Су-Учкан

Су-Учка́н (Су-Учхан, крим. Suv Uçqan — «вода летіла») — водоспад в Криму.

Су-Учкан
Водоспад Су-Учкан навесні
44°52′02″ пн. ш. 34°20′55″ сх. д. / 44.86722° пн. ш. 34.34861° сх. д. / 44.86722; 34.34861Координати: 44°52′02″ пн. ш. 34°20′55″ сх. д. / 44.86722° пн. ш. 34.34861° сх. д. / 44.86722; 34.34861
Країна	Україна
Розташування	Крим, Україна
Повна висота	25 м м
Русло	Кизилкобінка
Су-Учкан Су-Учкан (Автономна Республіка Крим)
Су-Учкан у Вікісховищі

Опис

Водоспад Су-Учкан утворюється річкою Кизилкобінка при виході з отвору печери (крим. Qaranlıq Qoba — Темна Печера), котра є нижньою частиною великого печерного комплексу Кизил-Коба (крим. Qızıl Qoba — Червона Печера). Він зривається з верху з висоти 25 метрів. Цей уступ створила сама річка, виносячи протягом тривалого часу з надр Долгоруківського масиву розчинене вапно та відкладаючи його у вигляді вапнякових туфів. Праворуч від нижнього каскаду знаходиться отвір невеликого гроту, що обводненний.

Водоспад розташований у 3,5 километрах від села Перевальне. Як і інші водоспади Криму, Су-Учкан найбільш повноводий навесні та під час рясних опадів. Температура води становить від +5 °C до +9 °C залежно від пори року.

Водоспад дуже мальовничий та неординарний: поруч з потужними потоками — тонкі цівки, а пишні каскади спрямовуються у тихі затони. Під основним потоком водоспаду величезний порослий зеленим мохом камінь, притулившись до обриву, утворює грот. У обрамленні зелені оточуючих дерев Су-Учкан, зриваючись з обривистого схилу г. Базар-Оба, продовжується каскадом невеликих водоспадів загальною висотою більше п'ятдесяти метрів. Далі річка протікає серед мальовничих місць, де утворилися невеликі водоспади, каскади, тихі затони та ванночки.

Світлини

Примітки

Посилання

• (рос.)
• (рос.)
• Пещера Кизил-Коба или Красная^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)
• (рос.)
• Фото водопада (рос.)

Література

• Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.