Бірсан Олександр Семенович

Олександр Семенович Бірсан (9 червня 1955 — 29 вересня 2013) — український спецпризначенець. Генерал-лейтенант СБУ. Начальник головного управління «А» («Альфа») Служби безпеки України — управління з боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів, заступник керівника Антитерористичного центру при СБУ.

Олександр Семенович Бірсан
Народження	9 червня 1955(1955-06-09) Дніпропетровськ
Смерть	29 вересня 2013(2013-09-29) (58 років) Київ
Країна	Україна
Приналежність	Україна
Рід військ	СБ України
Звання	Генерал-лейтенант СБУ
Командування	«Альфа» УДО
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Хрест Івана Мазепи

Біографія

Народився в 1955 році в місті Дніпропетровськ. Закінчив Дніпропетровський сільськогосподарський інститут, інженер-механік.

У 1979—1982 рр. — працював на Південному машинобудівному заводі у Дніпропетровську.

У 1982—1985 рр. — оперуповноважений, старший оперуповноважений Дніпропетровського обласного управління КДБ УРСР.

у 1985—1998 рр. — Служба в 9-му управлінні КДБ УРСР (від оперуповноваженого до першого заступника начальника Управління державної охорони України).

У 1992—1995 рр. — начальник особистої охорони Президента України Леоніда Кучми.

У 1998—2003 рр. — Начальник головного управління «А» («Альфа») Служби безпеки України — управління з боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів, заступник керівника Антитерористичного центру при СБУ.

Могила Олександра Бірсана, Лук'янівське військове кладовище

У 2003—2009 рр. — Голова ради міжнародної асоціації ветеранів підрозділів антитерору «Альфа».

З липня 2009 по квітень 2010 — керівник Управління державної охорони України.

Згодом призначений першим заступником голови Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу — керівником Міжвідомчого координаційного штабу з питань безпеки та правопорядку.

Раптово помер через проблеми з серцем 29 вересня 2013 року. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі (50°28′13″ пн. ш. 30°27′18″ сх. д. / 50.4703806° пн. ш. 30.4550000° сх. д. / 50.4703806; 30.4550000).

Державні нагороди

• Орден «За заслуги» III ст. (5 липня 2012) — за значний особистий внесок у підготовку і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, успішну реалізацію інфраструктурних проектів, забезпечення правопорядку і громадської безпеки під час турніру, піднесення міжнародного авторитету Української держави, високий професіоналізм
• Відзнака Президента України — Хрест Івана Мазепи (22 лютого 2010) — за вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, вирішення питань соціального захисту та реабілітації ветеранів війни, патріотичне виховання молоді, багаторічну бездоганну службу, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди Дня захисника Вітчизни

Примітки

1. «Всецело отдаваясь работе, генерал при первой же возможности спешил… на рыбалку»
2. Указ Президента України від 5 липня 2012 року № 435/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
3. Указ Президента України від 22 лютого 2010 року № 208/2010 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання

• Ліга. Досьє [ 23 червня 2017 у Wayback Machine.]
• БИРСАН УКРАИНЫ. ЛЕГЕНДА АНТИТЕРРОРА И ДЕРЖАВНОЙ ОХРАНЫ [ 6 квітня 2017 у Wayback Machine.]