Галюк Голюк Яків Семенович Заморока Байда Кирилюк Малинівський близько 1895 с Гармаки Летичівський повіт Подільська губе

Галюк (Голюк) Яків Семенович (Заморока, Байда, Кирилюк, Малинівський) (близько 1895, с. Гармаки, Летичівський повіт , Подільська губернія — 1963, м. Львів) — військовий діяч, активний учасник антибільшовицького повстанського руху в Україні, Соратник отамана Якова Гальчевського.

Галюк Яків Семенович
Прізвисько	Голюк, Заморока, Байда, Кирилюк, Малинівський
Народження	близько 1895 Гармаки, Летичівський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть	1963 Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна	Російська імперія СРСР
Приналежність	Армія УНР
Звання	сотник
Командування	командувач повстанських загонів і організацій Правобережної України (1922–1923)
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-радянська війна Друга світова війна

Життєпис

До 17.09.1915 служив у Жмеринській поштово — телеграфній конторі. Учасник 1-ї світової війни. Член Летичівської земської управи (1918), волосний уповноважений с. Женишківці, молодший старшина Київської дивізії Армії УНР, повстанський отаман (Байда, 1921—1925), командант 1-ї кінної бригади Подільської повстанської групи (1922), директор повітового кооперативу на Лемківщині (1926), військовий консультант організатора Поліської Січі Т. Бульби-Боровця, секретар Українського центрального комітету (Варшава, 1939); військове звання — хорунжий Київської дивізії Армії УНР, сотник Подільської повстанської групи, сотник УПА.

Народився в с. Гармаки (нині Барського району Вінницької області). Арештовувався австрійцями в 1918 р. «за большевизм». Як повстанський отаман діяв на території Летичівського, Проскурівського, Могилівського та Кам'янець-Подільського повітів Подільської губернії. «Характеристичними рисами вдачі Голюка були енергія, рішучість та велика відвага», — таку оцінку дав йому безпосередній командир Яків Гальчевський. З 1922 р. — у Польщі. В квітні й липні 1923 р. разом з Я. Орлом-Гальчевським здійснив два рейди в Україну. На початку вересня 1923 р. «політбанда» Голюка, зазначав ворог, налічувала 7 чоловік. У березні 1925 р. повернувся, щоб продовжувати боротьбу. В травні — липні 1925 р. відділ Байди становив 10 шабель.

На еміграції (в Польщі) Яків Голюк прийняв нове прізвище — Малинівський. Працював у канцелярії адвоката Богдана Савчака у м. Щирці, що неподалік Львова, одночасно був інструктором позашкільної освіти. У 1926 р. польська влада виселила Голюка на Лемківщину, де у с. Злоцькому він працював на господарстві пароха Івана Качмаря та очолював місцевий кооперативний рух. У 1941—1942 роках сотник Яків Галюк, уже під прізвищем Малинівський, консультував отамана Поліської Січі Бульбу-Боровця у питаннях партизанської тактики. У своїх споминах «Армія без держави» Тарас Бульба-Боровець згадав нараду у Варшаві 2 січня 1942 р. з Андрієм Лівицьким, в якій взяв участь і «сотник Малинівський», неофіційний спостерігач Андрія Лівицького в окупованому німцями Києві, з якого сотник повернувся у грудні. Участь у нараді також взяли полковники Михайло Садовський, Микола Чеботарів, Аркадій Валійський та сотник Шевченко.

За неперевіреними даними, після 1945 року змінивши прізвище на Галак-Малинівський, мешкав у Львові, де помер у 1963 році, похований на полі № 80 Личаківського цвинтаря. [2] [ 21 квітня 2014 у Wayback Machine.].

Джерела

Гальчевський — Войнаровський, Яків (1941). Проти червоних окупантів . Т. 1. Краків: Українське видавництво.
Завальнюк К. В., Стецюк Т. В. Яків Гальчевський у документах епохи. — К.-П.: 2012: ПП «Медобори-2006». — 224 с.
Тинченко Я."Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)" Книга ІІ: Наукове видання.-К.: Темпора,2011. (стор. 295 — відомості про нагородження Хрестом Симона Петлюри).
Газета Незборима нація. «Нове про отамана Якова „Байду“-Голюка». [ 5 травня 2022 у Wayback Machine.]