило на ньому помітний відбиток: часто традиційні християнські сюжети поєднувалися з віруваннями місцевих жителів. На північному заході земель, що складають сучасну Аргентину, а особливо у провінції Жужуй, поширення набула кускська школа з характерними зображеннями ангелів-аркебузирів і трикутних образів (синкретизм культів Діви Марії і Пачамами).

Іншою важливою течією у колоніальному мистецтві було зображення щойно досліджених земель колонізаторами, місіонерами і натуралістами. Яскравим прикладом цієї течії є малюнки й акварелі німецького єзуїта (1719—1789).

XIX століття

Внаслідок відкриття кордонів і значної імміграції в Аргентину у XIX столітті її мистецтво зазнало сильного впливу мистецьких течій з інших країн, переважно європейських. Серед іноземних митців, які оселилися і творили в Аргентині, слід відзначити англійського мариніста-аквареліста (1791—1861), француза (1800—1875), графіка й аквареліста (1805—1875), літографа (1790—1838).

На 1830-ті роки припадає початок кар'єри (1813—1894), якого вважають першим стовідсотково аргентинським художником. Трохи згодом починають творити (1823—1870) і Кандідо Лопес (1840—1902), у полотнах яких переважають теми життя гаучо і тогочасних війн в Аргентині.

У середині XIX ст. формуються перші мистецькі інституції країни: Товариство сприяння образотворчому мистецтву і Національний музей витончених мистецтв, першим директором якого став художник .

Велика хвиля європейської імміграції у 1870—1930 роках закріпила тісні зв'язки між аргентинським мистецтвом і європейським, перш за все . (1847—1918) привніс в аргентинське мистецтво течію натуралізму. За ним слідували (1853—1927) і (1866—1927). (1852—1903) розвинув у своїх полотнах теми опису побуту селян.

"Кавалерійський бій епохи Росаса" (1830)
"Висадка союзних військ" (ca. 1860)
Кандідо Лопес
"Десятник і робітник у полі" (1864)
"Бідняцький суп" (1884)
"Ранок служниці" (1887)
"Відпочинок" (1889)
"Набіг індіанців" (1892)
"Без хлібу і без роботи" (1892-1893)

ХХ століття

Початок XX ст. відзначився появою імпресіонізму в Аргентині. Перша виставка у цьому жанрі відбулася 1902 року силами художника (1865—1911). Іншими відомими імпресіоністами були (1877—1956), (1887—1919) і Рамон Сільва (1890—1919). Значний внесок у живопис початку століття також зробив Фернандо Фадер (1882—1935) і група Nexus.

Перший авангард

З впровадженням ліберальних реформ (загальні вибори, університетська реформа тощо) у Латинській Америці і Аргентині зокрема розпочався стрімкий розвиток культури і мистецтва. Почали з'являтися об'єднання митців, найбільшими серед яких були:

Група Флорида, до якої входили , , Антоніо Берні, Нора Борхес, , , , , , , Еміліо Петторуті, і Ліно Енеас Спілімберго. Характеризується акцентом на естетиці творів. Члени групи переважно належали до вищого і середнього класів. Звичайним місцем їх зустрічей було кафе «Richmond» на центральній столичній вулиці Флорида, звідки й походить назва групи.
Група Боедо, до якої належали , , і . Центральною темою їх творчості були соціальні питання і класова боротьба. Члени групи були соціалістами і мали майстерні на вулиці Боедо у робочих передмістях міста, звідки й походить їх назва.
Група Ла Боки, до якої належали , , , , і . Збиралася у столичному районі Ла Бока і представляла інтереси італійських мігрантів.

