Церква Сан Домінгуш святих Юсти та Руфіни порт Igreja de São Domingos Santa Justa e Rufina діюча католицька церква назва

Церква Сан-Домінгуш (святих Юсти та Руфіни), порт. Igreja de São Domingos (Santa Justa e Rufina) — діюча католицька церква, названа на честь Святого Домініка, в Лісабоні. Національна пам'ятка Португалії.
Її фундамент за наказом короля Саншу II було закладено у 1241 році, як частину однойменного домініканського монастиря. Храм знаходиться в місті Лісабон, Португалія, в районі Бейша, на площі Св. Домініка. Свого часу, вона вважалась найбільшою церквою в Лісабоні.

Церква Сау Домінгуш (святих Юсти та Руфіни)
порт. Santa Justa e Rufina (São Domingos)

Координати: 38°42′53″ пн. ш. 9°08′18″ зх. д. / 38.7147361° пн. ш. 9.1383806° зх. д. / 38.7147361; -9.1383806
Тип споруди	церква і культурна спадщина^[1]
Сучасний статус	діє
Розташування	Португалія, Лісабон
Засновник	Саншу II
Початок будівництва	1241
Стиль	Бароко
Належність	Римо-католицька церква
Єпархія	Лісабонський патріархат
Стан	Національна пам'ятка Португалії^[d]
Епонім	Домінік де Гусман
Вебсайт	patriarcado-lisboa.pt
Церква Сан-Домінгуш (Португалія)

Церква Сан-Домінгуш у Вікісховищі

Історія

Церква "пережила" землетруси, повені, пожежі. У квітні 1506 року у церкві Сан-Домінгуш розпочався Лісабонський погром.
У XVII ст. храм слугував "домом" для інквізиції — зачитані тут приговори про спалення засуджених відразу приводили в дію поруч, на площі Россіо. У церкві Сан-Домінгуш винесли вирок за єресь священнику-єзуїту італійського походження, так званому, "бразильському апостолу" : спочатку його було задушено гарротою, а потім спалено на вогнищі.
У 1755 році землетрус майже повністю знищив монастир та церкву при ньому, за винятком , зведеної у 1748 році за проектом Йоганна Фрідріха Людвіга.
До створення сучасної португальської республіки (1910 рік) церемонії вінчання, хрещення та похоронних відправ королівських осіб проводились саме у церкві Сан-Домінгуш.
Відновлена після землетрусів та повеней церква знову постраждала, на цей раз вже від пожежі (1959 рік) — внутрішнє оздоблення згоріло повністю, а чорний мармур, яким вона була оздоблена, придбав криваво-червоний відтінок. Храм відреставровано (спеціально було залишено фрагменти пожежі) та відкрито для відвідувачів у 1994 році.

Хронологія подій

Весілля короля Португалії Луїша I та Марії Пії Савойської у Церкві Сан-Домінгуш (1862 рік)

1241 рік - у фундамент закладено перший камінь майбутньої церкви.

1251 рік - храм освячено.

1343, 1384 роки - так як церква була побудована в долині річки Тежу, вона доволі часто потерпала від повеней, річкові потоки яких неслись з пагорбів і руйнували все на своєму шляху.

У XIII-XV ст. храм перебудовувався та розширювався за правління королів Афонсу III та Мануеля I.

19-24 квітня 1506 року - саме у храмі Сан-Домінгуш стався інцидент, який заклав початок Лісабонському погрому — один з маранів засумнівався у чудесному явленні лику Христа парафіянам.

26 січня 1531 року - руйнівний землетрус і значні цунамі в Лісабоні. У місті зруйновано 1,5 тис. будинків і церков. Загинуло до 30 тис. місцевих жителів. У тому числі значно постраждала і Церква Святого Домініка: частково обрушилась стеля та з'явились тріщини на стінах від стелі до підлоги.

1536 року - почалась відбудова церкви завдяки милостині віруючих, різним громадам та царським субсидіям.Вдалось зберегти усі церковні орнаменти.

