Віта лій Зіно війович Грици шин нар 21 липня 1982 19820721 року м Павлоград Дніпропетровська область 5 вересня 2020 року

Віта́лій Зіно́війович Грици́шин (нар. 21 липня 1982(19820721) року, м. Павлоград, Дніпропетровська область — 5 вересня 2020 року, смт Верхньоторецьке, Ясинуватський район, Донецька область) — старший солдат 46-го окремого штурмового батальйону «Донбас» 54-ї окремої механізованої бригади імені Гетьмана Івана Мазепи Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Віталій Зіновійович Грицишин

Старший солдат

Загальна інформація

Народження

21 липня 1982
Павлоград, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР

Смерть

5 вересня 2020 (38 років)
Верхньоторецьке, Очеретинська селищна територіальна громада, Покровський район, Донецька область, Україна
(підрив на вибуховому пристрої)

Поховання

Павлоград

Військова служба

Роки служби

2015—2020

Приналежність

Формування

93 ОМБр

46 ОШБ «Донбас»

Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки

Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грицишин.

Із життєпису

Народився 12 липня 1982 року в Павлограді, закінчив Павлоградську середню школу № 17.

Мобілізований на військову службу в 2015 році, служив у 93-й окремій механізованій бригаді. Після завершення служби, в 2016 році, підписав контракт зі Збройними силами України.

Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Луганської та Донецької областей від 2015 року.

Загинув 5 вересня 2020 року біля смт Верхньоторецьке внаслідок вибуху на мінному полі ворога під час гасіння пожежі. Разом з Грицишиним загинув старший сержант цього ж підрозділу Володимир Хоменко. Військовослужбовці залишились відрізані вогнем від основних сил в, так званій, «сірій зоні».

Похований 8 вересня 2020 року в Павлограді, на Єврейському цвинтарі. Прощання відбулось на подвір'ї Будинку культури ветеранів. Залишились батьки, брат, дружина та син.

Нагороди та відзнаки

6 грудня 2020 року, Указом Президента України №537/2020, — за особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Див. також

Примітки

. https://censor.net/. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
. https://plus.obozrevatel.com/. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
. https://censor.net/. Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
. https://tyzhden.ua/. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 6 грудня 2020.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . https://censor.net/. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020.

[2] . https://plus.obozrevatel.com/. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 7 листопада 2020.

[3] . https://censor.net/. Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020.

[4] . https://tyzhden.ua/. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 7 листопада 2020.

[5] . Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 6 грудня 2020.