У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Гонор Го нор також Го нос лат Honor Honos слава римське божество че

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гонор.

Го́нор, також Го́нос (лат. Honor, Honos — слава) — римське божество честі, що його шанували разом з Віртусом. Гонор, Віртус, Беллона та Дискордія були постійним почтом Марса. Храм Гонора був у Римі; зображували його юнаком із списом та рогом достатку.

Гонор

Божество в	римська міфологія
Медіафайли у Вікісховищі

Походить це слово від імені римського божества, яке уособлювало честь.

В українську мову воно потрапило через польську, де вже позначало «перебільшену гордість» — гординю. У літературі дев'ятнадцятого століття гонором ще означували гідність і честь, але вже з якимось відтінком виставлення напоказ. Також гонор може позначати прямо протилежне значення, негативну якість особистості, яка виявляється у зарозумілості, марнославстві, самолюбстві і підвищеній зарозумілості.

В прямому сенсі має такі значення: повага, самоповага, почуття власної гідності, честь.

Література

Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.