Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Адольфас Раманаускас-Ванагас | |||
|---|---|---|---|
| лит. Adolfas Ramanauskas | |||
 Адольфас Раманаускас-Ванагас в 1947 році | |||
| Народився | 6 березня 1918 Нью-Брітен | ||
| Помер | 29 листопада 1957 (39 років) Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР | ||
| Поховання | Цвинтар Антакалніса | ||
| Країна |  Литва США | ||
| Діяльність | педагог, журналіст, офіцер, партизанський командир | ||
| Alma mater | d | ||
| Військове звання | полковник | ||
| У шлюбі з | Біруте Мажейкайте | ||
| Діти | Аксют Раманаускайте-Скокаускене | ||
| Нагороди |
| ||
| |||
Адольфас Раманаускас, знаний під псевдо Ванагас (нар. 6 березня 1918 року — пом. 29 листопада 1957 року) — литовський військовий діяч, полковник, один із чільних партизанських керівників литовського антирадянського підпілля після завершення Другої світової війни. В Литві Раманаускаса вважають борцем за свободу та незалежність, сейм цієї країни навіть визнав його фактичним керівником Литовської держави з 26 листопада 1954 до 29 листопада 1957 року.
У роки Другої світової війни Раманаускас працював вчителем. Після захоплення Литви Радянським Союзом у 1944-45 роках приєднався до «лісових братів». Через два роки він очолив Дайнавський партизанський округ, а в 1948-му його призначили командиром партизанів на півдні країни. З 1949 року «Ванагас» став першим заступником голови Союзу борців за свободу Литви. З 1952 року Адольфас Раманаускас переховувався під фальшивими документами. 12 жовтня 1956 партизанського командира затримали і відвезли до вільнюського відділу КДБ. Після тривалих тортур його стратили.
Після здобуття Литвою незалежності в 1990 році Раманаускаса посмертно нагородили орденом Хреста Витязя та надали звання бригадного генерала. Його дочка Ауксуте Раманаускайте-Скокаускене 2008 року була обрана депутатом литовського Сейму.
Біографія
Раннє життя
Адольфас Раманаускас народився 6 березня 1918 року в американському місті Нью-Брітен у родині литовських іммігрантів, Людвікаса та Єлени. У 1921 році його сім'я повернулася на батьківщину та, придбавши 6 гектарів землі в селі Беленай, зайнялась фермерством. 1930 році Раманаускас закінчив Галінайську початкову школу, в якій проявив себе здібним учнем. У 1936 році продовжив навчання у середній школі міста Лаздияй. За старанне ставлення до науки його звільнили від обов'язкової плати. Після отримання в 1936 середньої освіти, продовжив навчання в Клайпедському педагогічному інституті (нині Литовський університет освітніх наук).
Незадовго до закінчення навчального закладу керівництво нацистської Німеччини шляхом ультиматуму змусило литовців передати Клайпедський край. Внаслідок цього, інститут евакуювали в місто Паневежис, що на півночі країни. У тому ж році Раманаускас поступив в Каунаську військову академію, яку закінчив у званні другого лейтенанта резервних сил. Клас, в якому він навчався, став останнім, 15-тим випуском академії, оскільки в червні 1940 Литва була анексована Радянським Союзом.
У тому ж 1940 році Раманаускас переїхав у Друскінінкай, де працював учителем. Після німецького вторгнення в СРСР взяв участь в антирадянському повстанні та очолив один із загонів ополчення, котрий, як наполягають литовські історики, займався охороною державної та приватної власності від мародерів. Втім, низка джерел, зокрема Центр Симона Візенталя, звинувачують цей підрозділ у про-німецькій спрямованості та переслідуванні членів єврейської громади. Чітких доказів на підтвердження особистої участі Раманаускаса у вбивствах немає, власне як і нема архівних документів, а критичні оцінки ґрунтуються на непрямих свідченнях. Під час німецької окупації Адольфас мешкав в Алітусі, викладав у місцевій вчительській семінарії математику, литовську мову, фізкультуру та військову підготовку. Після вигнання нацистських окупантів й зайняття Литви радянськими військами, молодий вчитель навесні 1945 року долучився до «лісових братів», котрі розгорнули партизанську боротьбу проти СРСР. Серед повстанців Раманаускас отримав псевдо Ванагас, що означає «Яструб».
