Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Віктор Іванович Трефілов (нар. 6 серпня 1930, Баку — пом. 14 квітня 2001, Київ) — учений-фізик і матеріалознавець, професор, академік АН УРСР (з 27 грудня 1973 року), академік АН СРСР (з 23 грудня 1987 року), академік РАН (з 1991 року), академік Академії інженерних наук Росії, академік Міжнародної академії кераміки. Член ЦК КПУ в 1976—1990 роках. Депутат Верховної Ради Української РСР 9—11-го скликань.
| Віктор Іванович Трефілов | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народився | 6 серпня 1930 Баку, Закавказька РФСР, СРСР | ||
| Помер | 14 квітня 2001 (70 років) Київ, Україна | ||
| Поховання | Байкове кладовище | ||
| Країна |  Україна | ||
| Національність | росіянин | ||
| Діяльність | науково-педагогічний працівник | ||
| Alma mater | d | ||
| Галузь | матеріалознавство | ||
| Заклад | Інститут проблем матеріалознавства імені І. М. Францевича НАН України | ||
| Вчене звання | професор | ||
| Членство | НАН України Російська академія наук Академія наук СРСР | ||
| Партія | КПРС | ||
| Нагороди |
| ||
Біографія
Народився 6 серпня 1930 року в Баку в родині військовослужбовця.
У 1952 році закінчив Київський політехнічний інститут. З 1952 року — аспірант Київського політехнічного інституту.
У 1955–1973 роках працював в Інституті металофізики АН УРСР (молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, з 1962 року — заступник директора з наукової роботи).
У 1969 році був обраний членом-кореспондентом, а в 1973 році — академіком АН УРСР.
У 1973 році Трефілов практично з усім відділом фізики міцності і пластичності перейшов до ІПМ, що відкрило перед ним нові перспективи як наукового, так і організаційного характеру. З’явилися нові можливості для проведення більш ґрунтовних досліджень за новими для Трефілова напрямами, такими як хімія твердого тіла, фізико-хімічні властивості широкого спектра неметалічних матеріалів, композиційних матеріалів, фізики і технології процесів спікання, механіка твердого тіла тощо. В ІПМ прикладна сторона досліджень була на високому рівні, що вплинуло на якість теоретичних розробок, створення монографій, довідкової літератури. З 1973 року — директор Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР.
У 1974–1990 роках — віце-президент Академії наук Української РСР. У 1987 році обраний дійсним членом Академії наук СРСР.
Жив у Києві. Помер 14 квітня 2001 року після важкої хвороби. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).
Наукова діяльність
Роботи присвячені металофізиці, фізиці міцності й пластичності металів і тугоплавких матеріалів, фізичному матеріалознавству, порошковій металургії. Досліджував розвиток фазових перетворень в сталях, сплавах титану та інших металах при високих швидкостях нагрівання та охолодження, процеси утворення аустеніту, електротермообробки сталі. Вивчав механізм деформації та руйнування перехідних металів з ОЦК-решіткою, різні типи дислокаційних структур, що виникають при деформаціях. Розвинув теорію в'язко-крихкого переходу, що враховує вплив на температуру холодноломкості структурних і субструктурних чинників і особливостей електронної структури кристалів, вперше показав, що формування комірчастих дислокаційних структур призводить не тільки до підвищення міцності, а й до зниження холодноломкості, розробив оптимальні режими термомеханічної обробки хрому, молібдену, вольфраму. Заклав основи технології виробництва та обробки тугоплавких металів. Зокрема, створив серію сплавів на основі хрому, молібдену, вольфраму та інших тугоплавких металів з підвищеним рівнем фізико-механічних властивостей.
Виконав роботи по синтезу алмазів і алмазоподібних сполук. Вперше розвинув фізичні принципи отримання «в'язкої» кераміки, у тому числі на основі алмазів та інших надтвердих матеріалів.
Автор понад 800 наукових праць, у тому числі 15 монографій. Одержав понад 220 авторських свідоцтв та патентів, виданих у різних країнах світу.
