Особа або особи, які активно редагують цю статтю, за всіма ознаками мають до її предмета. (липень 2022) |
Ця стаття містить , але походження окремих тверджень через брак . |
Юрій Андрійович Мицик (нар. 30 грудня 1949, м. Дніпропетровськ, нині Дніпро) — український історик, джерелознавець, археограф, дослідник історії України козацької доби, церковної історії, збирач усних свідчень про Голодомор в Україні 1932—1933 років, публіцист, україніст, священик. Доктор історичних наук (1989), професор кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія» (1990), завідувач відділом княжої та козацької доби Інституту української археографії та джерелознавства (далі — ІУАД) НАН України (1990—1992, 1996-2013); завідувач Дніпропетровським відділенням ІУАД (1992—1996), головний науковий співробітник ІУАД (з 2013), відмінник освіти України (2005), заслужений діяч науки і техніки України (2007), почесний член товариства краєзнавців Волині (з 1995). почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців (1999).
Юрій Андрійович Мицик | |
---|---|
Народився | 30 грудня 1949 (74 роки) Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР |
Місце проживання | м. Дніпро |
Країна | Україна |
Національність | українець |
Діяльність | історик, православний священник |
Alma mater | Київська духовна семінарія Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара |
Галузь | історія |
Заклад | Національний університет «Києво-Могилянська академія» |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор історичних наук |
Науковий керівник | Ковальський Микола Павлович |
Відомі учні | Мальшина Катерина Володимирівна |
Відомий завдяки: | дослідження історії України козацької доби, церковної історії, збирання усних свідчень про Голодомор в Україні 1932—1933 років |
Нагороди | |
Особ. сторінка |
Біографія
Народився 30 грудня 1949 року в місті Дніпропетровську (нині Дніпро).
Після закінчення історичного факультету Дніпропетровського державного університету (1971) і аспірантури цього ж вишу (1974) працював у даному навчальному закладі у 1974—2010 роках на кафедрах загальної історії та історії України (викладач, старший викладач, доцент, професор).
У 1980—81 роках працював завідувачем кафедри загальної історії Запорізького педагогічного інституту.
1975 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «„Кройніка“ Феодосія Софоновича як історичне джерело та пам'ятка української історіографії XVII ст.», 1989 року — докторську дисертацію на тему: «Джерела з історії Визвольної війни українського народу 1648—1654 рр.» (науковий керівник обох дисертацій — професор М. П. Ковальський).
У 1992—1996 роках — завідувач Дніпропетровського відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України (ІУАтаД НАН України).
Ю. А. Мицик — священик Української православної церкви Київського патріархату (1994), протоієрей (1996), секретар Дніпропетровської єпархії УПЦ КП (1994—1996).
Від 1996 року працює у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» — у 1996–2002 роках завідувач кафедри історії, з 2002 року — професор даної кафедри, а за сумісництвом (з 1996 р.) — завідувач відділу пам'яток княжої та козацької доби ІУАтаД НАН України. у 2010—2013 роках завідував цим відділом на повну ставку. З 2013 р. є головним науковим співробітником цього інституту.
Закінчив Київську духовну семінарію (2000), Київську духовну академію (2007). Професор кафедри церковної історії Київської Православної Богословської Академії (з 1997; далі — КПБА), професор КПБА (2012). У 2013 році — захистив докторську дисертацію в КПБА, присвячену святому Петру Могилі, і йому було присвоєно науковий ступінь доктора церковно-історичних наук.
Юрій Мицик — член «Просвіти» (Товариства шанувальників української мови) з моменту її створення, один з ініціаторів створення даного Товариства у Дніпропетровську та Дніпропетровській області, був заступником голови Дніпропетровської обласної «Просвіти», головою Дніпропетровського обласного Фонду культури (1993—1996).
Автор понад 2000 друкованих праць, в тому числі понад 60 монографій, підручників та археографічних публікацій, брав участь у багатьох міжнародних наукових конференціях в Україні, Білорусі, Росії, Польщі, Німеччині, Данії, Італії, Канаді, проходив наукове стажування в Канаді (двічі), Німеччині, Польщі (4 рази).