Партизанська боротьба
Раманаускас приєднався до партизанського взводу, що діяв в околицях Нямунайтіса і Алова; невдовзі його обрали командиром взводу. Завдяки таланту вдалого організатора невеликі та відокремлені відділи литовських партизанів перетворилися на міцну підпільну бойову організацію зі 140 осіб, що діяла в районі міста Меркіне. Пізніше військова група збільшила свою чисельність і стала батальйоном, що складався з 8 загонів. На ранніх етапах протистояння повстанські загони відкрито нападали на радянські гарнізони, нищили транспортну та виробничу інфраструктуру. Партизани Раманаускаса неодноразово вступали в сутички з НКВС і радянськими винищувальними батальйонами. Нелегкі бої відбулися 14 і 23 червня 1945 року в лісі між містечками Алов і Даугай. Унаслідок перестрілки від 30 до 47 партизанів було вбито, від 6 до 14 осіб потрапили до полону.
1 липня 1945 року Раманаускас став командувачем бригади району міста Меркіне, до якої входили 3 батальйони. У жовтні того ж року партизанський лідер одружився з Біруте Мажейкайте, колишньою ученицею Алітуської вчительської семінарії, яка служила в його повстанському загоні; у шлюбі народилась дочка Ауксуте. 15 грудня 1945 партизанський підрозділ Раманаускаса провів зухвалий, але невдалий напад на Меркіне, метою якого було звільнення в'язнів. 25 вересня 1947 року Ванагас очолив підпільний Дайнавський партизанський округ, а в 1948 його призначили командиром «лісових братів» всієї Південної Литви («Німен»). Окрім збройної боротьби, литовці приділяли значну увагу й політично-ідеологічній агітації. За особистої редакції А. Раманаускаса виходили підпільні видання, зокрема Mylėk Tėvynę (1946–47), Laisvės varpas (1947–49), Свободное слово (російськомовна газета для радянських солдатів; 1947–49), Miško brolis (1951–52).
Наприкінці 1940-х стало зрозуміло, що розрахунок на допомогу від західних держав у боротьбі з радянською владою не виправдався. Тому командири литовських «лісових братів» вирішили змінити тактику й у лютому 1949 року перейменували організацію у «Саюдіс» — Союз борців за свободу Литви. Раманаускаса на зборах усіх керівників партизанських округів обрали членом президії Союзу та першим заступником його голови Йонаса Жямайтіса. Крім того, він отримав звання майора. Восени 1949 Адольфас Раманаускас отримав чергове підвищення до звання полковника і головнокомандувача усіма збройними формуваннями. Коли внаслідок поганого стану здоров'я Жямайтіс пішов у відставку, Раманаускас у 1952 році очолив і сам Союз. До цього часу збройне протистояння значно ослабло. Замість великих загонів повстанці почали діяти малими групами по 5–10 вояків. Від нападів на військові частини та інші стратегічні об'єкти вони перейшли до «точкових» акцій проти окремих представників радянської влади та їхніх місцевих прихильників. 1952 року Раманаускас офіційно наказав припинити військову боротьбу та перейти до пасивного (ненасильницького) опору.
Останні роки життя
З 1952 року Раманаускас відійшов від керівництва збройним опором. Йому та дружині протягом декількох років довелось переховуватися від органів держбезпеки СРСР під фальшивими документами. За цей час він написав мемуари, які були заховані довіреними людьми і вперше оприлюднені лише в 1988-89 роках в епоху гласності. Їх опублікували тільки в 1991 під назвою Daugel krito sūnų… (Багато синів полягло…). Для пошуків литовського повстанського діяча радянські спецслужби створили окрему оперативну групу. Раманаускаса та його дружину заарештували 12 жовтня 1956 року в Каунасі. Знайти колишнього керівника «лісових братів» вдалось через зраду колишнього однокласника по Каунаській військовій школі Антанаса Урбонаса.
Перебуваючи у вільнюській в'язниці КДБ, він зазнав жорстоких тортур і катування. Невдовзі його, ледь живого, перевели в тюремну лікарню, оскільки радянські слідчі були налякані тим, що Раманаускас не доживе до суду. Медпрацівники констатували численні тілесні ушкодження, такі як проколоті очі, відсутні яєчка, важкі побиття. 25 листопада 1957 Верховним судом Литовської РСР засуджений до смертної кари за «антинародну діяльність». 29 листопада Адольфаса Раманаускаса стратили, місце його поховання невідоме. Дружину Біруте Мажейкайте засудили до 8 років виправних робіт у ГУЛАГу.
Пам'ять
2012 року на честь Адольфаса Раманаускаса-Ванагаса і його дружини був відкритий і освячений пам'ятний камінь. Указом литовського президента від 26 січня 1998 року Альгірдаса Бразаускаса йому посмертно надано звання бригадного генерала, в той час як Валдас Адамкус нагородив вищою військовою нагородою, — Великим хрестом ордена Хреста Витязя.
Див. також
Примітки
- . Історична правда. Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 29 листопада 2018.
- . Lietuvos Respublikos Seimas (лит.). Архів оригіналу за 30 листопада 2018.
- Кірбі, Пол (9 травня 2019). (брит.). Архів оригіналу за 24 травня 2019. Процитовано 24 травня 2019.
- Sokol, Sam. . Israel Journal of Foreign Affairs. Т. 12, № 3. с. 317. doi:10.1080/23739770.2018.1560563. ISSN 2373-9770. Архів оригіналу за 4 квітня 2021.
- . Simon Wiesenthal Center. 2 травня 2019. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 7 травня 2019.
- Schmitt, Michael N.; Arimatsu, Louise; McCormack, T. (2010). . Т. 13. T.M.C. Asser Press. с. 582. ISBN . Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 23 травня 2019.
- Statiev, Alexander (2010). The Soviet Counterinsurgency in the Western Borderlands. Cambridge University Press. с. 134. ISBN .
Література
- Generolas Adolfas Ramanauskas-Vanagas: albumas (sud. Auksutė Ramanauskaitė-Skokauskienė). — V.: Lietuvos Respublikos krašto apsaugos ministerija, 2008. — 119 p.: iliustr. —
- Simas Sužiedėlis, ред. (1970–1978). Ramanauskas, Adolfas. Encyclopedia Lituanica. Т. IV. Boston, Massachusetts: Juozas Kapočius. с. 432. LCC 74-114275.
- Lukšas, Aras (3 грудня 2010). . Lietuvos žinios (лит.). 277 (12806). ISSN 1822-1637. Архів оригіналу за 7 грудня 2010.
- Ramanauskaitė-Skokauskienė, Auksutė (2007). . Kaunas: Naujasis lankas. с. 95. ISBN . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 грудня 2017.
- Daugel krito sūnų, Mintis, 1991 m., Lietuvos gyventojų genocido ir rezistencijos tyrimo centras, 1999 m., , 2007 m.
- Арвидас Анашаускас: «Я не делаю из Ванагаса мифа» [ 27 листопада 2018 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ramanauskas prapor Adolfas Ramanauskas Vanagaslit Adolfas RamanauskasAdolfas Ramanauskas Vanagas v 1947 rociNarodivsya6 bereznya 1918 1918 03 06 Nyu BritenPomer29 listopada 1957 1957 11 29 39 rokiv Vilnyus Litovska Radyanska Socialistichna Respublika SRSRPohovannyaCvintar AntakalnisaKrayina Litva SShADiyalnistpedagog zhurnalist oficer partizanskij komandirAlma materdVijskove zvannyapolkovnikU shlyubi zBirute MazhejkajteDitiAksyut Ramanauskajte SkokauskeneNagorodiKavaler Velikogo hresta ordena Hresta Pogoni Mediafajli u Vikishovishi Adolfas Ramanauskas znanij pid psevdo Vanagas nar 6 bereznya 1918 roku pom 29 listopada 1957 roku litovskij vijskovij diyach polkovnik odin iz chilnih partizanskih kerivnikiv litovskogo antiradyanskogo pidpillya pislya zavershennya Drugoyi svitovoyi vijni V Litvi Ramanauskasa vvazhayut borcem za svobodu ta nezalezhnist sejm ciyeyi krayini navit viznav jogo faktichnim kerivnikom Litovskoyi derzhavi z 26 listopada 1954 do 29 listopada 1957 roku U roki Drugoyi svitovoyi vijni Ramanauskas pracyuvav vchitelem Pislya zahoplennya Litvi Radyanskim Soyuzom u 1944 45 rokah priyednavsya do lisovih brativ Cherez dva roki vin ocholiv Dajnavskij partizanskij okrug a v 1948 mu jogo priznachili komandirom partizaniv na pivdni krayini Z 1949 roku Vanagas stav pershim zastupnikom golovi Soyuzu borciv za svobodu Litvi Z 1952 roku Adolfas Ramanauskas perehovuvavsya pid falshivimi dokumentami 12 zhovtnya 1956 partizanskogo komandira zatrimali i vidvezli do vilnyuskogo viddilu KDB Pislya trivalih tortur jogo stratili Pislya zdobuttya Litvoyu nezalezhnosti v 1990 roci Ramanauskasa posmertno nagorodili ordenom Hresta Vityazya ta nadali zvannya brigadnogo generala Jogo dochka Auksute Ramanauskajte Skokauskene 2008 roku bula obrana deputatom litovskogo Sejmu BiografiyaRannye zhittya Adolfas Ramanauskas narodivsya 6 bereznya 1918 roku v amerikanskomu misti Nyu Briten u rodini litovskih immigrantiv Lyudvikasa ta Yeleni U 1921 roci jogo sim ya povernulasya na batkivshinu ta pridbavshi 6 gektariv zemli v seli Belenaj zajnyalas fermerstvom 1930 roci Ramanauskas zakinchiv Galinajsku pochatkovu shkolu v yakij proyaviv sebe zdibnim uchnem U 1936 roci prodovzhiv navchannya u serednij shkoli mista Lazdiyaj Za staranne stavlennya do nauki jogo zvilnili vid obov yazkovoyi plati Pislya otrimannya v 1936 serednoyi osviti prodovzhiv navchannya v Klajpedskomu pedagogichnomu instituti nini Litovskij universitet osvitnih nauk Nezadovgo do zakinchennya navchalnogo zakladu kerivnictvo nacistskoyi Nimechchini shlyahom ultimatumu zmusilo litovciv peredati Klajpedskij kraj Vnaslidok cogo institut evakuyuvali v misto Panevezhis sho na pivnochi krayini U tomu zh roci Ramanauskas postupiv v Kaunasku vijskovu akademiyu yaku zakinchiv u zvanni drugogo lejtenanta rezervnih sil Klas v yakomu vin navchavsya stav ostannim 15 tim vipuskom akademiyi oskilki v chervni 1940 Litva bula aneksovana Radyanskim Soyuzom U tomu zh 1940 roci Ramanauskas pereyihav u Druskininkaj de pracyuvav uchitelem Pislya nimeckogo vtorgnennya v SRSR vzyav uchast v antiradyanskomu povstanni ta ocholiv odin iz zagoniv opolchennya kotrij yak napolyagayut litovski istoriki zajmavsya ohoronoyu derzhavnoyi ta privatnoyi vlasnosti vid maroderiv Vtim nizka dzherel zokrema Centr Simona Vizentalya zvinuvachuyut cej pidrozdil u pro nimeckij spryamovanosti ta peresliduvanni chleniv yevrejskoyi gromadi Chitkih dokaziv na pidtverdzhennya osobistoyi uchasti Ramanauskasa u vbivstvah nemaye vlasne yak i nema arhivnih dokumentiv a kritichni ocinki gruntuyutsya na nepryamih svidchennyah Pid chas nimeckoyi okupaciyi Adolfas meshkav v Alitusi vikladav u miscevij vchitelskij seminariyi matematiku litovsku movu fizkulturu ta vijskovu pidgotovku Pislya vignannya nacistskih okupantiv j zajnyattya Litvi radyanskimi vijskami molodij vchitel navesni 1945 roku doluchivsya do lisovih brativ kotri rozgornuli partizansku borotbu proti SRSR Sered povstanciv Ramanauskas otrimav psevdo Vanagas sho oznachaye Yastrub Partizanska borotba Na svitlini zi svoyeyu majbutnoyu druzhinoyu Birute Mazhejkajte 1943 Pam yatnij znak u misti Panevezhis Ramanauskas priyednavsya do partizanskogo vzvodu sho diyav v okolicyah Nyamunajtisa i Alova nevdovzi jogo obrali komandirom vzvodu Zavdyaki talantu vdalogo organizatora neveliki ta vidokremleni viddili litovskih partizaniv peretvorilisya na micnu pidpilnu bojovu organizaciyu zi 140 osib sho diyala v rajoni mista Merkine Piznishe vijskova grupa zbilshila svoyu chiselnist i stala bataljonom sho skladavsya z 8 zagoniv Na rannih etapah protistoyannya povstanski zagoni vidkrito napadali na radyanski garnizoni nishili transportnu ta virobnichu infrastrukturu Partizani Ramanauskasa neodnorazovo vstupali v sutichki z NKVS i radyanskimi vinishuvalnimi bataljonami Nelegki boyi vidbulisya 14 i 23 chervnya 1945 roku v lisi mizh mistechkami Alov i Daugaj Unaslidok perestrilki vid 30 do 47 partizaniv bulo vbito vid 6 do 14 osib potrapili do polonu 1 lipnya 1945 roku Ramanauskas stav komanduvachem brigadi rajonu mista Merkine do yakoyi vhodili 3 bataljoni U zhovtni togo zh roku partizanskij lider odruzhivsya z Birute Mazhejkajte kolishnoyu ucheniceyu Alituskoyi vchitelskoyi seminariyi yaka sluzhila v jogo povstanskomu zagoni u shlyubi narodilas dochka Auksute 15 grudnya 1945 partizanskij pidrozdil Ramanauskasa proviv zuhvalij ale nevdalij napad na Merkine metoyu yakogo bulo zvilnennya v yazniv 25 veresnya 1947 roku Vanagas ocholiv pidpilnij Dajnavskij partizanskij okrug a v 1948 jogo priznachili komandirom lisovih brativ vsiyeyi Pivdennoyi Litvi Nimen Okrim zbrojnoyi borotbi litovci pridilyali znachnu uvagu j politichno ideologichnij agitaciyi Za osobistoyi redakciyi A Ramanauskasa vihodili pidpilni vidannya zokrema Mylek Tevyne 1946 47 Laisves varpas 1947 49 Svobodnoe slovo rosijskomovna gazeta dlya radyanskih soldativ 1947 49 Misko brolis 1951 52 Naprikinci 1940 h stalo zrozumilo sho rozrahunok na dopomogu vid zahidnih derzhav u borotbi z radyanskoyu vladoyu ne vipravdavsya Tomu komandiri litovskih lisovih brativ virishili zminiti taktiku j u lyutomu 1949 roku perejmenuvali organizaciyu u Sayudis Soyuz borciv za svobodu Litvi Ramanauskasa na zborah usih kerivnikiv partizanskih okrugiv obrali chlenom prezidiyi Soyuzu ta pershim zastupnikom jogo golovi Jonasa Zhyamajtisa Krim togo vin otrimav zvannya majora Voseni 1949 Adolfas Ramanauskas otrimav chergove pidvishennya do zvannya polkovnika i golovnokomanduvacha usima zbrojnimi formuvannyami Koli vnaslidok poganogo stanu zdorov ya Zhyamajtis pishov u vidstavku Ramanauskas u 1952 roci ocholiv i sam Soyuz Do cogo chasu zbrojne protistoyannya znachno oslablo Zamist velikih zagoniv povstanci pochali diyati malimi grupami po 5 10 voyakiv Vid napadiv na vijskovi chastini ta inshi strategichni ob yekti voni perejshli do tochkovih akcij proti okremih predstavnikiv radyanskoyi vladi ta yihnih miscevih prihilnikiv 1952 roku Ramanauskas oficijno nakazav pripiniti vijskovu borotbu ta perejti do pasivnogo nenasilnickogo oporu Ostanni roki zhittya Z 1952 roku Ramanauskas vidijshov vid kerivnictva zbrojnim oporom Jomu ta druzhini protyagom dekilkoh