Лібертаріанський консерватизм

Лібертаріáнський консервати́зм, лібертарний консерватизм, консервативне лібертаріанство або фузіонізм — це права політична ідеологія, що характеризується поєднанням елементів консерватизму та лібертаріанства. Засновником цієї ідеології є . Кандидат філофських наук Едуард Юрченко вважає основним джерелом лібертарного консерватизму Ганса-Германа Гоппе, що вважав, що кожен консерватор повинен бути лібертаріанцем, а кожен лібертаріанець повинен бути консерватором. В той самий час, кандидатка політичних наук зазначає, що погляди Гоппе різняться з поглядами інших лібертарних консерваторів. В США, лібертаріанські консерватори – це послідовники батьків-засновників США та багато хто з них є прибічниками Республіканської партії США.

Прапор, що символізує поєднання лібертаріанства та консерватизму

Історія

Через свою спорідненість з класичним лібералізмом та через те, що погляди лібертарних консерваторів схожі до поглядів батьків-засновників США, погляди схожі на консервативне лібертаріанство можна побачити в США та Британії ще в XVIII–XIX ст..

Проте, остаточно синтезувалася ця ідея у 1950-х роках Франком Мейером, котрий виклав свої ідеї в роботах "У захист свободи: Консервативне кредо" та "Консервативний мейнстрім".

У 1990-х роках сформувалося , що є дуже схожим з консервативним лібертаріанством. у своєму маніфесті "Справа для палео-лібертаріанства" написав, що треба знову відновити поєднання консерватизму та лібертаріанства. Одним із направленням лібертарного консерватизма є . Проте, це направлення є молодим і ще не остаточно відділилося від консервативного лібертаріанства.

Ганс-Герман Гоппе вважав, що кожен лібертаріанець повинен бути консерватором, а кожен консерватор – лібертаріанцем. Свої основні ідеї він виклав у 2000-х роках у своїй праці "Демократія: скинутий бог".

Основні тези

Економіка

Лібертаріанський консерватизм підтримує лібертаріанську ідею вільного ринку. Ряд лібертарних консерваторів віддають перевагу австрійській економіці і критично ставляться до фіатних грошей. Ідеологія консервативного лібертаріанства також підтримує, де це можливо, послуги з приватизації, які традиційно надаються урядом. Консервативні лібертаріанці виступають за мінімальне регулювання урядом соціального життя та відстоює фіскальну дисципліну та повагу до контрактів.

Філософські засади

В основі консервативно-лібертаріанського світогляду лежить концепція особистості. Слідом за Локком консервативні лібертаріанці вважають людей «вільними, рівними та незалежними». Свобода особистості корениться в її здатності мислити самостійно. Однак здебільшого консервативно-лібертаріанський погляд на свободу орієнтований на зовнішній світ. Це і є консервативною "частиною" цієї ідеології. В її основі лежить філософія консервативного суспільства, що виникло не внаслідок постійного державного регулювання життя людей, а внаслідок активної діяльності громадянського суспільства. Ця рівність розуміється формально: хоча люди різняться за багатьма аспектами, наприклад, за своїми здібностями, соціальним статусом і кількістю майна, яким вони володіють, вони рівні в тому сенсі, що кожен має однакові претензії на свободу, а також право на рівний захист і поводження відповідно до закону. Крім того, лібертарні консерватори вважають, що вільний ринок приносить суспільству соціальну стабільність. Часто, лібертаріанські консерватори є християнами, що зумовило виникнення окремого напряму лібертарного консерватизму – християнського лібертаріанства.

Див. також

• Лібертаріанство
• Консерватизм
• Фіскальний консерватизм
• Американська революція
• Батьки-засновники США
• Рух Чаювання
• Козацтво

Примітки

1. Кирилюк, Федір (2009). (PDF). Київ: Центр Учбової літератури. с. 176—179. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 19 червня 2018. Процитовано 29 січня 2022.
2. Юрченко, Е. А. (2013). . Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Філософія. Соціологія. Політологія. № 21, вип. 23(3). с. 252. ISSN 9125-0912. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022. {{}}: Перевірте значення |issn= ()
3. . academic.ru (російською) . Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
4. Camacho, Enrique (2015). (PDF) (англійською) . Distrito Federal: Universidad Panamericana. Архів оригіналу (PDF) за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
5. Johnston, Larry (2007). Politics: An Introduction to the Modern Democratic State. Toronto, Ontario: University of Toronto Press. . - С. 154-156.
6. Оніпко, Зоряна. . Чтиво. Архів оригіналу за 2 січня 2022.
7. Yadav, Aryma Brajesh. An Insight into Libertarian Conservatism.
8. Хоппе Г.-Г. Демократия. Низвергнутый Бог. — С. 162. з джерела 1 січня 2022
9. Віктор Фрідман (17 квітня 2013). «Соціалістичні штати америки». archive.is (російською) . Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 1 січня 2022.
10. . sc2tv.ru (російською) . Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
11. Консерватизм другої половини XX ст. Pidru4niki. Процитовано 26 січня 2022.
12. . publishing.cdlib.org. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022.
13. Heyman, Steven (2014). . Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
14. Fesser, Edward. . archive.lewrockwell.com (англійською) . Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
15. Rockwell, Llewelyn (1990). (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 вересня 2018. Процитовано 19 лютого 2022.

Джерела

•  Християнське лібертаріанство на YouTube [ 1 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Консервативне лібертаріанство - academic.ru [ 30 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Консервативне лібертаріанство - urbandictionary.com [ 1 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Юрченко Е. Традиціоналізм та лібертарний консерватизм: порівняння та перспективи синтезу (погляд в контексті творчості Ханса-Херманна Хоппе та Юліуса Еволи) // Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Філософія. Соціологія. Політологія. — 2013. — Т. 21, вип. 23(3). — С. 251–258.