Лінійні крейсери G3 були класом лінійних крейсерів запланованих до Королівським флотом після закінчення Першої світової

Лінійні крейсери G3 були класом лінійних крейсерів, запланованих до Королівським флотом після закінчення Першої світової війни у відповідь на програми розширення військово-морського флоту Сполучених Штатів і Японії.

Проєкт

Назва:	G-3 class battlecruisers
Заплановано:	4
Побудовано:	0
Скасовано:	4
Основні характеристики
Тип:	Лінійний крейсер
Водотоннажність:	48 400 т (стандартна) 53 909 т (повна)
Довжина:	260,9 м
Ширина:	32,3 м
Осадка:	10,9 м
Двигуни:	20 котлів 4 парові турбіни
Швидкість:	32 вузли

Дальність плавання:	7 000 миль на швидкості 16 вузлів
Екіпаж:	1 716
Озброєння:	3x3 - 406-мм гармат 8x2 - 152-мм гармат 6 x 120-мм гармат 4x10 40-мм гармат Vickers QF 2 2 x 622-мм торпедні апарати
Бронювання:	Пояс: 305-356 мм Палуба: 76-203 мм Барбети: 279-356 мм Башти: 203-444 мм Рубка: 203 мм Перебірки: 254-305 мм

Конструкція

Чотири кораблі цього типу були б більшими, швидшими та сильніше озброєними, ніж будь-який існуючий лінкор (хоча кілька проектованих кораблів інших держав були б більшими). G3 вважалися справжніми «швидкими лінкорам», оскільки вони були добре збалансованими конструкціями з відповідним розмірам захистом. Незважаючи на це, цей клас був офіційно позначений як «лінійний крейсер» через їхню вищу швидкість і меншу вогневу міць і броню порівняно з запланованою конструкцією лінкора класу N3. На G3 було дев'ять 406 гармат і, як очікувалося, його швидкість мала досягти 32 вузли, тоді як N3-ті мали отримати дев’ять 457 мм гармат на тій же водотоннажність за рахунок меншої швидкості.

З метою обмеження площі бронювання для утримання розмірів кораблів у межах, які б дозволяли йому проходити Суецький канал, артилерію головного калібру сконцентрували у тоді нових для Королівського флоту тригарматних баштах. Крім того, вони всі були згруповані у носовій частині корабля.

Замовлення та скасування

Проект G3 був схвалений Комітетом Адміралтейства 12 серпня 1921 року. Замовлення були розміщені в жовтні, але були призупинені в середині листопада незабаром після початку Вашингтонської військово-морської конференції, угода за результатами якої обмежила розміри лінкорів та фактично запровадила мораторій на будівництво нових кораблів. Замовлення були скасовані в лютому 1922 року після ратифікації Вашингтонського військово-морського договору, який обмежував будівництво кораблів водотоннажністю більше 35 000 тон.

Примітки

Roberts, John, January 16- (1976). British battleships of World War Two : the development and technical history of the Royal Navy's battleships and battlecruisers from 1911 to 1946. Annapolis: Naval Institute Press. с. 93—95. ISBN . OCLC 2765218.
Roberts, John, January 16- (1976). British battleships of World War Two : the development and technical history of the Royal Navy's battleships and battlecruisers from 1911 to 1946. Annapolis: Naval Institute Press. с. 127. ISBN . OCLC 2765218.
Johnston, Ian (2015). Clydebank battlecruisers : forgotten photographs from John Brown's shipyard. Annapolis, Md. с. 78—79. ISBN . OCLC 1117339543.

[1] Roberts, John, January 16- (1976). British battleships of World War Two : the development and technical history of the Royal Navy's battleships and battlecruisers from 1911 to 1946. Annapolis: Naval Institute Press. с. 93—95. ISBN . OCLC 2765218.

[2] Roberts, John, January 16- (1976). British battleships of World War Two : the development and technical history of the Royal Navy's battleships and battlecruisers from 1911 to 1946. Annapolis: Naval Institute Press. с. 127. ISBN . OCLC 2765218.

[3] Johnston, Ian (2015). Clydebank battlecruisers : forgotten photographs from John Brown's shipyard. Annapolis, Md. с. 78—79. ISBN . OCLC 1117339543.