Дмитрук Никанор Костьович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дмитрук.

Никанор Костьович Дмитрук (* 26 липня 1902 с. Лука) — †18 червня 1938, тюрма НКВД СССР Житомир) — український етнограф, музеєзнавець доби Розстріляного відродження.

Дмитрук Никанор Костьович
Народився	26 липня 1902(1902-07-26)  Україна, Лука, Житомирська область
Помер	18 червня 1938(1938-06-18) (35 років) Житомир
Галузь	етнографія

Жертва сталінського терору, вбитий у тюрмі.

Біографія

Народився у селі Лука Левківської волості Житомирського повіту Волинської губернії (тепер Житомирська область.

Після закінчення вчительської семінарії вступив до Волинського інституту народної освіти в Житомирі. Через захоплення етнографією поступив до (Київського археологічного інституту), в якому провчився до розформування цього навчального закладу у 1925.

Повертається до Житомира, працює завідувачем відділу робсількорівського руху та робітничого життя на Коростенщині Волинського краєзнавчого музею. Навчається в аспірантурі відділу етнографії при музеї яким кервував професор Кравченко В. Г., займається пошуково-дослідницькою роботою.

Етнограф

Складена Дмитруком програма включала 17 різноманітних запитань, пов'язаних із висвітленням різнобічних аспектів життя села, народних звичаїв, вірувань, легенд і переказів про голодомор 1921 року.

Дмитрук, один із перших етнографів виснував суть політики воєнного комунізму, яка зводилася до цілеспрямованого закріпачення українського селянства через голод.

1927 — бере участь у експедиції з метою вивчення лоцманства в районі будівництва Дніпровської гідроелектростанції. Матеріяли зібрані в експедиції Дмитруком та іншими науковцями склали окремий том з історії лоцманства.

У цьому ж році разом з дружиною виїздить на дослідження в село Дідковичі, що на Коростенщині. Там він влаштовується вчителем у місцевій школі. Організовує краєзнавчий осередок.

1929 — Дмитрук потрапляє у «чорний список неблагонадійних». Тоді НКВС заарештувало провідних членів етнографічної комісії Всеукраїнської Академії Наук (ВУАН) — В. М. Щепотьєва, С. Г. Терещенкову, М. З. Левченка.

1930 — переїздить до Харкова, де стає аспірантом в Інституті історії матеріальної культури.

1932 — переходить на роботу в Український інститут історії культури.

1933 — утікає від переслідувань НКВД до Житомира, де оформився на роботу в краєзнавчий музей на посаду завідувача історичного відділу. У місцевій пресі публікує статті, присвячені історії Житомира, етнографічні нариси з історії чеських колоній на Волині.

29 листопада 1937 на Лермонтовську, 13 (де мешкав Дмитрук із сім'єю) з'явилась група НКВС з ордером за № 144 на арешт і обшук. Дмитруку закидали «активна участь в Українській контрреволюційній націоналістичній організації, яка проводила роботу до повалення радянської влади в Україні шляхом збройного повстання».

Дмитрука у складі 35 звинувачених учасників міфічної «Української контрреволюційної націоналістичної організації» засуджено за статтями 54-10 і 54-11 КК УРСР і рішенням трійки НКВД від 10 травня 1938 постановлено убити. Через місяць Дмитрука застрелили у тюрмі.

Рукописна спадщина

16 березня 1931 р. на засіданні вченої ради Етнографічної комісії ВУАН Дмитрук робить доповідь про монографічне вивчення села Дідковичів. Очевидно, після доповіді рукопис цієї праці так і залишився в Академії наук і таким чином зберігся до наших днів.

Крім того, у фондах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського зберігаються рукописи дослідника «Жнива» та «Дещо про блатаків». Перший із них — це запис від матері жниварських обрядів у Луці. У другому Никанор Костьович досліджує різницю між дореволюційними піснями ув'язнених для з'ясування психології «блатаків», щоб допомогти громадськості в їх перевихованні.

Найцікавішою з рукописної спадщини Дмитрука є стаття, присвячена його вчителю, відомому українському етнографу Василю Григоровичу Кравченку (1862—1945).

Література

Костриця М. Ю. З криниць народної творчості [Текст] / М. Ю. Костриця // Реабілітовані історією: у 7 кн. / редкол.: І. М. Синявська (голова) ; ред. Л. А. Копійченко. — Житомир, 2006. — Кн 1. : Житомирська область. — С. 149—153

Посилання

• Дослідники Великої Волині [ 25 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• Бібліотека Житомирського державного університету імені Івана Франка