Нагороди
- Заслужений діяч науки і техніки України (18 січня 2007) — за заслуги у державному будівництві, вагомий внесок у розвиток і зміцнення демократичної, соціальної і правової України та з нагоди Дня Соборності України.
- Відзнака Президента України — Хрест Івана Мазепи (23 лютого 2010) — за вагомий особистий внесок у відродження історичної спадщини українського народу, багаторічну плідну професійну діяльність.
- Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (2005).
- Лауреат Всесоюзного конкурсу молодих учених (1981), лауреат премії імені Дмитра Яворницького (1990), лауреат українсько-канадського конкурсу наукових праць «Конотоп-1659» (2003).
- Нагороджений знаком МОН України «Відмінник освіти України» (21 вересня 2005).
- Заслужений діяч науки і техніки України(18 січня 2007) — за заслуги у державному будівництві, вагомий внесок у розвиток і зміцнення демократичної, соціальної і правової України та з нагоди Дня Соборності України.
- Нагороджений орденом святого Архистратига Михаїла (2008).
- Нагороджений медаллю до 100-річчя Національної академії наук України (2018).
- Нагороджений знаком «Відмінник освіти України»(2005).
- Лауреат Всесоюзного конкурсу молодих учених (1981), лауреат премії імені Дмитра Яворницького (1990), лауреат українсько-канадського конкурсу наукових праць «Конотоп-1659» (2003).
Наукові інтереси
о. Юрій Мицик є спеціалістом з історії України, джерелознавства історії України, його наукові інтереси стосуються насамперед козацької доби та церковної історії, історичного краєзнавства.
В поле зору потрапили класичні козацькі літописи Самовидця, Грабянки, Величка, а також було виявлено ряд нових, ще незнаних. Серед них — «Літописець» Дворецьких, складений у родинному колі київського полковника 50 — 60-х років XVIII століття Василя Дворецького, літопис киянина Яна Бінвільського, літописи, написані визначними діячами Української Православної Церкви, київськими митрополитами кінця XVII — початку XVIII століття Варлаамом Ясинським та Йоасафом Кроковським, низка дрібних літописних пам'яток. Паралельно вивчалися пам'ятки зарубіжної історіографії, насамперед німецькі. Активно публікує універсали та листи гетьманів України, полковників, кошових отаманів, документацію митрополитів та єпископів Православної церкви України часів Гетьманщини, джерела з історії Сіверщини XVI—XVIII століть.
Значну увагу він приділяє також археографічним дослідженням, збору та публікації як писемних, так і усних джерел. Це, зокрема, зібрані й опубліковані ним свідчення про голодомор 1932—1933 років (видано 10 томів).
Під час наукових стажувань до Канади у 1999 і 2004 роках в архіві Консисторії Української Православної Церкви в Канаді Ю. А. Мицик ґрунтовно опрацював архів митрополита Іларіона (Огієнка). Наслідком цієї роботи стала насамперед фундаментальна публікація «Листування митрополита Іларіона (Огієнка)» (К., 2006), яку позитивно зустріла громадськість, про що свідчать рецензії в наукових виданнях та в газетах. Крім того, о. Юрій опублікував ще цикл статей про життя й діяльність митрополита Іларіона, видав листи українського письменника Андрія Чайковського до митрополита Іларіона тощо. Ведучий авторську передачу «Джерела національної пам'яті» на «Українському радіо» у 2005—2010 роках).
Основні праці Юрія Мицика
- Украинские летописи XVII века. — Днепропетровск, 1978.
- Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх. — К., 1992.
- Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. — Дніпропетровськ, 1996.
- Козацький край. — Дніпропетровськ, 1997.
- Умань козацька і гайдамацька. — К., 2002.
- Український голокост 1932—1933 рр.: Свідчення тих, хто вижив. — т. 1—6. — К., 2003—08.
- Гетьман Іван Виговський. — К., 2004.
