Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Великоселе цьке село в Україні у Оржицькій селищній громаді Лубенського району Полтавської області Площа населеного пунк

Великоселецьке

Великоселецьке

Великоселе́цьке — село в Україні, у Оржицькій селищній громаді Лубенського району Полтавської області. Площа населеного пункту — 368 га Населення становить 703 осіб. Кількість дворів — 248 шт. До 2020 орган місцевого самоврядування — Селецька сільська рада.

село Великоселецьке
image image
Герб Прапор
image
Країна image Україна
Область Полтавська область
Район Лубенський район
Громада Оржицька селищна громада
Основні дані
Населення 703
Площа 3,079 км²
Густота населення 228,32 осіб/км²
Поштовий індекс 37750
Телефонний код +380 5357
Географічні дані
Географічні координати 49°48′35″ пн. ш. 32°48′02″ сх. д. / 49.80972° пн. ш. 32.80056° сх. д. / 49.80972; 32.80056Координати: 49°48′35″ пн. ш. 32°48′02″ сх. д. / 49.80972° пн. ш. 32.80056° сх. д. / 49.80972; 32.80056
Середня висота
над рівнем моря 		91 м
Водойми р. Сула
Відстань до
районного центру 		14 км
Найближча залізнична станція 40 км
Місцева влада
Адреса ради 37700, Полтавська обл., Лубенський р-н, селище Оржиця, вул. Центральна, 24
Карта
image
image
Великоселецьке
image
image
Великоселецьке
Мапа

image Великоселецьке у Вікісховищі

День села — 22 травня

Географія

Село Великоселецьке знаходиться на правому березі річки Сула, вище за течією примикає село Малоселецьке, нижче за течією за 5 км розташоване село Плехів, на протилежному березі — село Матвіївка (Кременчуцький район). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. Поруч проходить автомобільна дорога Т 1709.

Символіка

Геральдика с. Великоселецьке затверджена рішенням сесії Селецької сільської ради від 05.05.2008 р. 5 скликання.

На червоному полі золотоволоса жінка-чарівниця, одягнена в срібну сукню і лазуровий плащ, тримає у правиці золотого меча, сидячи верхи на золотому коні, який крокує по зеленому тригір'ї. Щит обрамований декоративним картушем i увінчаний золотою сільською короною.

Сюжет герба пов'язаний з горою «Залізна Баба», розташованою між селами Великоселецьке й Малоселецьке, та легендою про чаклунку, яка захистила мешканців від ворогів.

Історія

Заснування села

Час заснування сіл Великоселецьке і Малоселецьке слід вважати поч. XVII ст., а саме 1641 р. За однією з версій поранений козак Роман Селек оселився на болоті в лісі Романчик, що знаходиться між теперішніми селами Онішки та Великоселецьке. Згодом Роман старшого сина Василя поселив поруч з курганом Залізна Баба, і те поселення почало називатися Селецька-Великоселецьке. Меншого сина — біля Сули, і пішла назва Малоселецьке. 1644 р. — споруджено першу церкву на селецькій землі. До середини XVIII ст. Село входило до Лукімської сотні Лубенського полку. 1781 р. — Великоселецьке — у складі Київського намісництва.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Оржицької селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Оржицького району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району.

Легенда про гору Залізна Баба

Між селами Великоселецьке і Малоселецьке, немов богатир, що приліг спочити на килимі присульської луки, стоїть пагорб. На тому пагорбі гостроверхий давній курган. Настояну на віках тишу не будить гул тракторів, рідко проїжджають тут автомашини. Велич сивої давнини, її таємничість полонять почуття, гонять опріч буденні думки. А краса відкривається коли піднімаєшся на гору: замилуєшся блакитною стрічкою Сули, зеленими острівцями лісів і гаїв, чепурними хатами, що заховались поміж садів. А поруч, на горі впадають в око рови, вали і зовсім ще недавні бойові рубці останньої війни — піхотні окопи.

Мимоволі впізнаєш ти велику істину: «Все це наша, найкраща, наймиліша земля. Її нам заповіли десятки поколінь предків, і на сторожі свого заповіту поставили ось ці могили, вали, окопи…»

Так побачив і описав цю історичну пам'ятку в одній зі своїх статей член правління Полтавської обласної організації Товариства охорони пам'яток історії і культури В.Посухов.

Гору цю, розлогий курган на ній називають Залізною Бабою. Чому? Ніхто пояснити не може. Забулося. Переказують лише легенди, що дійшли до наших днів.

«Жила на цьому місці колись вдова. Чоловік загинув в одній із сутичок з кочівниками, а їй більш ніхто не припав до серця. І зналася вона на чарах, могла хвороби лікувати, заговорювати від різних напастей. Тому люди хоч і побоювались її як чаклунку, проте шанували.

