У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Харченко Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Харчен

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Харченко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Харченко Валерій.

Вале́рій Микола́йович Ха́рченко (* 3 лютого 1938, село Манченки, Харківська область, УРСР, СРСР — 26 червня 2019, Москва, Росія) — радянський і російський кінорежисер, актор, сценарист українського походження. Заслужений діяч мистецтв Росії (2002).

Валерій Миколайович Харченко
Дата народження	3 лютого 1938(1938-02-03) (86 років)
Місце народження	Манченки, Харківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Дата смерті	25 червня 2019(2019-06-25) (81 рік)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР → Росія
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії і НТУ «ХПІ»
Професія	Кінорежисер, актор, сценарист
Кар'єра	1969—2015
Нагороди
IMDb	ID 0451429
Харченко Валерій Миколайович у Вікісховищі

Біографія

У березні 2014 року разом з рядом інших діячів науки і культури висловив свою незгоду з політикою російської влади в Криму.

Останні роки проживав в Будинку ветеранів кіно, мав злоякісну пухлину. Помер 25 червня 2019 року. Похований на Троєкуровському кладовищі в Москві.

Знявся в ряді епізодичних ролей у фільмах:

Асистент і другий режисер:

Режисер-постановник:

«Між небом і землею» (1975, у співавт. з М. Бадікяну)
«Фантазії Веснухіна» (1977, Одеська кіностудія; за мотивами повісті (рос.)«Дарю веснушки» А. М. Млодика)
«Кухар і співачка» (1978, у співавт. з М. Махмудовим)
«Бабусі надвоє сказали...» (1979, у співавт. з Ю. Клебановим)
«Казка про казки» (1982, документальний)
«Ранній, ранній ранок...» (1983, співавт. сценар.)
«Документ „Р“» (1985, т/ф)
«Минуле повернути» (1988, т/ф, у співавт. з В. Паращуком)
«Супермент» (1990)
«Короткий подих кохання» (1992)
(1997)
(1999)
(2000), т/с, у співавт.)
«Чорна кімната» (кіноальманах): «Affectus» і «Помста солодка» (2000)
(2001, т/с,)
(інша назва , 2012;, співавт. сценар. з за однойменною повістю Анатолія Приставкіна)
«Ті, з якими я. Валерій Левенталь» (2013, документальний)
«Свято неслухняності» (2015, у співавт.) та ін.

1977 — Приз Фестивалю телефільмів країн Співдружності (Прага, 1977) картині «Фантазії Веснухіна» (1977, Одеська кіностудія)
1998 — Міжнародний кінофестиваль, присвячений захисту прав людини в Москві: Приз Гільдії кінорежисерів Росії картині (1997)

Це незавершена стаття про кінематографіста чи кінематографістку.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.