- Історія України. — К., 2005.
- Листування митрополита Іларіона (Огієнка). — К., 2006.
- Гваньїні А. Хроніка європейської Сарматії. — К., 2007.
- Чигирин — гетьманська столиця. — К., 2008.
- За віру православну. — К., 2009.
- Іван Сірко. — К., 2010.
- Документальна спадщина Свято-Михайлівського монастиря у Києві XVI—XVIII ст. — К., 2011. — 558 с. (у співавторстві).
- Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648—1658 рр. — К., 2012—2015. — тт. 1-4.
- Св. Петро Могила. — Харків: Фоліо, 2012. — 126 с.
- Тиміш і Юрій Хмельницькі. — Харків: Фоліо, 2012. — 119 с.
- Святий Петро Могила. — К., 2014. — 400 c. (у співавторстві).
- Документальна спадщина Свято-Преображенського Максаківського монастиря XVII—XVIII ст. — К., 2015. — 73 с. (у співавторстві з І. Тарасенко).
- Історія Запорозької Січі. — К., 2015. — 239 с. (у співавторстві).
- УПА: спогади, документи. — К., 2016. — 539 с. (у співавторстві).
- Корсунь козацький. — К., 2016. — 222 с. (у співавторстві з С. Степенькіним).
- Документи українського козацтва XVI—першої половини XVII ст. — К., 2016. — 607 с. (у співавторстві).
- Українські кінозірки Голлівуду. — К., 2017. — 67 с.
- Документальна спадщина Свято-Михайлівського Видубицького монастиря в Києві XVII—XVIII ст. — К., 2017. — 607 с. (у співавторстві).
- Як козаки Україну боронили. — К., 2018. — 368 с. (у співавторстві з С. Плохієм).
- Albaruthenica. Студії з історії Білорусі. — К., 2018. — Т. 2. — 455 с.
- Київські митрополити XVII—XVIII ст. — Харків, 2018. — 121 с. (у співавторстві з митрополитом Димитрієм (Рудюком)).
- Між конфронтацією та взаємодією. Українсько-кримські та українсько-ногайські стосунки у XVII—першій половині ХХ ст. — К.,2018. — 343 с. (у співавторстві).
- Історія Української Православної Церкви. — Х.: Фоліо, 2019. (у співавторстві).
- Старий Межибіж (збірник джерел). — К.-Хмельницький, 2019. — 444 с. (у співавторстві з І. Тарасенко, В. Дячком, О. Боляк).
- Сіверщина гетьманських часів. — тт. 1-3. — К., 2019—2020. (у співавторстві з І. Тарасенко).
- Від трипільців до кіборгів. — К., 2020. — 686 с. (у співавторстві з О. Бажаном).
- Документальна спадщина Свято-Преображенського Мгарського монастиря XVII—XVIII ст. — К., 2021. — 501 с. (у співавторстві з І. Тарасенко).
- З архіву останньої третини XVII ст. компанійського полковника Іллі Новицького. Збірник документів. — К., 2022. — 179 с. (у співавторстві з І. Тарасенко).
- Сіверщина гетьманських часів. — К., 2001—2022. — Т. 1—4. (у співавторстві з І. Тарасенко).
Примітки
- . Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 2 липня 2013.
- . Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 2 липня 2013.
Література
- // Бібліографічний покажчик. Укладач Т. О. Патрушева. Київ: ВД «КМ Academia», 2000. 64 стор. (Серія «Вчені НаУКМА»)
- Бібліографія друкованих праць до 60-річчя від дня народження о. Юрія Мицика. — Київ, Запоріжжя, 2009. — 127 с.
- Юрій Андрійович Мицик. Бібліографія. — Київ, 2020. — 175 с.
- ↑Указ Президента України № 21/2007 від 18 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑Указ Президента України № 227/2010 від 23 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами»
Джерела
- Смолій В. А. Мицик Юрій Андрійович // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла-Мі. — 790 с.. — С. 693
- Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник. — вип. 2. — ч. 1. К. — Львів, 2003.
