Хосе Уфарте ісп José Ufarte нар 17 травня 1941 Понтеведра іспанський галісійський футболіст що грав на позиції півзахисн

Хосе Уфарте (ісп. José Ufarte, нар. 17 травня 1941, Понтеведра) — іспанський галісійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Хосе Уфарте

Особисті дані

Народження

17 травня 1941 (83 роки)

Понтеведра, Іспанія

Зріст

171 см

Громадянство

Іспанія

Позиція

півзахисник

Професіональні клуби*

Роки	Клуб	І (г)
1958–1960	«Фламенго»	5	(0)
1961–1962	«Корінтіанс»	38	(9)
1962–1964	«Фламенго»	101	(15)
1964–1974	«Атлетіко»	246	(25)
1974–1976	«Расінг»	55	(10)

Національна збірна

Роки	Збірна	І (г)
1965–1972	Іспанія	16	(2)

Тренерська діяльність**

Роки	Команда	Посада
1985–1986	«Атлетіко Мадрид Б»
1988	«Атлетіко»
1988–1990	«Расінг»
1992–1993	«Мерида»
1997–2004	Іспанія (юн.)
2004–2008	Іспанія	(помічник)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб «Атлетіко», з яким став триразовим чемпіоном Іспанії та дворазовим володарем Кубка Іспанії, а також національну збірну Іспанії, у складі якої був учасником чемпіонату світу 1966 року.

Клубна кар'єра

Хосе Армандо Уфарте почав грати у футбол у молодіжній команді рідного міста, а у віці 13 років він разом з родиною переїхав до Бразилії, де продовжив займатися футболом вже в школі «Фламенго». До основного складу клубу з Ріо-де-Жанейро Уфарте став залучатися в 1958 році, а в 1961 став регулярно грати за «Фла» в головних на той момент внутрішніх турнірах. У тому ж році він виграв свій перший трофей — турнір Ріо-Сан-Паулу, після чого перейшов в «Корінтіанс». У команді з Сан-Паулу іспанець провів рік, а потім повернувся в Ріо.

1963 рік став найуспішнішим у бразильському етапі кар'єри Уфарте — він провів за «червоно-чорних» 54 матчі за сезон і відзначився дев'ятьма забитими голами. Цього року він став переможцем Ліги Каріоки. У 1964 році «Фламенго» виграв міжнародний турнір в Валенсії, «апельсиновий кубок». Уфарте привернув до себе увагу мадридського «Атлетіко», який запропонував контракт нападнику. Таким чином у 23-річному віці «іспанець» дебютував у чемпіонаті рідної країни — 13 вересня 1964 року в Мадриді проти «Реала Бетіс».

Уфарте виступав за «Атлетіко» протягом десятиліття, практично завжди будучи твердим гравцем основи. Разом з «матрацниками» він тричі ставав чемпіоном Іспанії, двічі завойовував Кубок країни (на той момент він називався «Кубок генералісимуса»), а в 1974 році вийшов зі своєю командою в фінал Кубка європейських чемпіонів, де «Атлетіко» лише в переграванні поступився мюнхенській «Баварії».

Всього за «Атлетіко» Хосе Армандо Уфарте зіграв у 323 офіційних матчах і забив 36 голів. Після товариського матчу з «Палмейрасом», зіграного 4 вересня 1974 року. Завершив ігрову кар'єру у команді «Расінг», за яку виступав протягом 1974—1976 років..

Виступи за збірну

5 травня 1965 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Іспанії в матчі відбору на чемпіонат світу 1966 року проти Ірландії (0:1). Загалом ві рамках відбору Хосе зіграв у трьох матчах і забив один гол, допомігши команді кваліфікуватись до фінальної стадії. На самому чемпіонаті світу 1966 року в Англії Уфарте зіграв в одному матчі проти Аргентини (1:2), а іспанці не подолали груповий етап.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 16 матчів, забивши 2 голи.

Кар'єра тренера

Уфарте довгий час працював тренером молодіжних складів «Атлетіко», у 1985—1986 роках працював з резервною командою, а в 1988 році у трьох матчах очолював основний клуб. Згодом протягом 1988—1990 років очолював тренерський штаб клубу «Расінг», після чого тренував «Мериду».

З 1997 по 2004 рік тренував різні юнацькі збірні Іспанії — його підопічними, зокрема, були майбутні чемпіони світу Ікер Касільяс, Андрес Іньєста і Хаві. У 2003 році очолювана Уфарте збірна Іспанії U20 стала віце-чемпіоном світу, а наступного року зі збірною до 19 років він виграв юнацький чемпіонат Європи 2004 року.

