Бенава індонез benawa або банава індонез banawa тип вітрильного океанського корабля що використовувався в султанаті Гова

Бенава (індонез. benawa) або банава (індонез. banawa) — тип вітрильного океанського корабля, що використовувався в султанаті Гова з південно-західного Сулавесі в сучасній Індонезії. Найдавніший запис про це судно наводиться хроніці султанату Банджармасін (Хікаят Банджар)^{:Line 1067}, яка була написана у 1663 році або незабаром після цього^:181. З часом це судно вийшло з ужитку і було замінено на судна з подібним корпусом, такі як падеваканг та пізніше ^:109-110.

Зображення бенави з султанату Гова на острові Сулавесі. На вставці зображене кріплення керма. Судно зображене з клівером на бушприті, що є результатом європейського впливу.

Етимологія

Слово benawa або banawa походить з яванського слова «kawi», що старояванською, що означає човен або корабель.^:75,^:201. У різних інших регіональних мовах це слово могло стосуватися різного типу суден, залежно від контексту речення.^:196

Опис

Бенава створювалася для перевезення коней і буйволів. Корпус широкий з опуклим кілем, з високими форштевнем і ахтерштевнем. Днище корабля було розділено рядами поперечних балок, які кріпились до шпангоутів. Балки створювали каркас корабля і одночасно розділяли простір під палубою на рівні відсіки для тварин. Палуба над «стайнею» в трюмі складається з бамбукових решіток^:110.

Човен керувався за допомогою двох кермових весел, якими управляли керманичі, що стояли на зовнішніх галереях. Кермові весла встановлювались на механізмах, які забезпечували можливість їх швидкого аварійного підняття, наприклад — при проходженні над мілиною чи наближенні до берега.. Під палубою на піднятому юті судна розміщувалась невеличка каюта для капітана. Судно могло мати від 2 до 3 щогл, усі у вигляді довгих бамбукових триног, нижні частини яких кріпились до важких табернаклів. Якщо нижні частини щогл висунити з кріплень, які їх утримують, будь-яку щоглу можна було легко опустити на палубу. Корабель був озброєний традиційними австронезійськими вітрилами типу танджа, що виготовлялись з циновок, сплетених з кароро. З європейським впливом, на суднах поступово також стали іноді використовувати вітрила західного стилю. У минулому макассарські моряки могли плавати на бенавах аж до Нової Гвінеї та Сінгапуру^:111-112.

Див. також

Примітки

Ras, Johannes Jacobus (1968). Hikajat Bandjar: A Study in Malay Historiography. The Hague: Martinus Nijhoff.
Frese, H.H. (1956). Small Craft in the Rijksmuseum voor Volkenkunde, Leiden. The Mariner's Mirror. 42 (2): 101—112.
Maharsi (2009). Kamus Jawa Kawi Indonesia. Yogyakarta: Pura Pustaka.
Zoetmulder, P. J. (1982). Old Javanese-English dictionary. The Hague: Martinus Nijhoff. ISBN .
Rafiek, M. (December 2011). Kapal dan Perahu dalam Hikayat Raja Banjar: Kajian Semantik. Borneo Research Journal. 5: 187—200.
G. E. P. Collins, East Monsoon (London, 1936); Makassar Sailing (London, 1937); 'Seafarers of South Celebes', The National Geographic Magazine, Washington, January 1945·

[jjras-1] Ras, Johannes Jacobus (1968). Hikajat Bandjar: A Study in Malay Historiography. The Hague: Martinus Nijhoff.

[:0-2] Frese, H.H. (1956). Small Craft in the Rijksmuseum voor Volkenkunde, Leiden. The Mariner's Mirror. 42 (2): 101—112.

[3] Maharsi (2009). Kamus Jawa Kawi Indonesia. Yogyakarta: Pura Pustaka.

[4] Zoetmulder, P. J. (1982). Old Javanese-English dictionary. The Hague: Martinus Nijhoff. ISBN .

[5] Rafiek, M. (December 2011). Kapal dan Perahu dalam Hikayat Raja Banjar: Kajian Semantik. Borneo Research Journal. 5: 187—200.

[:1-6] G. E. P. Collins, East Monsoon (London, 1936); Makassar Sailing (London, 1937); 'Seafarers of South Celebes', The National Geographic Magazine, Washington, January 1945·