- Праці викладачів та професорів Національного університету «Києво-Могилянська Академія» 1992—2002 рр.: Бібліографічний покажчик. — К., 2005.
Посилання
- Ю. Мицик: Росія замовчувала правду про Конотоп [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Праці Ю. Мицика на Чтиві [ 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Т. Ю. Григор'єва. Мицик Юрій Андрійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 20 : Медична — Мікоян. — 687 с. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Osoba abo osobi yaki aktivno redaguyut cyu stattyu za vsima oznakami mayut bezposerednij stosunok do yiyi predmeta Mozhlivo stattya potrebuye polipshennya dlya vidpovidnosti pravilam Vikipediyi shodo zmistu statej zokrema pravilu pro nejtralnu tochku zoru Podrobici mozhna znajti na storinci obgovorennya lipen 2022 Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya okremih tverdzhen zalishayetsya nezrozumilim cherez brak vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Micik Yurij Andrijovich Micik nar 30 grudnya 1949 m Dnipropetrovsk nini Dnipro ukrayinskij istorik dzhereloznavec arheograf doslidnik istoriyi Ukrayini kozackoyi dobi cerkovnoyi istoriyi zbirach usnih svidchen pro Golodomor v Ukrayini 1932 1933 rokiv publicist ukrayinist svyashenik Doktor istorichnih nauk 1989 profesor kafedri istoriyi Nacionalnogo universitetu Kiyevo Mogilyanska akademiya 1990 zaviduvach viddilom knyazhoyi ta kozackoyi dobi Institutu ukrayinskoyi arheografiyi ta dzhereloznavstva dali IUAD NAN Ukrayini 1990 1992 1996 2013 zaviduvach Dnipropetrovskim viddilennyam IUAD 1992 1996 golovnij naukovij spivrobitnik IUAD z 2013 vidminnik osviti Ukrayini 2005 zasluzhenij diyach nauki i tehniki Ukrayini 2007 pochesnij chlen tovaristva krayeznavciv Volini z 1995 pochesnij chlen Vseukrayinskoyi spilki krayeznavciv 1999 Yurij Andrijovich MicikNarodivsya30 grudnya 1949 1949 12 30 74 roki Dnipropetrovsk Ukrayinska RSR SRSRMisce prozhivannyam DniproKrayina UkrayinaNacionalnistukrayinecDiyalnististorik pravoslavnij svyashennikAlma materKiyivska duhovna seminariya Dniprovskij nacionalnij universitet imeni Olesya GoncharaGaluzistoriyaZakladNacionalnij universitet Kiyevo Mogilyanska akademiya Vchene zvannyaprofesorNaukovij stupindoktor istorichnih naukNaukovij kerivnikKovalskij Mikola PavlovichVidomi uchniMalshina Katerina VolodimirivnaVidomij zavdyaki doslidzhennya istoriyi Ukrayini kozackoyi dobi cerkovnoyi istoriyi zbirannya usnih svidchen pro Golodomor v Ukrayini 1932 1933 rokivNagorodiHrest Ivana MazepiOsob storinkaBiografiyaNarodivsya 30 grudnya 1949 roku v misti Dnipropetrovsku nini Dnipro Pislya zakinchennya istorichnogo fakultetu Dnipropetrovskogo derzhavnogo universitetu 1971 i aspiranturi cogo zh vishu 1974 pracyuvav u danomu navchalnomu zakladi u 1974 2010 rokah na kafedrah zagalnoyi istoriyi ta istoriyi Ukrayini vikladach starshij vikladach docent profesor U 1980 81 rokah pracyuvav zaviduvachem kafedri zagalnoyi istoriyi Zaporizkogo pedagogichnogo institutu 1975 roku zahistiv kandidatsku disertaciyu na temu Krojnika