Heliosciurus rufobrachium

Heliosciurus rufobrachium — вид гризунів родини Sciuridae. Він є рідним для тропічної західної та центральної Африки, де його ареал простягається від Сенегалу на заході, через Нігерію та Республіку Конго до Уганди та Танзанії на сході. Його природними місцями існування є субтропічні або тропічні вологі рівнинні ліси та вологі савани. Вважається, що цей вид є звичайним і має дуже широке поширення, тому Міжнародний союз охорони природи оцінив його природоохоронний статус як «найменше занепокоєний».

Heliosciurus rufobrachium
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Мишоподібні (Rodentia)
Родина:	Вивіркові (Sciuridae)
Рід:
Вид:	H. rufobrachium
Біноміальна назва
Heliosciurus rufobrachium (Waterhouse, 1842)

Опис

Heliosciurus rufobrachium середнього розміру, із середньою довжиною голови та тіла 24 сантиметри та середньою вагою 353 грами; самці трохи більші за самиць. У них великі очі, малі закруглені вуха і хвіст приблизно такої ж довжини, як голова і тіло разом узяті. Хутро від темно-коричневого до сірого по тілу, але руде на кінцівках і морді та чорне на хвості. Самиці мають два соски на грудях і ще чотири, набагато далі на тілі, на задній частині живота. Мозок трохи менший, ніж очікувалося, порівняно з іншими африканськими вивірками подібного розміру.

Поширення й середовище проживання

Heliosciurus rufobrachium зустрічається в Африці на південь від Сахари від Сенегалу та Гамбії на заході до Кенії на сході, але не на південь від річки Конго. Він зустрічається в місцях існування з великими деревами, на які він може лазити, у вологих первинних і вторинних лісах, плантаціях, ізольованих деревах у саванах і садах. Повідомлялося про це в мангрових болотах (Avicennia spp.) у Сьєрра-Леоне.

Екологія

Heliosciurus rufobrachium — денна і шукає їжу у верхніх і середніх ярусах великих дерев. Дієта складається в основному з фруктів і насіння, але також деяких зелених рослин і членистоногих; багато часу витрачається на пошук їжі вздовж гілок і пошук комах і їх личинок у щілинах. У неволі ці вивірки ловили та їли птахів, яких містили в їхніх клітках, а також їли пташині яйця.

Цих вивірок зазвичай спостерігають поодинці або парами, але вони, здається, стадні, оскільки бачили, як вони доглядають одна за одною та відпочивають пліч-о-пліч. Гніздування відбувається в дуплах на стовбурах і гілках, які вистелені гілочками з зеленим листям, які все ще прикріплені. Розмноження відбувається двічі на рік, зазвичай у кожному посліді народжується двоє дитинчат.

Примітки

1. Grubb, P.; Ekué, M. R. M. (2008). Heliosciurus rufobrachium. Процитовано 15.11.2016.
2. Thomas, H.H.; Best, T.L.; Agwanda, B. (2019). Heliosciurus rufobrachium (Rodentia: Sciuridae). Mammalian Species. 51 (978): 61—69. doi:10.1093/mspecies/sez010.
3. Roth, V.L.; Thorington, R.W. (1982). Relative brain size among African squirrels. Journal of Mammalogy. 63 (1): 163—173. doi:10.2307/1380690. JSTOR 1380690.
4. Jonathan Kingdon; David Happold; Thomas Butynski; Michael Hoffmann; Meredith Happold; Jan Kalina (2013). Mammals of Africa. A&C Black. с. 67. ISBN .