Цар Еді п італ Edipo re фільм П єра Паоло Пазоліні 1967 року за мотивами однойменної трагедії Софокла Цар ЕдіпEdipo ReЖа

«Цар Еді́п» (італ. «Edipo re») — фільм П'єра Паоло Пазоліні 1967 року за мотивами однойменної трагедії Софокла.

Цар Едіп
Edipo Re

Жанр	притча, драма
Режисер	П'єр Паоло Пазоліні
Продюсер	Альфредо Біні
Сценарист	П'єр Паоло Пазоліні
На основі	трагедій Софокла «Цар Едіп» та «Едіп у Колоні»
У головних ролях	Сільвана Мангано Франко Чітті
Оператор	Джузеппе Руццоліні
Композитор	Вольфганг Амадей Моцарт і ^d
Художник	Луїджі Скаччаноче (декоратор)
Костюмер	Даніло Донаті
Кінокомпанія	• Arco Film, • Somafis (Касабланка)
Дистриб'ютор	Euro International Films
Тривалість	104 хв.
Мова	італійська
Країна	Італія Марокко
Рік	1967
Дата виходу	3 вересня 1967 (Прем'єра на ВКФ) 7 вересня 1967 (Італія)
IMDb	ID 0061613
Цар Едіп у Вікісховищі

Сюжет

Дві сюжетні лінії фільму протікають в сучасності і Давній Греції.

XX століття. В італійській родині народжується хлопчик. Батько, спостерігаючи за тим, як мати віддана своїй дитині, змучений ревнощами відносить хлопчика і залишає його в пустелі. Дія переноситься в античні часи і сюжет оповідає дещо видозмінену Пазолінієм класичну трагедію Софокла.

Дитина врятована від смерті й потрапляє до двору правителів Коринфу — Поліба та Меропи. Бездітне подружжя виховало хлопчика при царському дворі як власного сина і дало йому ім'я Едіп. Юнак Едіп дізнається пророцтво оракула — він уб'є свого батька і одружиться зі своєю матір'ю. Він не знає, що Поліб і Меропа тільки його прийомні батьки і залишає Коринф, намагаючись втекти від страшного пророцтва.

По дорозі до Фів Едіп випадково зустрічає свого справжнього батька Лая. Між ними відбувається суперечка і Едіп його вбиває. Пройшовши через низку випробувань Едіп стає царем і в невіданні одружується на цариці Фів, своїй справжній матері Іокасті. Пророцтво збувається. Приголомшений Едіп, якому розкрита правда, виколює собі очі. Іокаста позбавляє себе життя самогубством.

Фільм закінчується знову в сучасному світі. Осліплий Едіп повертається на те місце, де він народився.

В ролях

Актор(ка)		Роль
Франко Чітті	…	Едіп
Сільвана Мангано	…	Іокаста
Аліда Валлі	…	Меропа
	…	Креонт
	…	Тіресій
Нінетто Даволі	…	вісник/Анджело
	…	Лай
	…	Поліб
П'єр Паоло Пазоліні	…	верховний жрець
	…	слуга Лая
Джандоменіко Даволі	…	пастух Поліба
Жан-Клод Б'єт	…	жрець
Іван Скратулья	…	жрець

Цікаві факти

Натурні зйомки фільму велися в областях Венето та Ломбардія, в місті Болонья та в Марокко.
Як музичний супровід фільму використано твори В. А. Моцарта, румунські народні мелодії, старовинна японська музика, російські революційні пісні під редакцією П. П. Пазоліні.
Сам Пазоліні зіграв у цьому фільмі невелику роль верховного жерця.

Нагороди і номінації

Фільм було представлено на XXVIII Міжнародному кінофестивалі у Венеції, де він номінувався на «Золотого лева» та розділив з іншим фільмом приз Міжнародної кіноконфедерації з популяризації літератури і мистецтва (СІДАЛК).
1968 — «Золотий кубок» (Італія) за найкращу режисуру П. П. Пазоліні.
У 1968 році «Срібна стрічка» Італійського національного синдикату кіножурналістів присуджені продюсерові Альфредо Біні та художнику-декоратору Луїджі Скаччаноче.

Див. також

Едіпів комплекс

Джерела

Пазолини П. П. Фильмография // Теорема: сценарии, роман, повесть, рассказы, статьи, эссе, интервью / Н. Ставровская (составитель). — М. : Ладомир, 2000. — 671 с. — 4000 прим. — .(рос.)

Примітки

Пазолини.Теорема, 2000, с. 659.

Посилання

«Цар Едіп» на сайті IMDb (англ.)
Цар Едіп на сайті AllMovie (англ.)
(рос.)

[FOOTNOTEПазолини.Теорема2000659-1] Пазолини.Теорема, 2000, с. 659.