Кривоногов Юрій Андрійович

Юрій Андрійович Кривоногов (нар.. 15 травня 1941 року, село Стара Кріуша, Воронезька область, Російська РФСР, СРСР) — радянський та український інженер-кібернетик, кандидат технічних наук , творець і лідер «Інституту душі „Атма“» ("Біле братство")^[4], співпрацював із секретним відділом радянських спецслужб, що займався вивченням маніпуляцій масовою свідомістю .

Кривоногов Юрій Андрійович
Народився	15 травня 1941(1941-05-15) (83 роки) Стара Кріуша, Воронезька область, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	кібернетик, інженер
Науковий ступінь	кандидат технічних наук (1978)
Знання мов	російська
У шлюбі з	Марія Деві Христос
Дворкин, 2006, «Основатель и до недавнего времени главное действующее лицо сект (во всяком случае видимое, но возможно, что есть и некий невидимый центр) — Юрий Кривоногов. Этот человек — творец идеи, кандидат технических наук, почти написал докторскую диссертацию.. Балагушкин, 1999. Дворкин, 2006, Уйдя от кришнаитов Кривоногов основал "Институт души" под названием «Атма», от имени которого он издавал различные брошюрки, печатавшиеся обществом . Их до сих пор можно найти в библиотеках и ознакомиться с кривоноговскими разработками о способах воздействия на человека.. Дворкин, 2006, Занимался Кривоногов методами воздействия на человеческую личность, и, судя по целому ряду газетных публикаций, у него была секретная связь с определённым отделом КГБ, который занимался тем же. Соколовская Я. Мария Дэви Христос, она же Марина Цвигун, отправлена по этапу// Известия, 09.01.1997 Соколовская Я. Пророк Белого братства работал на КГБ // Известия, 25.12.1995 Дворкин, 2006, Він працював у київському Інституті невралгії та психіатрії і цілком міг би просуватися науковими щаблями, але вирішив зайнятися діяльністю на іншій ниві. Дворкин, 2006, Займався Кривоногов методами впливу на людську особистість, і, судячи з цілої низки газетних публікацій, у нього був секретний зв'язок з певним відділом КДБ, який займався тим самим. Дворкин, 2006, У якийсь момент свого життя Кривоногов вступив до і деякий час пробув кришнаїтом (тут те ж простежується дуже цікавий зв'язок). За свідченням колишніх кришнаїтів, вітчизняна кришнаїтська організація дуже жорстка, надзвичайно авторитарна. Кривоногов також є дуже авторитарною людиною, тому неминуче сталося зіткнення характерів, і зрештою він написав заяву про звільнення з секти «за власним бажанням у зв'язку з переходом до Великого Білого братства, але можна припустити, що, керуючись своїми давніми інтересами, він увійшов до секти для того, щоб вивчати способи впливу на людський розум — горезвісного . Дворкин, 2006, Відійшовши від кришнаїтів Кривоногов заснував "Інститут душі" під назвою "Атма", від імені якого він видавав різні брошури, що друкувалися товариством "". Їх досі можна знайти в бібліотеках та ознайомитися з кривоноговськими розробками про засоби впливу на людину.. Дворкин, 2006, В одній із таких поїздок, будучи у Дніпропетровську, Кривоногов познайомився з молодою жінкою на ім'я Марина Цвігун. Він відразу оцінив її гідно і взяв у свою команду, а незабаром оголосив її "Богом" на землі, попередньо на ній одружившись. Відомо, що Цвігун працювала у дніпропетровському райкомі комсомолу, потім у місцевій газеті, потім редактором радіомовлення Донецької камвольно-прядильної фабрики. Була членом КПРС та Спілки журналістів України. За свідченням її чоловіка, під час сьомого (sic!) аборту вона пережила щось на кшталт клінічної смерті, і вона мала якийсь досвід галюцинацій. Принаймні Кривоногов оголосив, що її душа покинула тіло і піднеслася на небеса, а у покинуте тіло Марини вселилася інша душа — Божественна. Схоже, що