Feodosiya Sofonovicha yak istorichne dzherelo ta pam yatka ukrayinskoyi istoriografiyi XVII st 1989 roku doktorsku disertaciyu na temu Dzherela z istoriyi Vizvolnoyi vijni ukrayinskogo narodu 1648 1654 rr naukovij kerivnik oboh disertacij profesor M P Kovalskij U 1992 1996 rokah zaviduvach Dnipropetrovskogo viddilennya Institutu ukrayinskoyi arheografiyi ta dzhereloznavstva imeni M S Grushevskogo NAN Ukrayini IUAtaD NAN Ukrayini Yu A Micik svyashenik Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Kiyivskogo patriarhatu 1994 protoiyerej 1996 sekretar Dnipropetrovskoyi yeparhiyi UPC KP 1994 1996 Vid 1996 roku pracyuye u Nacionalnomu universiteti Kiyevo Mogilyanska akademiya u 1996 2002 rokah zaviduvach kafedri istoriyi z 2002 roku profesor danoyi kafedri a za sumisnictvom z 1996 r zaviduvach viddilu pam yatok knyazhoyi ta kozackoyi dobi IUAtaD NAN Ukrayini u 2010 2013 rokah zaviduvav cim viddilom na povnu stavku Z 2013 r ye golovnim naukovim spivrobitnikom cogo institutu Zakinchiv Kiyivsku duhovnu seminariyu 2000 Kiyivsku duhovnu akademiyu 2007 Profesor kafedri cerkovnoyi istoriyi Kiyivskoyi Pravoslavnoyi Bogoslovskoyi Akademiyi z 1997 dali KPBA profesor KPBA 2012 U 2013 roci zahistiv doktorsku disertaciyu v KPBA prisvyachenu svyatomu Petru Mogili i jomu bulo prisvoyeno naukovij stupin doktora cerkovno istorichnih nauk Yurij Micik chlen Prosviti Tovaristva shanuvalnikiv ukrayinskoyi movi z momentu yiyi stvorennya odin z iniciatoriv stvorennya danogo Tovaristva u Dnipropetrovsku ta Dnipropetrovskij oblasti buv zastupnikom golovi Dnipropetrovskoyi oblasnoyi Prosviti golovoyu Dnipropetrovskogo oblasnogo Fondu kulturi 1993 1996 Avtor ponad 2000 drukovanih prac v tomu chisli ponad 60 monografij pidruchnikiv ta arheografichnih publikacij brav uchast u bagatoh mizhnarodnih naukovih konferenciyah v Ukrayini Bilorusi Rosiyi Polshi Nimechchini Daniyi Italiyi Kanadi prohodiv naukove stazhuvannya v Kanadi dvichi Nimechchini Polshi 4 razi NagorodiZasluzhenij diyach nauki i tehniki Ukrayini 18 sichnya 2007 za zaslugi u derzhavnomu budivnictvi vagomij vnesok u rozvitok i zmicnennya demokratichnoyi socialnoyi i pravovoyi Ukrayini ta z nagodi Dnya Sobornosti Ukrayini Vidznaka Prezidenta Ukrayini Hrest Ivana Mazepi 23 lyutogo 2010 za vagomij osobistij vnesok u vidrodzhennya istorichnoyi spadshini ukrayinskogo narodu bagatorichnu plidnu profesijnu diyalnist Nagorodzhenij znakom Vidminnik osviti Ukrayini 2005 Laureat Vsesoyuznogo konkursu molodih uchenih 1981 laureat premiyi imeni Dmitra Yavornickogo 1990 laureat ukrayinsko kanadskogo konkursu naukovih prac Konotop 1659 2003 Nagorodzhenij znakom MON Ukrayini Vidminnik osviti Ukrayini 21 veresnya 2005 Zasluzhenij diyach nauki i tehniki Ukrayini 18 sichnya 2007 za zaslugi u derzhavnomu budivnictvi vagomij vnesok u rozvitok i zmicnennya demokratichnoyi socialnoyi i pravovoyi Ukrayini ta z nagodi Dnya Sobornosti Ukrayini Nagorodzhenij ordenom svyatogo Arhistratiga Mihayila 2008 Nagorodzhenij medallyu do 100 richchya Nacionalnoyi akademiyi nauk Ukrayini 2018 Nagorodzhenij