Селець село в Україні в Житомирському районі Житомирської області Населення становить 300 осіб село СелецьКраїна Україна

Селець — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 300 осіб.

село Селець

Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Житомирський район
Громада	Черняхівська селищна громада
Основні дані
Засноване	1593
Населення	443
Площа	1,95 км²
Густота населення	227,18 осіб/км²
Поштовий індекс	12312
Телефонний код	+380 4134
Географічні дані
Географічні координати	^{H G O}
Середня висота над рівнем моря	192 м


Місцева влада
Адреса ради	12312, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Селець, вул. Миру, 1
Карта
Селець
Селець
Мапа

Селець у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Селець.

В селі працює 9-річна школа, поштове відділення, клуб, бібліотека, магазин.

Постаті

Чернюк Юрій Петрович — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2015 років.
Кунах Віктор Анатолійович — генетик, член-кореспондент Національної академії наук України.

Історія

Село виникло в сиву давнину. На його землях знайдено залишки древлянського городища. Городище було розміщене біля річки Очеретянка між Сельцем і Браженкою. Оглядаючи дане місце, можна зробити висновок, що воно в свій час було побудоване як фортеця. Звичайно, легенди ходять різні. І в них воно називається Замчиськом, Княжа Гора, Панська гора і просто Гора. Але із огляду видно, що це було укріплення і місце для його побудови вибране дуже зручно, з урахуванням навколишнього рельєфу.

В укріпленні було все: і свої погреби, і міцні стіни і навіть колодязь. Звідси на далеку віддаль проглядалась вся навколишня місцевість. Так що не поміченим підійти до будинків, що тут розміщувались, було неможливо. Є легенда, що тут стояла церква, яка потім затонула.

Таких легенд в цьому краї багато. Напевно, дійсно в таких місцях стояли древлянські язичницькі святилища, які при зміні релігії були знищені і народу повідомили, що вони пішли в підземелля. Бо віруючий у ці божества ще довго, щоб загодить язичницьких богів, приносив їм жертвоприношення. Звичайно Панська гора була тоді і житлом можновладців. А їх обслуговувала челядь, яка тут і жила, а потім, коли вона розросталась, то пан став її переселяти за річку на «седлище», яке пізніше стало називатись «селище». А пізніше в 1593 році воно було перейменоване на Селець.

Село Селець згадується в акті від 7 жовтня 1593 року в Інвентарі маєтків, що належить панам Євстафію, Юрію, Петру і Олександру Тишкевичам-Логойським, що знаходились в Житомирському повіті, Київського воєводства. Як видно із цього Інвентарю село раніше називалось Селище, а раніше воно належало пану М'яківському. Річка Очеретянка, в той час в Браженці, Сельці називалась Бодяк. М'яківському в той час крім сіл Браженка і Селець належало ще й село Мар'янівка (тепер вулиця села Жадьки). В середині XIX століття пан Голевич одружився з сестрою пана М'яновського і останній дав у придане село Селець своїй сестрі.

У 1863 році відбулося повстання проти польських панів, яке охопило і Селець. Польські пани втекли в Польщу.

В 1850 році в селі на гроші прихожан побудовано церкву, в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці, яка була розібрана в 1980 році. Копії метричних книг зберігаються з 1773 року.

Села приходу: Браженка при річці Бодяк — 2 верстви, Сали при річці Тростяниця, Мар'янівка, при річці Жатькове — 1 верства, Росівка при річці Тростяниця — 5 верств, Вихля при річці Тростяниця — 10 верств. В Сельці був винокурний завод. Дворів 379, прихожан 2972 душ обох статей, римокатоликів −75 душ, євреїв — 142 душі. Дзвіниця побудована в 1865 році за рахунок прихожан і казни.

Однокласне сільське училище було відкрите в 1871 році, в якому навчалось 66 учнів — 50 хлопчиків і 16 дівчаток. З 1905 року по 1908 рік вчителем працював Матвійчук Степан Миколайович.

Село — центр Селецької сільської Ради яка була створена в 1920 році. Першим головою був Сахневич Петро.

В 1929 році в селі було створено колгосп «Ленінський шлях». В селі працювала промартіль, яка мала цегельний завод, на якому виробляла цеглу. Вона видобувала і продавала білу глину, вироби з каменю (камінний кар'єр зберігається до цього часу), виробляла гончарні вироби.

В селі була базарна площа, де по середам збирався великий ярмарок, працювала хата-читальня, де читались лекції, ставились п'єси.

В період голодомору в селі померло від голоду 75 чоловік, в тому числі 15 дітей. В період репресії загинуло 26 чоловік.

У нацистсько-радянській війні брало участь 156 чоловік, загинуло 96 чоловік. Німці вигнали на каторгу в Німеччину 42 чоловіки, розстріляли 2 чоловіки.

В період окупації в селі діяла підпільна група, що входила до складу підпільної організації, яку очолював І. Ф. Бугайченко.

Про одного з ветеранів нацистсько-радянської війни — Муху Костянтина Петровича книга «Созвездие Чорноморья» розповідає наступне: «В одному з боїв, що проходив на північних схилах Бельбекської долини, гітлерівці контратакували частини 172-і дивізії. Їх зупинив прицільний вогонь кулеметника Костянтина Мухи. Він грудьми став на захист Севастополя, був важко пораненим, втратив одне око, але фашистів не пропустив. Вже будучи інвалідом, з армії не пішов, а воював скільки було сили. Останні роки проживав на своїй батьківщині в с. Селець».

В партизанських загонах з села діяли: Чернюк, Комаров, Костоглодов, Вакула.

Після війни три с/г артілі, що працювали в селі, були об'єднані в одну артіль ім. Ватутіна.

Примітки

Архів оригіналу за 22 жовтня 2016.

Посилання

Селець на сайті Верховної Ради України^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Погода в селі Селець [ 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]

[1] Архів оригіналу за 22 жовтня 2016.