1 листопада 1755 року - Лісабонський землетрус. Храм Сан-Домінгуш практично повністю зруйновано: від нього залишились лише вівтар та ризниця. Реконструкцію церкви доручили архітектору Карлосу Марделю. Він намагався максимально зберегти , зведену Йоганном Фрідріхом Людвігом, відомим за авторство проекту найбільшого королівського палацу в Португалії — Мафрського монастиря і палацу. Також Карлос Мардел додав чудові мармурові колони на всіх вівтарях, відновив фасад церкви та пресбітерій. Портал та балкон над порталом привезли з королівської каплиці палацу Рібейра. Щодо високого хору, то він складається з прямокутного плану над дерев’яною балкою, яка трималась на двох величних колонах, освітлених трьома світловими входами, що знаходяться у вищому регістрі, а також головним вікном. Після реставрації храм міг розмістити понад 2000 вірних.
Церква Сан-Домінгуш стала прикладом архітектури бароко для наслідування при зведенні та реставрації храмів свого часу по всій Португалії.

1761 рік - винесення вироку інквізицією та страта — італійський єзуїт, автор кількох творів релігійного характеру і трьох п’єс, написаних для постановки в єзуїтських коледжах.

1862 рік - у храмі відбулося весілля короля Португалії Луїша I та молодшої доньки італійського короля Марії Пії Савойської, якій на момент одруження було 15 років. Церемонії вінчання, хрещення та похоронних відправ королівських осіб проводились саме у церкві Сан-Домінгуш.

13 серпня 1959 року - пожежа у храмі, підпал. Знищено внутрішнє оздоблення, позолочені вівтарі та картини художника .

1994 рік - церква відкрита після реставрації — спеціально були залишені фрагменти пожежі, які є особливістю храму, вирізняють його з-поміж інших церков.

Сучасність

Наразі це церква парафії Санта Джуста та Санта Руфіна, в самому серці району Лісабона Байша, і віднесена до національних пам'яток Португалії.

Крім незвичайного дизайну, церква відома тим, що в ній зберігаються половина хустки (друга її половина зберігається в місті Фатіма) пастушки Лусії, і чотки Жасінти, які були при них, коли їм являлись святі видіння.

За вівтарем знаходиться гробниця Афонсу, сина Афонсу III. Біля ризниці — гробниці великого домініканського проповідника (помер 1588 року) та реформатора (помер 1652 року).

В знак шанування жертв Лісабонського погрому в 2006 році поруч із церквою був відкритий меморіал та посаджене оливкове дерево, привезене зі Святої Землі. Поруч з меморіалом на стіні є напис на 34 мовах світу: "Лісабон — місто толерантності".

Галерея

Церква Сан-Домінгуш, Лісабон, Португалія
Церква Сан-Домінгуш, Лісабон, Португалія
Фасад Церкви Сан-Домінгуш, Лісабон
Орган, Церква Сан-Домінгуш, Лісабон

Примітки

http://www.wikilovesmonuments.org.pt/
Patriarcado de Lisboa. www.patriarcado-lisboa.pt. Процитовано 9 березня 2020.
Церковь Сао Домингес. Церковь Сао Домингес (ru-US) . Процитовано 9 березня 2020.
. www.monumentos.gov.pt (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 11 березня 2020.
Tambling, Jeremy; Lo, Louis (1 квітня 2009). Igreja de São Domingos (Church of St Dominic). Walking Macao, Reading the Baroque. Hong Kong University Press. с. 60—79. ISBN .
Domingos, Ana, ред. (2019-12). Seminário Escavações em Meio Urbano. doi:10.24849/spg.semin.2019.01. Процитовано 11 березня 2020.
. Updated 2020 - Best Lisbon Travel Guide (амер.). 11 квітня 2018. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 11 березня 2020.

[[http://www.wikilovesmonuments.org.pt/_http://www.wikilovesmonuments.org.pt/]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttp://www.wikilovesmonuments.org.pt/

[2] Patriarcado de Lisboa. www.patriarcado-lisboa.pt. Процитовано 9 березня 2020.

[3] Церковь Сао Домингес. Церковь Сао Домингес (ru-US) . Процитовано 9 березня 2020.

[:0-4] . www.monumentos.gov.pt (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 11 березня 2020.

[5] Tambling, Jeremy; Lo, Louis (1 квітня 2009). Igreja de São Domingos (Church of St Dominic). Walking Macao, Reading the Baroque. Hong Kong University Press. с. 60—79. ISBN .

[6] Domingos, Ana, ред. (2019-12). Seminário Escavações em Meio Urbano. doi:10.24849/spg.semin.2019.01. Процитовано 11 березня 2020.

[7] . Updated 2020 - Best Lisbon Travel Guide (амер.). 11 квітня 2018. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 11 березня 2020.

[1]