Хосе Торрес

Хосе Луїс Торрес (ісп. José Louis Torres; 3 травня 1936, Понсе — 19 січня 2009, там же) — пуерториканський боксер середньої і напівважкої вагових категорій. Срібний призер Літніх Олімпійських ігор в Мельбурні (1956). Переможець багатьох міжнародних турнірів і національних першостей. Абсолютний чемпіон світу в напівважкій вазі (1965—1966). Чемпіон світу за версією WBA (1965—1966), WBC (1965—1966) в напівважкій вазі. Чемпіон Пуерто-Рико в середній вазі (1962). Включений в Міжнародний зал боксерської слави (1997). Президент Всесвітньої боксерської організації (1990—1995).

Хосе Торрес
Загальна інформація
Повне ім'я	Хосе Луїс Торрес англ. José Louis Torres
Народився	3 травня 1936(1936-05-03)^[1]^[2] Понсе, Пуерто-Рико, США
Помер	19 січня 2009(2009-01-19)^[3]^[1]^[2](72 роки) Понсе, Пуерто-Рико, США
Поховання	^d
Вагова категорія	Важка вага 79,4 кг
Стійка	лівостороння
Зріст	178 см
Розмах рук	188 см
Стиль
Професіональна кар'єра
Перший бій	24 травня 1958
Останній бій	14 липня 1969
Боїв	45
Перемог	41
Перемог нокаутом	29
Поразок	3
Нічиїх	1
Не відбулося	0
Аматорська кар'єра
Боїв	44
Перемог	40
Нокаутів	37
Поразок	4

Біографія

Хосе Торрес родився 3 травня 1936 року в місті Понсе.

Любительська кар'єра

У віці вісімнадцяти років пішов служити в армію США, де почав активно займатися боксом. Оскільки пуерто-риканці починаючи з 1917 року вважалися громадянами Сполучених Штатів, він отримав можливість представляти країну на літніх Олімпійських іграх 1956 року в Мельбурні. На Олімпіаді зумів дійти до фіналу середньої вагової категорії, але у вирішальному матчі програв знаменитому угорцю Ласло Папп, який на цих Іграх виборов вже третє золото. Отримавши срібну олімпійську медаль, Торрес продовжив виходити на ринг у складі американської національної збірної, беручи участь у різних престижних турнірах. Так, в 1958 році в другій середній вазі він виграв національний турнір «Золоті рукавички» і став чемпіоном США серед любителів.

Професіональна кар'єра

Домігшись успіху на аматорському рівні, Торрес вирішив спробувати себе серед професіоналів, з цією метою приєднався до нью-йоркського клубу Empire Sporting Club, де проходив підготовку під керівництвом іменитого тренера Костянтина Д'Амато. У травні 1958 року відбувся його дебютний професійний бій — суперник Джин Гамельтон був нокаутований вже в першому раунді. Протягом наступних років провів безліч вдалих поєдинків, в липні 1962 року став чемпіоном Пуерто-Рико в середній вазі, проте в травні 1963 року зазнав першої в кар'єрі поразки — технічним нокаутом від кубинця Флорентіно Фернандеса.

Чемпіонський бій з Віллі Пастрана

Незважаючи на поразку, Торрес не припиняв перемагати, піднявся досить високо в світових рейтингах і навесні 1965 року одержав шанс поборотися за звання чемпіона світу в напівважкій вазі за версіями Всесвітньої боксерської асоціації (ВБА) і Всесвітньої боксерської ради (ВБС). У шостому раунді цього матчу чинний чемпіон Віллі Пастрана побував в нокдауні, а в перерві між дев'ятим і десятим раундами рефері зупинив бій, зарахувавши технічний нокаут. Таким чином, Торрес став третім в історії пуерториканцем, кому вдалося роздобути світовий титул, і перший латиноамериканець, кому вдалося заслужити чемпіонське звання в напівважкій ваговій категорії.

Виграні чемпіонські пояси Хосе Торрес захистив чотири рази.

Бій з Діком Тайгером

Під час п'ятого захисту, що пройшов в грудні 1966 року, титул перейшов до нігерійця Діку Тайгер, який здобув перемогу одноголосним рішення суддів. Незабаром між ними відбувся матч-реванш, тим не менш, Тайгер знову виглядав краще — двоє з трьох суддів були на його боці. Згодом Торрес взяв участь ще в двох матчах з маловідомими суперниками, обидва рази переміг, після чого наприкінці 1969 року вирішив завершити кар'єру професійного спортсмена. Всього в професійному боксі він провів 45 боїв, з них 41 закінчив перемогою (в тому числі 29 достроково), 3 рази програв, в одному випадку була зафіксована нічия.

Після боксу

Після завершення спортивної кар'єри Торрес працював спортивним функціонером, зокрема, в період 1983—1988 займав пост голови Атлетичною комісії штату Нью-Йорк, а в період 1990—1995 очолював Світову боксерську організацію (СБО). У 1994 році став членом Всесвітнього залу слави боксу, в 1997-му — включений в Міжнародний зал боксерської слави. Був співавтором кількох книг про бокс, в тому числі брав участь в написанні біографій Мохаммеда Алі і Майка Тайсона. Крім цього, займався громадською діяльністю, представляв пуерто-риканський діаспору в Нью-Йорку, зустрічався з політичними лідерами, давав лекції в університетах.

Смерть

Помер від серцевого нападу вранці 19 січня 2009 року в своєму рідному місті Понсе, куди повернувся за кілька років до смерті.

Примітки

1. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
2. Milbert N. F. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. http://www.newsvine.com/_news/2009/01/19/2329107-puerto-rican-boxer-jose-torres-dies-at-72?category=sports
4. (ісп.). Primera Hora. 7 серпня 2008. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 серпня 2008.

Посилання

• Хосе Торрес — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
• Хосе Луїс Торрес(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec