Битва при Пандосії – вирішальне зіткнення, котрим завершився похід царя Олександра I Епірського до Південної Італії. Ймовірно, ця подія відноситься до 330 р. до н.е.
Битва при Пандосії | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Похід Олександра Епірського до Південної Італії | |||||||
Олександр I Епірський | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Епір | бруттії, луканці | ||||||
Командувачі | |||||||
Олександр I Епірський |
В той час, як Александр Македонський вирушив завойовувати Перську імперію, його дядько та цар Епіру Олександр вирішив здійснити похід до Італії. Тут він здобув чимало перемог над місцевими племенами – япігами, луканцями, самнітами, бруттіями.
Біля 330 р. до н.е. епірський володар зайняв позиції коло Пандосії (на території Бруттію, проте неподалік від меж Луканії). Він розташував своє військо на трьох окремих пагорбах та здійснював звідси набіги на оточуючі місцевості. Втім, через якийсь час пішли безперервні зливи, котрі затопили поля та відрізали загони Олександра один від одного. Вороги скористались цим та розбили два з них, після чого обложили третій, котрим командував сам цар.
Олександр разом з відбірними воїнами відважно атакував ворога та, пробившись крізь його порядки, вбив провідника луканців. За цим епірці пустились до втечі та повинні були подолати річку, міст через який знесла недавня повінь (хоча його залишки все ще показували місце броду). Олександр замешкався, проте, помітивши наближення луканців, пустив коня в потік. Коли ж епірський володар вже вибрався на мілке місце, його вразив дротиком луканський вигнанець (Олександр мав при собі дві сотні таких луканців, котрі ще перед битвою знеслись зі своїми та обіцяли видати надавшого їм притулок епірця в обмін на повернення на батьківщину).
Над винесеним на берег річки тілом Олександра переможці узялись зганяти свою лють до цього воїтеля. Вони розрубали його навпіл та відправили одну з частин до Консенції (наразі Козенца) – бруттійського міста, узятого епірським царем під час попередніх кампаній. В труп царя кидали списи та каміння, допоки одна з жінок не вмовила співплемінників припинити це, щоб було можливо обміняти понівечені залишки на її полонених чоловіка та дітей. За версією Юстина, тіло епірського царя викупили та урочисто поховали мешканці розташованого неподалік від Пандосії грецького міста Фурії. Втім, Лівій повідомляє, що тіло Олександра привезли до Метапонту та далі відправили у Епір.
Примітки
- Fronda, Michael P. (10 червня 2010). Between Rome and Carthage: Southern Italy during the Second Punic War (англ.). Cambridge University Press. ISBN .
Джерела
Юстин, «Епітома твору Помпея Трога «Філіппова історія»
Лівій, «Історія»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bitva pri Pandosiyi virishalne zitknennya kotrim zavershivsya pohid carya Oleksandra I Epirskogo do Pivdennoyi Italiyi Jmovirno cya podiya vidnositsya do 330 r do n e Bitva pri Pandosiyi Pohid Oleksandra Epirskogo do Pivdennoyi Italiyi Oleksandr I Epirskij Oleksandr I Epirskij Data 330 r do n e Misce Bruttij nepodalik mezhi z Lukaniyeyu Rezultat Peremoga bruttiyiv ta lukanciv Storoni Epir bruttiyi lukanci Komanduvachi Oleksandr I Epirskij Bruttij ta Lukaniya na mezhi yakih vidbulas bitva na mapi Pivdennoyi Italiyi V toj chas yak Aleksandr Makedonskij virushiv zavojovuvati Persku imperiyu jogo dyadko ta car Epiru Oleksandr virishiv zdijsniti pohid do Italiyi Tut vin zdobuv chimalo peremog nad miscevimi plemenami yapigami lukancyami samnitami bruttiyami Bilya 330 r do n e epirskij volodar zajnyav poziciyi kolo Pandosiyi na teritoriyi Bruttiyu prote nepodalik vid mezh Lukaniyi Vin roztashuvav svoye vijsko na troh okremih pagorbah ta zdijsnyuvav zvidsi nabigi na otochuyuchi miscevosti Vtim cherez yakijs chas pishli bezperervni zlivi kotri zatopili polya ta vidrizali zagoni Oleksandra odin vid odnogo Vorogi skoristalis cim ta rozbili dva z nih pislya chogo oblozhili tretij kotrim komanduvav sam car Oleksandr razom z vidbirnimi voyinami vidvazhno atakuvav voroga ta probivshis kriz jogo poryadki vbiv providnika lukanciv Za cim epirci pustilis do vtechi ta povinni buli podolati richku mist cherez yakij znesla nedavnya povin hocha jogo zalishki vse she pokazuvali misce brodu Oleksandr zameshkavsya prote pomitivshi nablizhennya lukanciv pustiv konya v potik Koli zh epirskij volodar vzhe vibravsya na milke misce jogo vraziv drotikom lukanskij vignanec Oleksandr mav pri sobi dvi sotni takih lukanciv kotri she pered bitvoyu zneslis zi svoyimi ta obicyali vidati nadavshogo yim pritulok epircya v obmin na povernennya na batkivshinu Nad vinesenim na bereg richki tilom Oleksandra peremozhci uzyalis zganyati svoyu lyut do cogo voyitelya Voni rozrubali jogo navpil ta vidpravili odnu z chastin do Konsenciyi narazi Kozenca bruttijskogo mista uzyatogo epirskim carem pid chas poperednih kampanij V trup carya kidali spisi ta kaminnya dopoki odna z zhinok ne vmovila spivpleminnikiv pripiniti ce shob bulo mozhlivo obminyati ponivecheni zalishki na yiyi polonenih cholovika ta ditej Za versiyeyu Yustina tilo epirskogo carya vikupili ta urochisto pohovali meshkanci roztashovanogo nepodalik vid Pandosiyi greckogo mista Furiyi Vtim Livij povidomlyaye sho tilo Oleksandra privezli do Metapontu ta dali vidpravili u Epir PrimitkiFronda Michael P 10 chervnya 2010 Between Rome and Carthage Southern Italy during the Second Punic War angl Cambridge University Press ISBN 978 1 139 48862 4 DzherelaYustin Epitoma tvoru Pompeya Troga Filippova istoriya Livij Istoriya