Сергі й Сергі йович Варенцо в рос Сергей Сергеевич Варенцов 2 вересня 1901 1 березня 1971 радянський воєначальник головн

Сергі́й Сергі́йович Варенцо́в (рос. Сергей Сергеевич Варенцов; 2 вересня 1901 — 1 березня 1971) — радянський воєначальник, головний маршал артилерії (1961, у 1963 році понижений у званні до генерал-майора артилерії). Герой Радянського Союзу (1945, позбавлений звання у 1963).

Сергій Сергійович Варенцов

рос. Сергей Сергеевич Варенцов

Народження

21 серпня (2 вересня) 1901
Дмитров, Московська губернія, Російська імперія

Смерть

1 березня 1971 (69 років)
Москва, РРФСР, СРСР

Поховання

Країна

Приналежність

Роки служби

1919—1963

Партія

КПРС

Звання

Генерал-майор

Війни / битви

Громадянська війна в Росії,
Друга світова війна

Нагороди

Медаль «За взяття Берліна»

Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»

Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»

Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 6-го скликання (1962—1963, достроково припинено повноваження), депутатом Верховної Ради РРФСР 4-го та 5-го скликань, кандидатом у члени ЦК КПРС (1961—1963).

Життєпис

Народився в місті Дмитров, нині Московської області Росії, в родині робітника. Росіянин. Закінчив Дмитровське міське реальне училище і курси бухгалтерів. Працював рахівником.

У лавах Червоної армії з березня 1919 року. Учасник Громадянської війни в Росії. Служив у перев'язувальному взводі 5-го Курського революційного полку 15-ї стрілецької дивізії на Південному фронті. Після захворювання на тиф і тривалого лікування служив у караульній роті в Дмитрові.

У 1921 році закінчив Дєтськосельські командні курси важкої артилерії, у 1926 році екстерном склав екзамени за повний курс 1-ї артилерійської школи, у 1930 році закінчив Артилерійські КУКС. Під час навчання на курсах у складі зведеного загону курсантів брав участь у придушенні Кронштадського повстання в березні 1921 року.

З 1921 по 1927 роки — командир взводу, помічник командира і командир батареї, начальник зв'язку дивізіону важкої артилерії особливого призначення Вищої артилерійської школи командного складу (м. Луга). З 1927 року — командир батареї, згодом — начальник полкової школи 25-го артилерійського полку 25-ї артилерійської дивізії Київського військового округу (м. Кременчук). з 1934 року — помічник командира, а з 1937 року — командир 41-го артилерійського полку 41-ї стрілецької дивізії, з березня 1939 року — начальник артилерії цієї дивізії Харківського військового округу. З листопада 1940 року — заступник начальника артилерії 6-ї армії, з березня 1941 року — начальник артилерії 6-го стрілецького корпусу Київського ОВО. Член ВКП(б) з 1941 року.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року: начальник артилерії 6-го стрілецького корпусу Південно-Західного фронту, з листопада 1941 року — начальник артилерії 40-ї армії того ж фронту, з вересня 1942 року — начальник артилерії 60-ї армії Воронезького фронту. З жовтня 1942 року і до кінця війни — командувач артилерією Воронезького (з жовтня 1943 року — 1-го Українського) фронту.

Після закінчення війни продовжив військову службу. З липня 1945 року — командувач артилерією Центральної групи військ, з січня 1947 року — командувач артилерією Прикарпатського військового округу.

У 1951 році закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова. З жовтня 1951 року — командувач артилерією Закавказького військового округу; з січня 1952 року — начальник Головного артилерійського управління (ГАУ) — заступник командувача артилерією Радянської армії; з березня 1955 року — командувач артилерією Сухопутних військ СРСР; з січня 1961 року — командувач ракетними військами та артилерією Сухопутних військ СРСР.

Після викриття шпигунської діяльності О. Пеньковського головний маршал артилерії С. С. Варенцов був звинувачений у «втраті пильності» і підданий жорсткій позасудовій розправі: Указами Президії Верховної Ради СРСР від 12 березня 1963 року він був усунутий з посади, позбавлений звання Героя Радянського Союзу з вилученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»; наступного дня понижений у військовому званні до «генерал-майора артилерії» і звільнений у відставку; постановою Пленуму ЦК КПРС від 21 червня 1963 року виведений зі складу кандидатів у члени ЦК КПРС; у серпні того ж року достроково позбавлений повноважень депутата Верховної Ради СРСР.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 травня 1945 року генерал-полковникові артилерії Варенцову Сергію Сергійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6578). Указом Президії ВР СРСР від 12 березня 1963 року позбавлений звання Героя Радянського Союзу, ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Нагороджений трьома орденами Леніна (06.11.1941, 21.02.1945, 14.09.1961), трьома орденами Червоного Прапора (27.08.1943, 03.11.1944, 20.06.1949), орденами Суворова 1-го ступеня (10.01.1944), двома Кутузова 1-го ступеня (08.02.1943, 25.08.1944), Червоної Зірки (14.02.1943), медалями, нагородами іноземних держав.

Посилання

Варенцов Сергій Сергійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).