Селевко Герман Костянтинович

|портрет= |Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Селевко Герман Костянтинович
Народився	15 лютого 1932(1932-02-15) м. Ярославль
Помер	11 грудня 2008(2008-12-11) (76 років) м. Ярославль
Країна	СРСР  Росія
Alma mater
Галузь	освіта
Заклад	,
Вчене звання	кандидат педагогічних наук
Науковий ступінь	професор
Нагороди	(1974)

Селевко Герман Костянтинович (*15 лютого 1932 р., м. Ярославль  — † 11 грудня 2008, Ярославль) — радянський і російський педагог-новатор, кандидат педагогічних наук (1964), професор (1989), дійсний член Міжнародної Академії наук педагогічної освіти.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Навчання

Після закінчення школи Г.Селевко вступив до Ярославльського хіміко-механічного технікуму. Потім почав працювати на заводі, звідки був призваний до лав Радянської Армії і направлений в військове льотне училище.

У 1954 р, звільнившись з лав Радянської армії, вступив до . Під час навчання працював вчителем вечірньої школи. Вуз він закінчив за спеціальністю «Учитель фізики та основ виробництва».

З 1959 року почав працювати інспектором міського відділу народної освіти, де очолив процес переходу середніх шкіл на 11-річне навчання.

У 1962 році вступив до аспірантури НДІ вечірніх шкіл АПН РРФСР, яку достроково закінчив і в 1964 р. здобув ступінь кандидата педагогічних наук.

Наукова діяльність

Після цього Г. Селевко приходить на викладацьку роботу, працюючи одночасно в школі і в . Тут він проходить шлях від викладача до декана факультету.

У 1967 році йому присвоєно вчене звання доцента.

У 1985 році Г.Селевко був запрошений для створення кафедри педагогіки в Ярославському обласному інституті підвищення кваліфікації.

У 1989 р за успішну науково-педагогічну діяльність йому було присвоєно вчене звання професора. Будучи прихильником прогресивних педагогічних новацій, він є ініціатором створення в 1990 р. факультету соціальної педагогіки в Ярославському ІПК.

Ініціатор педагогіки співробітництва і технології саморозвитку

В період горбачовської перебудови Г.Селевко виступає за введення в школі засад гуманізму і демократизму. Він пише ряд статей з педагогіки співробітництва, узагальнює досвід вчителів області («Удосконалення методичної підготовки студентів», «Педагогіка співробітництва: методичні рекомендації», «Нове педагогічне мислення» тощо), де пропонує впровадження гуманно-особистісно-орієнтованого підходу до учнів, а також інноваційну освітню технологію саморозвитку та самовдосконалення особистості учнів, основою якої є парадигма саморозвитку.

Особливе значення при цьому мали використання і розробка на технологічному рівні ідей академіка про виховання домінанти самовдосконалення особистості дитини. Після публікацій в центральній пресі до цієї технології приєдналися сотні навчальних закладів всієї Росії. Технологія саморозвитку та самовдосконалення особистості учнів стала систематизуючою базою побудови виховних систем в освітніх установах.

В рамках технологічного підходу Г. Селевко розробив оригінальні концепції:

• самовиховання школярів,
• змісту роботи класного керівника,
• гуманно-особистісно-орієнтованого підходу до учнів,
• Концептуал соціального педагога,
• концепція роботи з важкими дітьми,
• інноваційна освітня технологія — технологія саморозвитку та самовдосконалення особистості учнів, основою якої є парадигма саморозвитку.

Форпостом практичного освоєння технології стала її експериментальна база, що включає більше 150 експериментальних майданчиків в Російській Федерації та ближньому зарубіжжі (Казахстані, Білорусі, Словаччини).

«Енциклопедія освітніх технологій»

Головною справою життя Германа Костянтиновича стала «Енциклопедія освітніх технологій», що вийшла в двох томах в 2006 році у видавництві «Народное образование». А перед цим в 1998 році вийшла робота «Сучасні освітні технології», рекомендована Міністерством загальної та професійної освіти Російської федерації як навчальний посібник для студентів педагогічних інститутів, слухачів інститутів підвищення кваліфікації. У 2005 році друге видання отримало премію губернатора Ярославської області.

Методологічною основою книги стала концепція освітньої технології, запропонована автором, згідно з якою технологія представляє сукупність трьох основних взаємопов'язаних компонентів: наукового, формально-описового і процесуально-дієвого.

Нагороди

• «Відмінник народної освіти» (1974)
• (1989)
• Медаль до ордену «За заслуги перед Вітчизною» другого ступеня (2000).

Перелік публікацій

• Селевко Г. К. Современные образовательные технологии. — М.: Народное образование, 1998.
• Селевко Г. К. Технологии педагогических советов. — М.: Народное образование, 1998.
• Селевко Г. К., Тихомирова Н. К. Педагогика сотрудничества и перестройка школы. — Ярославль, 1990.
• Селевко Г. К. Тестовый аспектный анализ урока. — М., 1996.
• Селевко Г. К. Авторские программы, педагогические технологии, инновационные школы. — Ярославль, 1997.
• Селевко Г. К., Бройде Б. А., Артамонова Р. Б. Дифференциация обучения. УВК вариативного образования. — Ярославль, 1995.
• Селевко Г. К., Басов А. В. Новое педагогическое мышление: педагогический поиск и экспериментирование. — Ярославль, 1991.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 26 жовтня 2016.
2. . Архів оригіналу за 31 жовтня 2016. Процитовано 26 жовтня 2016.

Джерела