Ця стаття містить , але походження окремих тверджень через брак . (червень 2022) |
Камишний Юрій Костянтинович (нар. 25 квітня 1962 р., м. Житомир, Україна), народний художник України (2016), член НСХУ, член Міжнародної спілки художників під егідою ЮНЕСКО, лауреат українських та міжнародних премій. Працює в жанрі пейзажу та натюрморту.
Камишний Юрій Костянтинович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 25 квітня 1962 (62 роки) Житомир, Українська РСР, СРСР | |||
Країна | СРСР Україна | |||
Жанр | малярство і графіка | |||
Навчання | Одеське художнє училище (1982) | |||
Діяльність | художник | |||
Член | Спілка художників України | |||
Батько | Камишний Костянтин Кузьмович | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Біографія
Народився 25 квітня 1962 р. в м. Житомир. Батько — Костянтин Камишний — український художник. Юрій навчався у Житомирській художній школі, а згодом закінчив Одеське державне художнє училище імені М. Б. Грекова (1982).
З 1992 р перебуває у лавах Національної спілки художників України. А з 2005 року — член Міжнародної Спілки художників під егідою ЮНЕСКО та Міжнародної професійної спілки художників.
Педагоги з фаху — В. Власов, К. Філатов. Працює в галузі живопису, графіки.
Основні твори
«Натюрморт із фруктами» (1985), «Натюрморт з осою» (1989), «З бабусиних долонь. Осінь» (1991), «Земля і Небо» (1994), «Натюрморт з абрикосом» (1995), «Літо стрекоче» (1996), «Узимку» (1998), «Вечір» (1999), «Бабусині вишні» (2000), «Жовтий світ» (2001), «Я теж україночка» (2004), «Сніг на коси» (2005), «Не запрошена у вирій» (2008), «Ті, що за нас несуть хрест» (2008), «Знак двох» (2009), «Молитва за незігрітих» (2010)
Роботи Юрія Камишного зберігаються:
- в експозиції Львівської галереї мистецтв,
- музеї ім. Лесі Українки м. Київ,
- в Культурному центрі України в Москві,
- в Одеському музеї ім. М. К. Реріха,
- музеї Лесі Українки м. Звягель,
- Житомирському обласному літературному музеї,
- Центрі Української Культури та Мистецтв м. Києва,
- в колекціях Президентів України — Л. Д. Кучми, П. О. Порошенка, Патріарха Володимира, найтитулованішого спортсмена України — Сергія Бубки та приватних колекціях в Україні й за кордоном.
Нагороди та відзнаки
- 1994 — стипендіат обласного Фонду культури.
- 1996 — лауреат міського конкурсу «Людина року-96» в номінації «Кращий художник».
- 2001 — лауреат премії ім. Лесі Українки Житомирського обласного відділення Українського фонду культури.
- 2006 — лауреат міжнародної премії ім. М. К. Реріха.
- 2008 — лауреат всеукраїнської премії ім. Івана Огієнка.
- 2008 — заслужений художник України.
- 2009 — відзнака «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.
- 2011 — лауреат всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Івана Нечуя-Левицького.
- 2013 — відзнака Житомирської обласної ради «Честь і слава Житомирщини».
- 2016 — народний художник України. За значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність
- 2017 — відзнака «За заслуги перед містом» ІІ ступеня.
- 2018 — відзнака Житомирської областної ради «Почесний Амбасадор Житомирщини».
Примітки
- Указ Президента України від 9 листопада 2016 року № 495/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»
- . kamyshny.com.ua. Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
Джерела
- коротка біографія Камишного на сайті НСХУ[недоступне посилання з листопадаа 2019]
- Біографія та роботи Юрія Камишного [ 9 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Юрій Камишний. Живопис. Каталог. Львів, 2002. [ 16 січня 2017 у Wayback Machine.]
- http://kamyshny.com.ua/bio.php [ 3 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- https://uain.press/interview/yak-narodnyj-hudozhnyk-yurij-kamyshnyj-opynyvsya-v-posttrypilskij-krayini-de-ye-stil-zlagody-1344235 [ 3 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Вишневецька І. Реалізм без берегів // Вітчизна. 2001. № 11–12; Величко І. А. Житомирські села в історії та мистецтві Юрія Камишного. Ж., 2005; Юрій Камишний: Альбом. К., 2006.
- Ж 74 «Велика Волинь»: Житомир, 2013. — С. 12.