Рауль Сольді (1905—1994), автор розпису стелі Театр Колумба

Другий авангард

Друга хвиля новаторства в аргентинському образотворчому мистецтві припадає на 1930-ті роки. Найбільшими мистецькими угрупованнями і течіями тих часів були:

Група Оріон, до якої входили Луїс Барраган, і та інші
Чуттєвий живопис, який характеризувався кольору як інструменту впливу на емоції. Головним представником цього руху є Рауль Сольді, також слід відзначити таких художників як , , , і .
Наївний живопис, який не зачіпав громадські чи соціальні конфлікти. Представниками є і Нора Борхес.
Неореалізм, який частково продовжував лінію групи Боедо, але з авангардистськими нотками. Представниками є , Антоніо Берні, Хуан Карлос Кастаньїно, , . До цієї течії також відносять , який поєднував соціальні, наївні і чуттєві техніки, і, який використовував у своїй творчості індіанські мотиви.
Тукуманська школа настінного живопису, організована 1948 року при під керівництвом і . Визначними представниками є Лоте і . До школи також приєдналися скульптор , гравер , , , , , , , , , , , , , та інші.

«Сучасні художники»

Назву «Сучасні художники» носила група аргентинських митців, які розвивали стиль необразного конструктивізму, хоча не були у повній мірі абстракціоністами. До цієї групи належали , , , , і .

Абстрактне мистецтво

Першим представником абстракціонізму в Аргентині був (який пізніше став також творцем місцевого кубофутуризму), але справжній розвиток ця течія отримала у 1940-х роках, починаючи конкретизму. Серед представників цього жанру слід відзначити .

Рух Маді

У 1946 році з представників абстракціонізму у Буенос-Айресі сформувався Рух Маді, «єдиний культурний рух, який мав міжнародний резонанс, створений у Буенос-Айресі». Його заснували і . Членами руху були , , , .

"Загін для кіз" (1926)
Фернандо Фадер
"Братство" (1946)
, мураль у Театрі Сан-Мартіна у Буенос-Айресі
, "Народна пісня"
Графіті Марти Мінухін

Сучасність

Сучасне образотворче мистецтво Аргентини характеризується тенденціями нової образності, поп-арту, неосюрреалізму, гіперреалізму, системного мистецтва, неоабстракціонізму, кінетизму.

Течія нової образності сформувалася у 1960-х роках. Її представниками є , , , , , , .

До аргентинського неосюрреалізму відносять художників і , які за допомогою технік сюрреалізму намагаються виразити людські емоції, соціальні і політичні конфлікти у суспільстві.

Група Спартак, до якої входять , і , намагається поєднувати соціальні ідеї і традиції латиноамериканського мистецтва.

З 1970-х років розвивається течія системного мистецтва, також відомого як концептуальне, екологічне, бідне, кібернетичне. Представниками цієї течії є , і .

Найзначнішим представником мистецького хепенінгу є , засновниця течії «Ефемерне мистецтво».

В останні десятиліття набуває значимості художник , володар Золотого лева Венеційського бієнале 2007, який вважається одним із 5 найважливіших живих художників світу.

У певних колах популярністю користуються роботи Бенхаміна Соларі Парравісіні, які поєднують техніку автоматичного письма і химерні підписи, які багато хто вважає пророчими.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Образотворче мистецтво Аргентини

Про образотворче мистецтво на сайті аргентинського уряду [ 20 квітня 2011 у Wayback Machine.](ісп.)
(ісп.)
Музей латиноамериканського мистецтва Буенос-Айреса [ 13 березня 2022 у Wayback Machine.]
Музей сучасного латиноамериканського мистецтва Ла-Плати [ 6 липня 2011 у Wayback Machine.]
Музей Хуль Солар [ 19 березня 2011 у Wayback Machine.]
Антоніо Берні [ 9 вересня 2006 у Wayback Machine.]
Мистецтво Аргентини [ 10 лютого 2011 у Wayback Machine.]

Примітки

. Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 31 березня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Se inauguró en la Fundación Klemm "Madí: Proyecto 0660”, la segunda exposición por el 60º Aniversario del movimiento Madí“ [ 14 травня 2009 у Wayback Machine.], Bureau de Prensa, 25 серпня 2006.

[1] . Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 31 березня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[2] Se inauguró en la Fundación Klemm "Madí: Proyecto 0660”, la segunda exposición por el 60º Aniversario del movimiento Madí“ [ 14 травня 2009 у Wayback Machine.], Bureau de Prensa, 25 серпня 2006.