Гриф (деталь музичного інструменту)

Гриф (нім. Griff — «рукоятка») — елемент деяких музичних інструментів (щипкових, смичкових і родини ручних гармонік).

1. У струнних інструментів — довга вузька частина, вздовж якої натягнуті струни. В традиційній українській музиці гриф має назву — ручка (див. опис Миколи Лисенка кобзи Остапа Вересая).

Акустична гітара I гриф II корпус III голова грифа IV 1. кілки | 2. | 3. лади | 4. основа грифа і ґудзик 5. нижня дека | 6. резонаторний отвір з розеткою 7. струни | 8. обичайка | 9. гнізда 10. струнотримач | 11. верхня дека Мензура

Електрогітара

Звукознімачі: , тремоло,

Інше

Каподастр | Медіатор

Файли на вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гриф.

Бандура складаєть ся з недуже довгого, але широкого грифа, званого ручка.

1. У баяна, гармоніки, акордеона — деталь корпусу, до якої прикріплена клавіатура правої руки. У духових музичних інструментів — вузол вентильного механізму. В електромузичних інструментів — контактна планка, на яку виконавець натискає під час гри.

Примітки

1. Гриф // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Боян. Народні музичні струменти на Вкраїнї // Зоря : часопис. — Львів : Наукове Товариство ім. Шевченка, 1894. — № 1. — С. 17-19.
3. Український тлумачний словник