А одного разу напали на ті місця вороги. Пішли битися з ними чоловіки та не змогли здолати ворожу силу, загинули на полі бою. Лишилися жінки з малими дітьми. Похапали вони малят і подалися на гору, за вали.

З радісними криками приступили туди вороги, бачили-бо близьку поживу. Та боронилися жінки з подесятереною силою та все менше й менше залишалось сил. Ось-ось настане остання хвилина. Плачем та зойками сповнилась гора. А та чарівниця збирала ті сльози в чашу. Потім піднялася на верхівку могили і вилила ті сльози і крикнула богам. І перетворили ті сльози і молитви жінку в залізну, та ще верхи на золотому коні.

А тоді спустилася вона вниз і почала сікти ворогів. Вони ж нічого не могли зробити їй. Всі шаблі та стріли тупилися об її тіло. І злякавшись втекла ворожа сила далеко-далеко. А жінка вже не змогла перетворитися на звичайну. Отож і стала вона на могилі, видивлялася чи все тихо та спокійно навкруги. І довго так стояла. Всі здалеку бачили її. Того й прозвали цю гору Залізною Бабою. А потім вийшов її час і пішла вона під землю. І там внизу десь вона є разом із золотим конем».

Звичайно, назва гори сягає сивої давнини, коли на найвищих точках місцевості було заведено ставити статуї богів чи вельмож. Кочові племена розташовували там так званих ідолів. Дослідники припускають, що саме такий ідол, оздоблений залізом, стояв на цій горі, а до нас він дійшов у вигляді топоніма.

Селецькі землі в к. Х-ХІ ст.

Археологічних розкопок на даній місцевості не проводилось. Історик В. Г. Ляскоронський лише описав його зовнішній вигляд і висловив припущення, що тут містилось святилище — жертовник скіфського часу, приблизно VII — ІІІ ст.. до нашої ери.

Вид земляних насипів — овал з відростками — валами, майданчиком і курганом посередині — дуже схожий з такими пам'ятками цього періоду, як розкрита могила в Котелевському, Красна могила в Лохвицькому, могили на горі поблизу с. Говтва Козельщинського районів. В археологічній літературі вони називаються ще майданами.

Однак зараз вчені, дослідники дедалі більше схиляються до думки, що насипали ці велетенські вали не скіфи, а наші далекі предки — праслав'яни.

Ті, кого Геродот називав скіфами — орачами, а вони себе — сколотами, тобто побратимами, нащадками сонця. У своїх працях Ляскоринський, Конецпольський припускають, що саме в цій місцевості було давньоруське городище, що належить до періоду ХІ — ХІІІ ст.. Як зазначалось в «Історії міст і сіл України. Полтавська область» в 1895 і 1902 рр. було знайдено два скарби срібних речей і візантійських монет ХІ ст.. : зливок срібла вагою 245,91 г, золоту візантійську монету 976—1025 рр.

Саме ті знахідки й породили численні перекази про багатства заховані в Залізній Бабі. Начебто зберігаються вони там у великому підземеллі, яке охороняє прикований до цепу ведмідь. А щоб потрапити до підземелля потрібно копати вздовж довгої предовгої волосіні, що була прив'язана до високого дуба, який ріс поблизу гори. Але дерево те зрубали, і, не помітивши волосінь, перервали її. Тепер ніхто не зможе потрапити до підземелля.

Економіка

  • Молочно-товарна та птахо-товарна ферми.
  • ТОВ «Селецька».

Об'єкти соціальної сфери

Пам'ятки

Видатні селечани

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Великоселецьке
  • Погода в селі Великоселецьке [ 25 червня 2008 у Wayback Machine.]


image Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.
  1. . Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Velikosele cke selo v Ukrayini u Orzhickij selishnij gromadi Lubenskogo rajonu Poltavskoyi oblasti Plosha naselenogo punktu 368 ga Naselennya stanovit 703 osib Kilkist dvoriv 248 sht Do 2020 organ miscevogo samovryaduvannya Selecka silska rada selo VelikoseleckeGerb PraporKrayina UkrayinaOblast Poltavska oblastRajon Lubenskij rajonGromada Orzhicka selishna gromadaOsnovni daniNaselennya 703Plosha 3 079 km Gustota naselennya 228 32 osib km Poshtovij indeks 37750Telefonnij kod 380 5357Geografichni daniGeografichni koordinati 49 48 35 pn sh 32 48 02 sh d 49 80972 pn sh 32 80056 sh d 49 80972 32 80056 Koordinati 49 48 35 pn sh 32 48 02 sh d 49 80972 pn sh 32 80056 sh d 49 80972 32 80056Serednya visota nad rivnem morya 91 mVodojmi r SulaVidstan do rajonnogo centru 14 kmNajblizhcha zaliznichna stanciya 40 kmMisceva vladaAdresa radi 37700 Poltavska obl Lubenskij r n selishe Orzhicya vul Centralna 24KartaVelikoseleckeVelikoseleckeMapa Velikoselecke u Vikishovishi Den sela 22 travnyaGeografiyaSelo Velikoselecke znahoditsya na pravomu berezi richki Sula vishe za techiyeyu primikaye selo Maloselecke nizhche za techiyeyu za 5 km roztashovane selo Plehiv na protilezhnomu berezi selo Matviyivka Kremenchuckij rajon Richka v comu misci zvivista utvoryuye limani starici ta zabolocheni ozera Poruch prohodit avtomobilna doroga T 1709 SimvolikaGeraldika s Velikoselecke zatverdzhena rishennyam sesiyi Seleckoyi silskoyi radi vid 05 05 2008 r 5 sklikannya Na chervonomu poli zolotovolosa zhinka charivnicya odyagnena v sribnu suknyu i lazurovij plash trimaye u pravici zolotogo mecha sidyachi verhi na zolotomu koni yakij krokuye po zelenomu trigir yi Shit obramovanij dekorativnim kartushem i uvinchanij zolotoyu silskoyu koronoyu Syuzhet gerba pov yazanij z goroyu Zalizna Baba roztashovanoyu mizh selami Velikoselecke j Maloselecke ta legendoyu pro chaklunku yaka zahistila meshkanciv vid vorogiv IstoriyaZasnuvannya sela Chas zasnuvannya sil Velikoselecke i Maloselecke slid vvazhati poch XVII st a same 1641 r Za odniyeyu z versij poranenij kozak Roman Selek oselivsya na boloti v lisi Romanchik sho znahoditsya mizh teperishnimi selami Onishki ta Velikoselecke Zgodom Roman starshogo sina Vasilya poseliv poruch z kurganom Zalizna Baba i te poselennya pochalo nazivatisya Selecka Velikoselecke Menshogo sina bilya Suli i pishla nazva Maloselecke 1644 r sporudzheno pershu cerkvu na seleckij zemli Do seredini XVIII st Selo vhodilo do Lukimskoyi sotni Lubenskogo polku 1781 r Velikoselecke u skladi Kiyivskogo namisnictva 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 721 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Poltavskoyi oblasti selo uvijshlo do skladu Orzhickoyi selishnoyi gromadi 19 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Orzhickogo rajonu selo uvijshlo do skladu novoutvorenogo Poltavskogo rajonu Legenda pro goru Zalizna Baba Mizh selami Velikoselecke i Maloselecke nemov bogatir sho prilig spochiti na kilimi prisulskoyi luki stoyit pagorb Na tomu pagorbi gostroverhij davnij kurgan Nastoyanu na vikah tishu ne budit gul traktoriv ridko proyizhdzhayut tut avtomashini Velich sivoyi davnini yiyi tayemnichist polonyat pochuttya gonyat oprich budenni dumki A krasa vidkrivayetsya koli pidnimayeshsya na goru zamiluyeshsya blakitnoyu strichkoyu Suli zelenimi ostrivcyami lisiv i gayiv chepurnimi hatami sho zahovalis pomizh sadiv A poruch na gori vpadayut v oko rovi vali i zovsim she nedavni bojovi rubci ostannoyi vijni pihotni okopi Mimovoli vpiznayesh ti veliku istinu Vse ce nasha najkrasha najmilisha zemlya Yiyi nam zapovili desyatki pokolin predkiv i na storozhi svogo zapovitu postavili os ci mogili vali okopi Tak pobachiv i opisav cyu istorichnu pam yatku v odnij zi svoyih statej chlen pravlinnya Poltavskoyi oblasnoyi organizaciyi Tovaristva ohoroni pam yatok istoriyi i kulturi V Posuhov Goru cyu rozlogij kurgan na nij nazivayut Zaliznoyu Baboyu Chomu Nihto poyasniti ne mozhe Zabulosya Perekazuyut lishe legendi sho dijshli do nashih dniv Zhila na comu misci kolis vdova Cholovik zaginuv v odnij iz sutichok z kochivnikami a yij