Гегемонізм

Гегемонізм (від гр. hehemonia — керівництво, панування) — претензія якоїсь соціальної групи, верстви, класу, політичної сили, держави (на міжнародній арені) на керівну роль у суспільному процесі, прагнення примусового встановлення , нав'язування іншим своєї політики, єдиних для всіх ідеалів та цінностей, намагання одноособово розв'язувати питання, що стосуються всіх, видаючи себе за представника загального інтересу. Амбіція верховенства внутрішньо притаманна всім суб'єктам політичних відносин. Гегемонізм був властивий Давнім Афінам, , Стародавньому Риму, Британській і Російській імперії при формуванні імперій і національних держав. Політика диктатури пролетаріату також належить до явища гегемонії, коли гегемонія однієї верстви суспільства здобувається внаслідок вилучення з політичного життя інших верств суспільства, обмеження їх прав і свобод. У сучасних міжнародних відносинах, у внутрішньодержавних справах формується усвідомлення неприйнятності гегемонізму в міжнародних відносинах.

Див. також

• Гегемонія
• Манія величі

Примітки

1. Салабай В. Ф., Федін В. П. Довідник з політичної історії ХХ століття: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 331 с.

Література

• В. Головченко . Гегемонізм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.130 .
• А. А. Субботін. Гегемонія міжнародна // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
• Шведа Ю.  — Львів: Астролябія, 2005.