сама Марина цьому щиро повірила.. Дворкин, 2006, Кривоногов довго "шукав себе": він називав себе то Іоанном Предтечею, то Ілією Пророком, але врешті-решт назвався Юоанн Свамі і заявив, що душа його пройшла цілу серію перевтілень: він був і Іоанном Хрестителем, і Тутанхамоном, і князем Володимиром, пророком Ілією, Ноєм, "пророком Яковом" і багато ким ще, перш ніж душа його оселилася в кривоноговському тілі. Марина Цвігун теж пройшла еволюцію із самоідентифікації: спочатку вона була матір'ю Божою, але поступово стала Богом Отцем, Богом Сином і Богом Святим Духом, Творцем всесвіту на ім'я Марія Деві Христос. Не зовсім зрозумілі її стосунки з Богом Батьком, тому що Юоанн Свамі теж якимось чином стосувався Бога Отця. Тут вони щось не поділили, тому в їх листівках та публікаціях це визначається по-різному. Марина Цвігун (сама вона називала себе "Він") мала провести три з половиною роки на землі, щоб зібрати "вірний залишок" - 144 тисячі вірних. Це і буде нова раса юсмаліан (ЮСМАЛОС — абревіатура від “Юоанн Свамі Марія Логос”; хтось зазначив, що латиною Jus malos означає “закон зла”, але випадковість це чи ні, невідомо). Наприкінці земного служіння істоти, що вселилася в Марину Цвігун, була включена програма порятунку Землі - Юсмалос. Про це було оголошено 1 липня 1990 р. Було названо і дату завершення програми - 24 листопада 1993 року. Юоанн Свамі та Марія Деві Христос мали піти останніми. Їх мали розіп'яти, їхні трупи три дні мали пролежали на вулиці, а потім вони воскресли б і піднеслися. Цього дня мав відбутися Страшний суд, світ упасти, а світло згаснути. Злий світ загине в язиках полум'я, а ББ врешті-решт відродиться для нового життя. Це жертва, яка потрібна землі за гріхи людські. "Білі брати" повинні були опинитися в раю, а решта в пеклі. З раю нова раса юсмаліан заволоділа б всім світом і починала нове життя у Царстві Божому.. Дворкин, 2006, Цвігун дали чотири роки, Віталію Ковальчуку – шість років, Кривоногову – сім. Торішнього серпня 1997 р. “громадянка Цвигун” вийшла свободу. Її новий суджений Ковальчук вийшов невдовзі після неї – за амністією. Кривоногов відсидів повний термін і вийшов на волю лише на початку 2000 р. Він заявив, що "Біле братство" було помилкою, за яку він заплатив своєю відсидкою, і більше не хоче про нього згадувати.. Література Тема 16. Сучасні нетрадиційні релігії // Абизова Л. В., Полуденко С. В. [1] / За ред. Л. І. Мозгового, О. В. Бучми. — 2-ге вид. — К. : Центр учбової літератури, 2008. — С. 236—253. — . з джерела 5 вересня 2013 Глава IV. Великое Белое Братство — ЮСМАЛОС // [2] — М. : , 1999. — Т. 1. — 244 с. — . з джерела 5 березня 2016 , Бриц Г. «Белое братство» // [3] / Под ред. . — СПб. : , 2008. з джерела 8 травня 2013 Белое братство ЮСМАЛОС // Религии народов современной России: Словарь / Ред-кол.: (отв. ред.), Ю. И. Аверьянов, и др. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : , 2002. — С. 41—43. — . Глава 18 «Белое братство» // . — 3-е изд., перераб. и доп. — Н. Новгород : Христианская библиотека, 2006. — С. 633—643. — 6000 прим. — . Белое Братство: от конца света к семейному счастью // . — , 2008. — № 27 (10 липня). — С. 9. з джерела 9 листопада 2013. (также опубликовано в журнале . — 2008. — № 3. — С. 24-29) Белое братство // Культы и культура: От Елены Блаватской до Рона Хаббарда. — М. : РГГУ, 2007. — С. 228—242. Глава 11. Новые религиозные движения «Белое братство» [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Чайковский А. Е., Капочкина Н. А., Кудрявцев М. С. [4] — Н. Новгород : , 2001. з джерела 3 травня 2018 Посилання Дзеркало тижня про Біле Братство Павло Євдокимов. 10 РОКІВ ПІСЛЯ «КІНЦЯ СВІТЛА» [ 15 лютого 2022 у Wayback Machine.]