- Ж 74 Житомирський вернісаж. Краса України. Житомирщина: Житомир, 2012. — С. 38
- https://sverediuk.com.ua/hudozhnik-yuriy-kamishniy-z-lyubov-yu-do-batkivskoyi-zemli/ [ 3 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про особу. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kamishnij Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya okremih tverdzhen zalishayetsya nezrozumilim cherez brak vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki cherven 2022 Kamishnij Yurij Kostyantinovich nar 25 kvitnya 1962 r m Zhitomir Ukrayina narodnij hudozhnik Ukrayini 2016 chlen NSHU chlen Mizhnarodnoyi spilki hudozhnikiv pid egidoyu YuNESKO laureat ukrayinskih ta mizhnarodnih premij Pracyuye v zhanri pejzazhu ta natyurmortu Kamishnij Yurij KostyantinovichNarodzhennya25 kvitnya 1962 1962 04 25 62 roki Zhitomir Ukrayinska RSR SRSRKrayina SRSR UkrayinaZhanrmalyarstvo i grafikaNavchannyaOdeske hudozhnye uchilishe 1982 DiyalnisthudozhnikChlenSpilka hudozhnikiv UkrayiniBatkoKamishnij Kostyantin KuzmovichNagorodiBiografiyaNarodivsya 25 kvitnya 1962 r v m Zhitomir Batko Kostyantin Kamishnij ukrayinskij hudozhnik Yurij navchavsya u Zhitomirskij hudozhnij shkoli a zgodom zakinchiv Odeske derzhavne hudozhnye uchilishe imeni M B Grekova 1982 Z 1992 r perebuvaye u lavah Nacionalnoyi spilki hudozhnikiv Ukrayini A z 2005 roku chlen Mizhnarodnoyi Spilki hudozhnikiv pid egidoyu YuNESKO ta Mizhnarodnoyi profesijnoyi spilki hudozhnikiv Pedagogi z fahu V Vlasov K Filatov Pracyuye v galuzi zhivopisu grafiki Osnovni tvori Natyurmort iz fruktami 1985 Natyurmort z osoyu 1989 Z babusinih dolon Osin 1991 Zemlya i Nebo 1994 Natyurmort z abrikosom 1995 Lito strekoche 1996 Uzimku 1998 Vechir 1999 Babusini vishni 2000 Zhovtij svit 2001 Ya tezh ukrayinochka 2004 Snig na kosi 2005 Ne zaproshena u virij 2008 Ti sho za nas nesut hrest 2008 Znak dvoh 2009 Molitva za nezigritih 2010 Roboti Yuriya Kamishnogo zberigayutsya v ekspoziciyi Lvivskoyi galereyi mistectv muzeyi im Lesi Ukrayinki m Kiyiv v Kulturnomu centri Ukrayini v Moskvi v Odeskomu muzeyi im M K Reriha muzeyi Lesi Ukrayinki m Zvyagel Zhitomirskomu oblasnomu literaturnomu muzeyi Centri Ukrayinskoyi Kulturi ta Mistectv m Kiyeva v kolekciyah Prezidentiv Ukrayini L D Kuchmi P O Poroshenka Patriarha Volodimira najtitulovanishogo sportsmena Ukrayini Sergiya Bubki ta privatnih kolekciyah v Ukrayini j za kordonom Nagorodi ta vidznaki1994 stipendiat oblasnogo Fondu kulturi 1996 laureat miskogo konkursu Lyudina roku 96 v nominaciyi Krashij hudozhnik 2001 laureat premiyi im Lesi Ukrayinki Zhitomirskogo oblasnogo viddilennya Ukrayinskogo fondu kulturi 2006 laureat mizhnarodnoyi premiyi im M K Reriha 2008 laureat vseukrayinskoyi premiyi im Ivana Ogiyenka 2008 zasluzhenij hudozhnik Ukrayini 2009 vidznaka Za zaslugi pered mistom III stupenya 2011 laureat vseukrayinskoyi literaturno misteckoyi premiyi im Ivana Nechuya Levickogo 2013 vidznaka Zhitomirskoyi oblasnoyi radi Chest i slava Zhitomirshini 2016 narodnij hudozhnik Ukrayini Za znachnij osobistij vnesok u rozvitok nacionalnoyi kulturi i mistectva vagomi tvorchi zdobutki ta visoku profesijnu majsternist 2017 vidznaka Za zaslugi pered mistom II stupenya 2018 vidznaka Zhitomirskoyi oblastnoyi radi Pochesnij Ambasador Zhitomirshini PrimitkiUkaz Prezidenta Ukrayini vid 9 listopada 2016 roku 495 2016 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini z nagodi Vseukrayinskogo dnya pracivnikiv kulturi ta majstriv narodnogo mistectva kamyshny com ua Arhiv originalu za 3 listopada 2021 Procitovano 3 listopada 2021 Dzherelakorotka biografiya Kamishnogo na sajti NSHU nedostupne posilannya z listopadaa 2019 Biografiya ta roboti Yuriya Kamishnogo 9 lyutogo 2009 u Wayback Machine Yurij Kamishnij Zhivopis Katalog Lviv 2002 16 sichnya 2017 u Wayback Machine http kamyshny com ua bio php 3 listopada 2021 u Wayback Machine https uain press interview yak narodnyj hudozhnyk yurij kamyshnyj opynyvsya v posttrypilskij krayini de ye stil zlagody 1344235 3 listopada 2021 u Wayback Machine Vishnevecka I Realizm bez beregiv Vitchizna 2001 11 12 Velichko I A Zhitomirski sela v istoriyi ta mistectvi Yuriya Kamishnogo Zh 2005 Yurij Kamishnij Albom K 2006 Zh 74 Velika Volin Zhitomir 2013 S 12 Zh 74 Zhitomirskij vernisazh Krasa Ukrayini Zhitomirshina Zhitomir 2012 S 38 https sverediuk com ua hudozhnik yuriy kamishniy z lyubov yu do batkivskoyi zemli 3 listopada 2021 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya pro osobu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi