У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Barroso корабель Альміранче Баррозо був захищеним крейсером який ек

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Barroso (корабель).

«Альміранче Баррозо» був захищеним крейсером, який експлуатувався ВМС Бразилії між 1896 і 1931 роками. Це був третій корабель, який мав назву «Альміранте Баррозо» на честь адмірала Франциско Мануеля Баррозу, барона Амазонас.

«Альміранте Баррозо»
Almirante Barroso

«Альміранте Баррозо» в 1902 р.
Служба
Тип/клас	захищений крейсер
Держава прапора	Бразилія
Закладено	вересень 1885
Спущено на воду	25 серпня 1896
Виведений зі складу флоту	28 червня 1931
Статус	Зданий на злам
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	3437 тонн
Довжина	107,98 м
Ширина	13,10 м
Осадка	7,74 м
Технічні дані
Рухова установка	парові потрійного розширення
Гвинти	2
Швидкість	22 вузли
Озброєння
Артилерія	6 x 152-мм гармат 4 x 120-мм гармати 10 x 57-мм гармат 6 x 37-мм автоматичних гармат

Будівництво та конструкція

«Альміранче Баррозо» був побудований на верфях Armstrong Whitworth & Co. в Елсвіку, Англія. Кіль був закладений у вересні 1895 року, а спуск і введення в експлуатацію відбулися 25 серпня 1896 року.

Корабель був побудований зі сталевих пластин 5/8 дюйма. Він мав 14 водонепроникних відсіків, броньовану палубу, броньовий пояс типу Коффердам для захисту життєво важливих ділянок, подвійний корпус, таран і дві щогли. Його дві парові машини з потрійним розширенням, потужністю 7512 к. с. приводили в рух два трилопатевих гвинти і забезпечували кораблю на максимальну швидкість 22 вузли.

Історія служби

«Альміранче Баррозо» був першим бразильським кораблем, яке мало радіотелеграф, забезпечивши перший досвід використання цієї системи в країні. У 1900 році він був частиною Білої дивізії разом з лінкором «Ріаучело» і крейсером , відповідальним за доправлення тодішнього президента Кампоса Салеса до Аргентини у відповідь за такий самий жест президента Аргентини Хуліо Архентіно Рока. Серед місій корабля виділяється візит до Чилі в 1903 році у відповідь на візит кораблів цієї країни до Бразилії. У 1904 році він був флагманом Північної військово-морської дивізії в Манаусі під час періоду напруженості між Бразилією та Перу через прикордонні питання. Під час катастрофи «Аквідаби» у 1906 році він допоміг врятувати потерпілих від аварії, надавати допомогу пораненим і збирати загиблих. У 1908 році воно привезло з Уругваю останки адміралів Баррозу та Салданья да Гами. Під час Повстання батогів в 1910 році «Альміранче Баррозо» був серед кораблів, екіпажі яких які зберегли лояльність, але його вогнева міць та вогнева міць інших таких кораблів була незначною порівняно з одним із дредноутів повстанців.

Військово-морський флот вважав його видатним кораблем «за його бездоганний зовнішній вигляд, а також за сміливість і дисципліну, порядок і ефективність, які підтримувалися на борту». Крейсер залишався на активній службі до 28 липня 1931 року.

Посилання

BARROSO Cruzador (PDF) (португальською) . Diretoria do Patrimônio Histórico e Documentação da Marinha. Процитовано 12 жовтня 2023.
Morgan (2014)., Zachary R. (2014). Legacy of the lash: race and corporal punishment in the Brazilian Navy. Bloomington: Indiana University Press. с. 220. OCLC 787844594.
Love, Joseph LeRoy (2012). The Revolt of the Whip (англійською) . Stanford: Stanford University Press. с. 30—31. OCLC 787844594.

[:0-1] BARROSO Cruzador (PDF) (португальською) . Diretoria do Patrimônio Histórico e Documentação da Marinha. Процитовано 12 жовтня 2023.

[2] Morgan (2014)., Zachary R. (2014). Legacy of the lash: race and corporal punishment in the Brazilian Navy. Bloomington: Indiana University Press. с. 220. OCLC 787844594.

[3] Love, Joseph LeRoy (2012). The Revolt of the Whip (англійською) . Stanford: Stanford University Press. с. 30—31. OCLC 787844594.