У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Тимковичі значення Тимковичі біл Цімкавічы рос Тимковичи агромістеч

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тимковичі (значення).

Тимковичі (біл. Цімкавічы, рос. Тимковичи) — агромістечко в Копильському районі Мінської області в Білорусі. Є адміністративним центром Тимковичівської сільської ради. По території населеного пункту протікає річка Мажа. Поруч із ним є залізнична станція.

Основні дані
Тимковичі біл. Цімкавічы
Транслітерація назви	Cimkavičy

53°03′47″ пн. ш. 26°59′18″ сх. д. / 53.06325000002777159° пн. ш. 26.98860277780577732° сх. д.Координати: 53°03′47″ пн. ш. 26°59′18″ сх. д. / 53.06325000002777159° пн. ш. 26.98860277780577732° сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Мінська область
Район	Копильський район
Рада	Тимковичівська сільська рада
Населення	1225 осіб
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	223920
Телефонний код	+375-1719
Висота	171 м^[1]
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	101 км
Тимковичі
Тимковичі Тимковичі (Білорусь Мінська область)


Тимковичі у Вікісховищі

Історія

Перша письмова згадка про Тимковичі зустрічається в грамоті литовського князя Олександра Ягеллончика, яка датується 1499 роком. У ній повідомлялось про долучення цього поселення до володінь роду Олельковичів. У цей час в населеному пункті був ринок, на якому розміщувались торговельні ряди, від якого розходилось чотири вулиці, було чотири квартали. В селищі була греко-католицька церква Святого Іллі, а також синагога, заїжджий двір та корчма.В 1502 році селище постраждало від набігу кримських татар. З 1585 року селище знаходилось у володінні роду Ходкевичів. В 1622 році тут був маєток, який складався з власне будинку, будинку економа та численних господарських споруд. Також тут працювала пивоварня.

Через Анну з роду Ходкевичів містечко потрапило до Яна Станіслава Сапеги. З 1635 року містечком володів Казимир Лев Сапега, який в 1647 році профінансував тут будівництво дерев'яного костела. Під час Московсько-польської війни (1654—1667) у вересні 1655 року містечко було розграбоване та спалене московськими військами. В 1660 році містечко перейшло у власність Олександра Гілярія Полубинського. З кінця 17 ст. містечком володіли представники роду Радзивіллів, а саме Домінік Миколай, Ян Миколай та Мартін Миколай.

Після Другого поділу Речі Посполитої в 1793 році Тимковичі опинилися в складі Російської імперії, а саме у Слуцькому повіті Мінської губернії. В 1918 році містечко стало частиною Білоруської Народної Республіки. Під час Польсько-радянської війни 1919-1920 років містечко було центром гміни в складі Мінської округи. Під час Слуцького повстання в 1920 році через Тимковичі проходила лінія оборони Грозівського полку Білоруської Народної Республіки. В 1985 році пожежа знищила костел Святого Архангела Михайла.

Містечко на старих світлинах
Ринок
Костел св. Михайла
Костел, з боку апсиди
Костел, головний фасад
Костел всередині
Костел, вівтар
Костел, ікони
Церква св. Миколая

Транспорт

Залізнична станція Тимковичі

Цікаві місця

Броварня (1901)
Меморіальна каплиця (19 ст.)
Церква святителя Миколая Чудотворця
Єврейські могили
Дзвіниця (19 ст.)
Пам'ятник природи «Дуб і сосна»
Церква Святого Миколая
Садибно-парковий комплекс

Відомі особи

Мартін Миколай Радзивілл (1705—1782) — державний діяч Великого князівства Литовського.
Володимир Олександрович Наржимський (1915—1988) — військовий пілот, Герой Радянського Союзу.

Також у Тимковичах з 1908 року зростав білоруський прозаїк, драматург, публіцист Кузьма Чорний, батько якого після Лютневої революції працював у волосному ревкомі та Тимковичівській початковій школі. Кузьма Чорний брав участь в постановках Тимковичівського народного театру, який працює і до сьогодні.

Галерея

Сільський виконавчий комітет
Сільська школа
Церква святителя Миколая Чудотворця
Місце на якому раніше був костел

Примітки

GeoNames — 2005.
d:Track:Q830106
Енциклопедія історії Білорусі в 6 т., ст. 616 - БелЭн, 2003, Мінськ.(біл.)
Цімкавічы: касцёл святога Міхаіла [ 2017-09-24 у Wayback Machine.] - Копильський краєзнавчий музей (біл.)
Г. П. Пашков та інш. Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 11: Мугір - Паліклініка. — Мінськ : БелЭн, 2000. — Т. 11. — 560 с. — 10 000 прим. — (Т. 11).(біл.)
Тичина М., «Цана прароцтваў» - «Чорны К. Выбраныя творы.» — Мінськ, 2000.(біл.)

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q65269343_citetype_Q6423319_citetype_Q5227240"_data-entity-id="Q830106">GeoNames<span_class="wef_low_priority_links">_—_2005.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q830106]]</div>-1] GeoNames — 2005.
d:Track:Q830106

[2] Енциклопедія історії Білорусі в 6 т., ст. 616 - БелЭн, 2003, Мінськ.(біл.)

[3] Цімкавічы: касцёл святога Міхаіла [ 2017-09-24 у Wayback Machine.] - Копильський краєзнавчий музей (біл.)

[4] Г. П. Пашков та інш. Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 11: Мугір - Паліклініка. — Мінськ : БелЭн, 2000. — Т. 11. — 560 с. — 10 000 прим. — (Т. 11).(біл.)

[5] Тичина М., «Цана прароцтваў» - «Чорны К. Выбраныя творы.» — Мінськ, 2000.(біл.)

[1]