znakom Vidminnik osviti Ukrayini 2005 Laureat Vsesoyuznogo konkursu molodih uchenih 1981 laureat premiyi imeni Dmitra Yavornickogo 1990 laureat ukrayinsko kanadskogo konkursu naukovih prac Konotop 1659 2003 Naukovi interesio Yurij Micik ye specialistom z istoriyi Ukrayini dzhereloznavstva istoriyi Ukrayini jogo naukovi interesi stosuyutsya nasampered kozackoyi dobi ta cerkovnoyi istoriyi istorichnogo krayeznavstva V pole zoru potrapili klasichni kozacki litopisi Samovidcya Grabyanki Velichka a takozh bulo viyavleno ryad novih she neznanih Sered nih Litopisec Dvoreckih skladenij u rodinnomu koli kiyivskogo polkovnika 50 60 h rokiv XVIII stolittya Vasilya Dvoreckogo litopis kiyanina Yana Binvilskogo litopisi napisani viznachnimi diyachami Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi kiyivskimi mitropolitami kincya XVII pochatku XVIII stolittya Varlaamom Yasinskim ta Joasafom Krokovskim nizka dribnih litopisnih pam yatok Paralelno vivchalisya pam yatki zarubizhnoyi istoriografiyi nasampered nimecki Aktivno publikuye universali ta listi getmaniv Ukrayini polkovnikiv koshovih otamaniv dokumentaciyu mitropolitiv ta yepiskopiv Pravoslavnoyi cerkvi Ukrayini chasiv Getmanshini dzherela z istoriyi Sivershini XVI XVIII stolit Znachnu uvagu vin pridilyaye takozh arheografichnim doslidzhennyam zboru ta publikaciyi yak pisemnih tak i usnih dzherel Ce zokrema zibrani j opublikovani nim svidchennya pro golodomor 1932 1933 rokiv vidano 10 tomiv Pid chas naukovih stazhuvan do Kanadi u 1999 i 2004 rokah v arhivi Konsistoriyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi v Kanadi Yu A Micik gruntovno opracyuvav arhiv mitropolita Ilariona Ogiyenka Naslidkom ciyeyi roboti stala nasampered fundamentalna publikaciya Listuvannya mitropolita Ilariona Ogiyenka K 2006 yaku pozitivno zustrila gromadskist pro sho svidchat recenziyi v naukovih vidannyah ta v gazetah Krim togo o Yurij opublikuvav she cikl statej pro zhittya j diyalnist mitropolita Ilariona vidav listi ukrayinskogo pismennika Andriya Chajkovskogo do mitropolita Ilariona tosho Veduchij avtorsku peredachu Dzherela nacionalnoyi pam yati na Ukrayinskomu radio u 2005 2010 rokah Osnovni praci Yuriya MicikaUkrainskie letopisi XVII veka Dnepropetrovsk 1978 Sofonovich F Hronika z litopisciv starodavnih K 1992 Dzherela z istoriyi Nacionalno vizvolnoyi vijni ukrayinskogo narodu seredini XVII st Dnipropetrovsk 1996 Kozackij kraj Dnipropetrovsk 1997 Uman kozacka i gajdamacka K 2002 Ukrayinskij golokost 1932 1933 rr Svidchennya tih hto vizhiv t 1 6 K 2003 08 Getman Ivan Vigovskij K 2004 Istoriya Ukrayini K 2005 Listuvannya mitropolita Ilariona Ogiyenka K 2006 Gvanyini A Hronika yevropejskoyi Sarmatiyi K 2007 Chigirin getmanska stolicya K 2008 Za viru pravoslavnu K 2009 Ivan Sirko K 2010 Dokumentalna spadshina Svyato Mihajlivskogo monastirya u Kiyevi XVI XVIII st K 2011 558 s u spivavtorstvi Dzherela z istoriyi Nacionalno vizvolnoyi vijni ukrayinskogo narodu 1648 1658 rr K 2012 2015 tt 1 4 Sv Petro Mogila Harkiv Folio 2012 126 s Timish i Yurij Hmelnicki Harkiv Folio 