Великі Гадомці

Великі Гадомці — село в Україні, у Семенівській сільській територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області. Чисельність населення становить 303 особи (2001). У 1923—54 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

село Великі Гадомці
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Бердичівський район
Громада	Семенівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA18020150020052000
Облікова картка	с. Великі Гадомці
Основні дані
Перша згадка	1782
Населення	303 (2001)
Площа	1,569 км²
Густота населення	193,12 осіб/км²
Поштовий індекс	13355
Географічні дані
Географічні координати	49°49′03″ пн. ш. 28°44′15″ сх. д. / 49.81750° пн. ш. 28.73750° сх. д. / 49.81750; 28.73750Координати: 49°49′03″ пн. ш. 28°44′15″ сх. д. / 49.81750° пн. ш. 28.73750° сх. д. / 49.81750; 28.73750
Середня висота над рівнем моря	265 м
Найближча залізнична станція	Глухівці
Відстань до залізничної станції	1,6 км
Місцева влада
Адреса ради	вул. Героїв Майдану, 4, с. Семенівка, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13372
Карта
Великі Гадомці
Великі Гадомці
Мапа

Населення

В середині 19 століття нараховувалося 354 мешканці, з них 348 православних та 6 католиків.

Станом на 1885 рік в селі мешкала 551 особа, налічувалося 66 дворових господарств.

Наприкінці 19 століття кількість населення становила 758 осіб, з них чоловіків — 376 та 382 жінки, дворів — 118, або 651 мешканець та 84 двори.

Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 1 074 особи, з них 530 чоловіків та 544 жінки; етнічний склад: українців — 1 074. Кількість домогосподарств — 216, з них несільського типу — 6.

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 391 особу. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 303 особи. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.

Історія

У середині 19 століття — село Бердичівського повіту, розміщувалося за 2 версти від Пузирків, при безіменному струмкові. Називалося великими на відміну від малих, що біля Закутинець. Землі — 921 десятин. Належало поміщикам С. Жизновському та Х. Карському порівну. В селі була дерев'яна церква, невідомого часу спорудження, древня. При церкві 36 десятин землі.

Станом на 1885 рік — колишнє власницьке сільце Пузирецької волості Бердичівського повіту Київської губернії. Були церковна парафія, школа.

Наприкінці 19 століття — власницьке село Пузирецької волості Бердичівського повіту Київської губернії, над притокою Закиянки, притоки Гуйви. Відстань до повітового центру, м. Бердичів, де розміщувалася також поштово-телеграфна станція — 13,5 верст, поштової земської станції у Білопіллі — 9 верст, до найближчої залізничної станції Глухівці — 2 версти. Основним заняттям мешканців було рільництво, крім того селяни підробляли у Бердичеві та на залізничних станціях. Землі — 762 десятини, з них поміщикам належало 360 десятин, селянам — 367 десятин, церкві — 35 десятин. Село належало Е. Х. Карському та спадкоємцям Ю. Карського (200 дес.), А. І. Краєвській (152 дес.) та М. С. Васневській (307 дес.), господарювали самі поміщики, застосовувалася трипільна сівозміна, як і у селян. В селі були православна церква, каплиця, церковно-парафіяльна школа, два вітряки з одним працівником кожна. Пожежна частина складається з 4 бочок та 6 багрів, утримувалася за громадський кошт.

У липні 1919 року у селі відбулося повстання місцевих мешканців проти реквізицій продовольства радянською владою. Виступ селян був придушений зброєю.

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Великогадомецької сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Білопільського району Бердичівської округи, адміністративний центр ради. 17 червня 1925 року, відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про адміністраційно-територіяльне переконструювання Бердичівської й суміжних з нею округ Київщини, Волині й Поділля», село, в складі сільської ради, передане до Бердичівського району Бердичівської округи. Відстань до районного центру, м. Бердичів — 16 верст, до окружного центру в Бердичеві — 15 верст, до найближчої залізничної станції Глухівці — 1,5 версти. 15 вересня 1930 року, відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про ліквідацію округ та перехід на двоступеневу систему управління», Бердичівський район ліквідовано, село, в складі сільської ради, включене до приміської смуги Бердичівської міської ради.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 250 жителів села.

28 червня 1939 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР, Великогадомецьку сільську раду включено до складу відновленого Бердичівського сільського району Житомирської області. 11 серпня 1954 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про укрупнення сільських рад по Житомирській області», Великогадомецьку сільську раду ліквідовано, село передане до складу Садківської сільської ради Бердичівського району.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Садківської сільської ради включено до складу Семенівської сільської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області.

Примітки

1. Великі Гадомці
2. . Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 18 травня 2020.
3. Л. Похилевич. . Україніка (російська дореф.) . Київ: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 280. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 6 червня 2023.
4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 155. (рос. дореф.)
5. (PDF). Інститут історії України НАН України (російська дореф.) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ: типографія Іванової, 1900. с. 393. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 6 червня 2023.
6. Gadomce 1.) Wielkie… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 482. (пол.)
7. (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів, 1927. с. 2-3. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 7 червня 2023.
8. . pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 4 червня 2023.
9. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
10. Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1. — 724 с. — .
11. Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. . Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 221, 524, 533, 542, 549. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 7 червня 2023.
12. Великі Гадомці. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
13. . https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 5 червня 2022.

Посилання

• Погода в селі Великі Гадомці [ 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]