З 2004 по 2008 рік Уфарте працював у тренерському штабі Луїса Арагонеса (вони разом грали в «Атлетіко» всі 10 років — з 1964 по 1974 роки) в основній збірній Іспанії, що стала в 2008 році чемпіоном Європи.

Титули і досягнення

Гравець

Чемпіон Іспанії (3):

«Атлетіко»: 1965–66, 1969–70, 1972–73

Володар Кубка Іспанії (2):

«Атлетіко»: 1964–65, 1971–72

Переможець Ліги Каріока (1):

«Фламенго»: 1963
Тренер

Чемпіон Європи (U-19): 2004

Примітки

. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 11 грудня 2020.
Unzelte, Celso (2005). Almanaque do Timão (Portuguese) . Ed. Abril.
José Armando Ufarte, un genial extremo derecho (José Armando Ufarte, right winger extraordinaire) [ 5 січня 2012 у Wayback Machine.]; La Vida en Rojiblanco, 4 February 2009 (англ.)
[Fran Mérida, first Spanish goalscorer in Brazil for 50 years] (ісп.). . 20 вересня 2013. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 8 лютого 2017.
Fernando Sánchez (4 февраля 2009). (ісп.). lavidaenrojiblanco.com. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 15 грудня 2014.
. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 11 грудня 2020.
Antonio Zea, Marcel Haisma (9 січня 2008). (англ.). Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 15 грудня 2014.
Eire, 1 – España, 0 (Éire, 1 – Spain, 0) [ 16 грудня 2019 у Wayback Machine.]; Mundo Deportivo, 6 May 1965 (англ.)
España, 1 – Argentina, 2 (Spain, 1 – Argentina, 2) [ 16 грудня 2019 у Wayback Machine.]; Mundo Deportivo, 14 July 1966 (англ.)
Gil echa a Ufarte del Atlético de Madrid por no aceptar las decisiones de Maguregui (Gil sacks Ufarte from Atlético de Madrid for not complying with Maguregui's decisions) [ 23 жовтня 2021 у Wayback Machine.]; El País, 13 April 1988 (англ.)
Spain denied at final hurdle; UEFA, 20 December 2003
Ramírez Orsikowsky, Jorge (24 липня 2004). [Valero gives under-19 Euro to Spain] (Spanish) . El Mundo. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 17 січня 2019.

Посилання

на сайті ФІФА (англ.)

Хосе Уфарте на сайті transfermarkt.com (англ.)
Хосе Уфарте на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
Хосе Уфарте на сайті BDFutbol.com (англ.)
Хосе Уфарте на сайті Eu-football.info (англ.)

[elpais_1-1] . Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 11 грудня 2020.

[2] Unzelte, Celso (2005). Almanaque do Timão (Portuguese) . Ed. Abril.

[BIO-3] José Armando Ufarte, un genial extremo derecho (José Armando Ufarte, right winger extraordinaire) [ 5 січня 2012 у Wayback Machine.]; La Vida en Rojiblanco, 4 February 2009 (англ.)

[4] [Fran Mérida, first Spanish goalscorer in Brazil for 50 years] (ісп.). . 20 вересня 2013. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 8 лютого 2017.

[lavidaenrojiblanco-5] Fernando Sánchez (4 февраля 2009). (ісп.). lavidaenrojiblanco.com. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 15 грудня 2014.

[bdfutbol_1-7] . Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 11 грудня 2020.

[8] Antonio Zea, Marcel Haisma (9 січня 2008). (англ.). Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 15 грудня 2014.

[9] Eire, 1 – España, 0 (Éire, 1 – Spain, 0) [ 16 грудня 2019 у Wayback Machine.]; Mundo Deportivo, 6 May 1965 (англ.)

[10] España, 1 – Argentina, 2 (Spain, 1 – Argentina, 2) [ 16 грудня 2019 у Wayback Machine.]; Mundo Deportivo, 14 July 1966 (англ.)

[11] Gil echa a Ufarte del Atlético de Madrid por no aceptar las decisiones de Maguregui (Gil sacks Ufarte from Atlético de Madrid for not complying with Maguregui's decisions) [ 23 жовтня 2021 у Wayback Machine.]; El País, 13 April 1988 (англ.)

[Hurdle-12] Spain denied at final hurdle; UEFA, 20 December 2003

[13] Ramírez Orsikowsky, Jorge (24 липня 2004). [Valero gives under-19 Euro to Spain] (Spanish) . El Mundo. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 17 січня 2019.