Стаття список англ Listicle новий жанр інформаційно розважальної журналістики що використовується як композиційний принц

Стаття-список (англ. Listicle) — новий жанр інформаційно-розважальної журналістики, що використовується як композиційний принцип організації тексту у вигляді нумерованого списку, що майже обов'язково відбивається в заголовку: "Десять причин поїхати в Карпати, «Вісім причин почати редагувати Вікіпедію» тощо. Статті-списки широко використовуються в Інтернет-журналах, модній та глянцевій журналістиці, а також у рекламних та прикладних інформаційних текстах (путівників, інформаційних брошурах тощо). Прототипами статей-списків можна вважати правила та приписи, а також історичні тексти: «10 заповідей», «Заповіді блаженства», «95 тез Мартіна Лютера» та ін.).

Різновиди

Ранжована стаття-список

Порядок перерахування пунктів в такій статті-списку відображає ієрархію включених в нього пунктів і передбачає оціночну шкалу: «10 найкращих готелів Донбасу», «Три найкращих виконавця поп-року усіх часів»). Принцип подачі об'єктів в списку може бути як низхідним, так і (частіше) висхідним, з розташуванням найзначнішого пункту в самому кінці списку.

Тематична стаття-список

У тематичній статті-списку порядок не відіграє значної ролі, проте пункти всередині списку можуть бути тематично впорядковані, наприклад так: «10 місць, які треба відвідати в Празі». У тематичні мікрогрупи можуть бути об'єднані музеї, фільми, архітектурні об'єкти, кафе і ресторани та ін.

Стаття-список з довільним порядком

В організації списку немає очевидної домінантної логіки, а всі елементи мають приблизно однакову значимість.

Історія

Алекс Джонсон, пишучи для The Independent, припустив, що промова сера Джона Лаббока 1886 року, в якій він надав список зі 100 книг, "які в цілому, можливо, найкраще варто прочитати", була ранньою формою лістингу, і що Лаббока слід вважати "хрещеним батьком" цього формату. Стівен Пул припустив, що списки літератури мають літературних попередників, таких як "Аналітична мова Джона Вілкінса" Хорхе Луїса Борхеса. Він також порівнює його з більш високохудожніми версіями, такими як "Нескінченність списків" Умберто Еко, книгою, що повністю складається зі списків. У 2009 році пости у форматі "25 випадкових речей про мене" стали інтернет-мемом, що розпочався у Facebook, але поширився на всю мережу і привернув значну увагу ЗМІ.

Примітки

Meet Sir John Lubbock, Godfather of the must-read listicle. The Independent (англ.). 24 квітня 2018. Процитовано 22 грудня 2021.
Poole, Steven (12 листопада 2013). Top nine things you need to know about 'listicles'. The Guardian.
Taylor, Marisa (10 лютого 2009). . The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 24 вересня 2012. Процитовано 31 січня 2013.

Посилання

https://mag.uchicago.edu/arts-humanities/listicle-literary-form [ 27 вересня 2020 у Wayback Machine.]
https://mag.uchicago.edu/arts-humanities/listicle-literary-form [ 27 вересня 2020 у Wayback Machine.]

[1] Meet Sir John Lubbock, Godfather of the must-read listicle. The Independent (англ.). 24 квітня 2018. Процитовано 22 грудня 2021.

[2] Poole, Steven (12 листопада 2013). Top nine things you need to know about 'listicles'. The Guardian.

[3] Taylor, Marisa (10 лютого 2009). . The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 24 вересня 2012. Процитовано 31 січня 2013.