rokiv dovelos perehovuvatisya vid organiv derzhbezpeki SRSR pid falshivimi dokumentami Za cej chas vin napisav memuari yaki buli zahovani dovirenimi lyudmi i vpershe oprilyudneni lishe v 1988 89 rokah v epohu glasnosti Yih opublikuvali tilki v 1991 pid nazvoyu Daugel krito sunu Bagato siniv polyaglo Dlya poshukiv litovskogo povstanskogo diyacha radyanski specsluzhbi stvorili okremu operativnu grupu Ramanauskasa ta jogo druzhinu zaareshtuvali 12 zhovtnya 1956 roku v Kaunasi Znajti kolishnogo kerivnika lisovih brativ vdalos cherez zradu kolishnogo odnoklasnika po Kaunaskij vijskovij shkoli Antanasa Urbonasa Perebuvayuchi u vilnyuskij v yaznici KDB vin zaznav zhorstokih tortur i katuvannya Nevdovzi jogo led zhivogo pereveli v tyuremnu likarnyu oskilki radyanski slidchi buli nalyakani tim sho Ramanauskas ne dozhive do sudu Medpracivniki konstatuvali chislenni tilesni ushkodzhennya taki yak prokoloti ochi vidsutni yayechka vazhki pobittya 25 listopada 1957 Verhovnim sudom Litovskoyi RSR zasudzhenij do smertnoyi kari za antinarodnu diyalnist 29 listopada Adolfasa Ramanauskasa stratili misce jogo pohovannya nevidome Druzhinu Birute Mazhejkajte zasudili do 8 rokiv vipravnih robit u GULAGu Pam yat2012 roku na chest Adolfasa Ramanauskasa Vanagasa i jogo druzhini buv vidkritij i osvyachenij pam yatnij kamin Ukazom litovskogo prezidenta vid 26 sichnya 1998 roku Algirdasa Brazauskasa jomu posmertno nadano zvannya brigadnogo generala v toj chas yak Valdas Adamkus nagorodiv vishoyu vijskovoyu nagorodoyu Velikim hrestom ordena Hresta Vityazya Div takozhJonas Zhyamajtis Vitautas Litovski partizani 1944 1953 Litovskij timchasovij uryadPrimitki Istorichna pravda Arhiv originalu za 29 listopada 2018 Procitovano 29 listopada 2018 Lietuvos Respublikos Seimas lit Arhiv originalu za 30 listopada 2018 Kirbi Pol 9 travnya 2019 brit Arhiv originalu za 24 travnya 2019 Procitovano 24 travnya 2019 Sokol Sam Israel Journal of Foreign Affairs T 12 3 s 317 doi 10 1080 23739770 2018 1560563 ISSN 2373 9770 Arhiv originalu za 4 kvitnya 2021 Simon Wiesenthal Center 2 travnya 2019 Arhiv originalu za 7 travnya 2019 Procitovano 7 travnya 2019 Schmitt Michael N Arimatsu Louise McCormack T 2010 T 13 T M C Asser Press s 582 ISBN 978 90 6704 811 8 Arhiv originalu za 18 zhovtnya 2020 Procitovano 23 travnya 2019 Statiev Alexander 2010 The Soviet Counterinsurgency in the Western Borderlands Cambridge University Press s 134 ISBN 0 521 76833 0 LiteraturaGenerolas Adolfas Ramanauskas Vanagas albumas sud Auksute Ramanauskaite Skokauskiene V Lietuvos Respublikos krasto apsaugos ministerija 2008 119 p iliustr ISBN 978 9986 738 91 6 Simas Suziedelis red 1970 1978 Ramanauskas Adolfas Encyclopedia Lituanica T IV Boston Massachusetts Juozas Kapocius s 432 LCC 74 114275 Luksas Aras 3 grudnya 2010 Lietuvos zinios lit 277 12806 ISSN 1822 1637 Arhiv originalu za 7 grudnya 2010 Ramanauskaite Skokauskiene Auksute 2007 Kaunas Naujasis lankas s 95 ISBN 978 9955 03 424 7 Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 31 grudnya 2017 Daugel krito sunu Mintis 1991 m Lietuvos gyventoju genocido ir rezistencijos tyrimo centras 1999 m ISBN 9986 757 15 0 2007 m ISBN 978 9986 757 79 5 Arvidas Anashauskas Ya ne delayu iz Vanagasa mifa 27 listopada 2018 u Wayback Machine