2012 119 s Svyatij Petro Mogila K 2014 400 c u spivavtorstvi Dokumentalna spadshina Svyato Preobrazhenskogo Maksakivskogo monastirya XVII XVIII st K 2015 73 s u spivavtorstvi z I Tarasenko Istoriya Zaporozkoyi Sichi K 2015 239 s u spivavtorstvi UPA spogadi dokumenti K 2016 539 s u spivavtorstvi Korsun kozackij K 2016 222 s u spivavtorstvi z S Stepenkinim Dokumenti ukrayinskogo kozactva XVI pershoyi polovini XVII st K 2016 607 s u spivavtorstvi Ukrayinski kinozirki Gollivudu K 2017 67 s Dokumentalna spadshina Svyato Mihajlivskogo Vidubickogo monastirya v Kiyevi XVII XVIII st K 2017 607 s u spivavtorstvi Yak kozaki Ukrayinu boronili K 2018 368 s u spivavtorstvi z S Plohiyem Albaruthenica Studiyi z istoriyi Bilorusi K 2018 T 2 455 s Kiyivski mitropoliti XVII XVIII st Harkiv 2018 121 s u spivavtorstvi z mitropolitom Dimitriyem Rudyukom Mizh konfrontaciyeyu ta vzayemodiyeyu Ukrayinsko krimski ta ukrayinsko nogajski stosunki u XVII pershij polovini HH st K 2018 343 s u spivavtorstvi Istoriya Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi H Folio 2019 u spivavtorstvi Starij Mezhibizh zbirnik dzherel K Hmelnickij 2019 444 s u spivavtorstvi z I Tarasenko V Dyachkom O Bolyak Sivershina getmanskih chasiv tt 1 3 K 2019 2020 u spivavtorstvi z I Tarasenko Vid tripilciv do kiborgiv K 2020 686 s u spivavtorstvi z O Bazhanom Dokumentalna spadshina Svyato Preobrazhenskogo Mgarskogo monastirya XVII XVIII st K 2021 501 s u spivavtorstvi z I Tarasenko Z arhivu ostannoyi tretini XVII st kompanijskogo polkovnika Illi Novickogo Zbirnik dokumentiv K 2022 179 s u spivavtorstvi z I Tarasenko Sivershina getmanskih chasiv K 2001 2022 T 1 4 u spivavtorstvi z I Tarasenko Primitki Arhiv originalu za 11 lipnya 2019 Procitovano 2 lipnya 2013 Arhiv originalu za 11 lipnya 2019 Procitovano 2 lipnya 2013 Literatura Bibliografichnij pokazhchik Ukladach T O Patrusheva Kiyiv VD KM Academia 2000 64 stor Seriya Vcheni NaUKMA Bibliografiya drukovanih prac do 60 richchya vid dnya narodzhennya o Yuriya Micika Kiyiv Zaporizhzhya 2009 127 s Yurij Andrijovich Micik Bibliografiya Kiyiv 2020 175 s Ukaz Prezidenta Ukrayini 21 2007 vid 18 sichnya 2007 roku Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini Ukaz Prezidenta Ukrayini 227 2010 vid 23 lyutogo 2010 roku Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami DzherelaSmolij V A Micik Yurij Andrijovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini Redkol V A Smolij golova ta in NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi 790 s S 693 Ukrayinski istoriki XX stolittya Biobibliografichnij dovidnik vip 2 ch 1 K Lviv 2003 Praci vikladachiv ta profesoriv Nacionalnogo universitetu Kiyevo Mogilyanska Akademiya 1992 2002 rr Bibliografichnij pokazhchik K 2005 PosilannyaYu Micik Rosiya zamovchuvala pravdu pro Konotop 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Praci Yu Micika na Chtivi 2 zhovtnya 2013 u Wayback Machine T Yu Grigor yeva Micik Yurij Andrijovich Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2018 T 20 Medichna Mikoyan 687 s ISBN 978 966 02 8346 6