bilsh nihto ne pripav do sercya I znalasya vona na charah mogla hvorobi likuvati zagovoryuvati vid riznih napastej Tomu lyudi hoch i poboyuvalis yiyi yak chaklunku prote shanuvali A odnogo razu napali na ti miscya vorogi Pishli bitisya z nimi choloviki ta ne zmogli zdolati vorozhu silu zaginuli na poli boyu Lishilisya zhinki z malimi ditmi Pohapali voni malyat i podalisya na goru za vali Z radisnimi krikami pristupili tudi vorogi bachili bo blizku pozhivu Ta boronilisya zhinki z podesyaterenoyu siloyu ta vse menshe j menshe zalishalos sil Os os nastane ostannya hvilina Plachem ta zojkami spovnilas gora A ta charivnicya zbirala ti slozi v chashu Potim pidnyalasya na verhivku mogili i vilila ti slozi i kriknula bogam I peretvorili ti slozi i molitvi zhinku v zaliznu ta she verhi na zolotomu koni A todi spustilasya vona vniz i pochala sikti vorogiv Voni zh nichogo ne mogli zrobiti yij Vsi shabli ta strili tupilisya ob yiyi tilo I zlyakavshis vtekla vorozha sila daleko daleko A zhinka vzhe ne zmogla peretvoritisya na zvichajnu Otozh i stala vona na mogili vidivlyalasya chi vse tiho ta spokijno navkrugi I dovgo tak stoyala Vsi zdaleku bachili yiyi Togo j prozvali cyu goru Zaliznoyu Baboyu A potim vijshov yiyi chas i pishla vona pid zemlyu I tam vnizu des vona ye razom iz zolotim konem Zvichajno nazva gori syagaye sivoyi davnini koli na najvishih tochkah miscevosti bulo zavedeno staviti statuyi bogiv chi velmozh Kochovi plemena roztashovuvali tam tak zvanih idoliv Doslidniki pripuskayut sho same takij idol ozdoblenij zalizom stoyav na cij gori a do nas vin dijshov u viglyadi toponima Selecki zemli v k H HI st Arheologichnih rozkopok na danij miscevosti ne provodilos Istorik V G Lyaskoronskij lishe opisav jogo zovnishnij viglyad i visloviv pripushennya sho tut mistilos svyatilishe zhertovnik skifskogo chasu priblizno VII III st do nashoyi eri Vid zemlyanih nasipiv oval z vidrostkami valami majdanchikom i kurganom poseredini duzhe shozhij z takimi pam yatkami cogo periodu yak rozkrita mogila v Kotelevskomu Krasna mogila v Lohvickomu mogili na gori poblizu s Govtva Kozelshinskogo rajoniv V arheologichnij literaturi voni nazivayutsya she majdanami Odnak zaraz vcheni doslidniki dedali bilshe shilyayutsya do dumki sho nasipali ci veletenski vali ne skifi a nashi daleki predki praslav yani Ti kogo Gerodot nazivav skifami orachami a voni sebe skolotami tobto pobratimami nashadkami soncya U svoyih pracyah Lyaskorinskij Konecpolskij pripuskayut sho same v cij miscevosti bulo davnoruske gorodishe sho nalezhit do periodu HI HIII st Yak zaznachalos v Istoriyi mist i sil Ukrayini Poltavska oblast v 1895 i 1902 rr bulo znajdeno dva skarbi sribnih rechej i vizantijskih monet HI st zlivok sribla vagoyu 245 91 g zolotu vizantijsku monetu 976 1025 rr Same ti znahidki j porodili chislenni perekazi pro bagatstva zahovani v Zaliznij Babi Nachebto zberigayutsya voni tam u velikomu pidzemelli yake ohoronyaye prikovanij do cepu vedmid A shob potrapiti do pidzemellya potribno kopati vzdovzh dovgoyi predovgoyi volosini sho bula priv yazana do visokogo duba yakij ris poblizu gori Ale derevo te zrubali i ne pomitivshi volosin perervali yiyi Teper nihto ne zmozhe potrapiti do pidzemellya EkonomikaMolochno tovarna ta ptaho tovarna fermi TOV Selecka Ob yekti socialnoyi sferizagalnoosvitnya shkola I II stupeniv Klub Pam yatkiBilya sela roztashovanij Velikoseleckij zakaznik Vidatni selechaniAndrushenko Yurij Vasilovich 1910 1975 ukrayinskij radyanskij poet zhurnalist pedagog avtor zbirok Vogon v dushi Zhivu z toboyu i in spivak i rizbyar solist narodnogo horu Yavorivshina Stepanenko Mikola Ivanovich rektor Poltavskogo derzhavnogo pedagogichnogo universitetu doktor pedagogichnih nauk profesor kafedri kulturologiyi ta istoriyi Poltavskogo universitetu ekonomiki i torgivli PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu VelikoseleckePogoda v seli Velikoselecke 25 chervnya 2008 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya z geografiyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Oficijnij portal Verhovnoyi Radi Ukrayini Arhiv originalu za 9 listopada 2021 Procitovano 3 kvitnya 2021 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv

Дата публікації:
Топ