Відзнаки
- орден Леніна
- орден Жовтневої Революції (1980)
- орден «Знак Пошани»
- орден князя Ярослава Мудрого V ст.
- медаль Міжнародного Планзеєвського наукового товариства.
- Заслужений діяч науки і техніки України.
Лауреат:
- Державної премії СРСР (за 1988 рік);
- Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (за 1974 рік);
- премії Ради Міністрів СРСР;
- премії імені Д. К. Чернова.
Примітки
- . Архів оригіналу за 19 березня 2013. Процитовано 5 серпня 2012.
- Сайт Інституту проблем машинознавства РАН [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- . Архів оригіналу за 2 жовтня 2012. Процитовано 5 серпня 2012.
- Історія Академії наук Української РСР. — Київ, Наук. думка., 1979.
Джерела
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Viktor Ivanovich Trefilov nar 6 serpnya 1930 Baku pom 14 kvitnya 2001 Kiyiv uchenij fizik i materialoznavec profesor akademik AN URSR z 27 grudnya 1973 roku akademik AN SRSR z 23 grudnya 1987 roku akademik RAN z 1991 roku akademik Akademiyi inzhenernih nauk Rosiyi akademik Mizhnarodnoyi akademiyi keramiki Chlen CK KPU v 1976 1990 rokah Deputat Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR 9 11 go sklikan Viktor Ivanovich TrefilovNarodivsya6 serpnya 1930 1930 08 06 Baku Zakavkazka RFSR SRSRPomer14 kvitnya 2001 2001 04 14 70 rokiv Kiyiv UkrayinaPohovannyaBajkove kladovisheKrayina UkrayinaNacionalnistrosiyaninDiyalnistnaukovo pedagogichnij pracivnikAlma materdGaluzmaterialoznavstvoZakladInstitut problem materialoznavstva imeni I M Francevicha NAN UkrayiniVchene zvannyaprofesorChlenstvoNAN Ukrayini Rosijska akademiya nauk Akademiya nauk SRSRPartiyaKPRSNagorodiOrden Knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenyaU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Trefilov BiografiyaNarodivsya 6 serpnya 1930 roku v Baku v rodini vijskovosluzhbovcya U 1952 roci zakinchiv Kiyivskij politehnichnij institut Z 1952 roku aspirant Kiyivskogo politehnichnogo institutu Chlen KPRS z 1953 roku U 1955 1973 rokah pracyuvav v Instituti metalofiziki AN URSR molodshij naukovij spivrobitnik starshij naukovij spivrobitnik z 1962 roku zastupnik direktora z naukovoyi roboti U 1969 roci buv obranij chlenom korespondentom a v 1973 roci akademikom AN URSR U 1973 roci Trefilov praktichno z usim viddilom fiziki micnosti i plastichnosti perejshov do IPM sho vidkrilo pered nim novi perspektivi yak naukovogo tak i organizacijnogo harakteru Z yavilisya novi mozhlivosti dlya provedennya bilsh gruntovnih doslidzhen za novimi dlya Trefilova napryamami takimi yak himiya tverdogo tila fiziko himichni vlastivosti shirokogo spektra nemetalichnih materialiv kompozicijnih materialiv fiziki i tehnologiyi procesiv spikannya mehanika tverdogo tila tosho V IPM prikladna storona doslidzhen bula na visokomu rivni sho vplinulo na yakist teoretichnih rozrobok stvorennya monografij dovidkovoyi literaturi Z 1973 roku direktor Institutu problem materialoznavstva AN URSR U 1974 1990 rokah vice prezident Akademiyi nauk Ukrayinskoyi RSR U 1987 roci obranij dijsnim chlenom Akademiyi nauk SRSR Mogila Viktora Trefilova Zhiv u Kiyevi Pomer 14 kvitnya 2001 roku pislya vazhkoyi hvorobi Pohovanij v Kiyevi na Bajkovomu kladovishi dilyanka 49a Naukova diyalnistRoboti prisvyacheni metalofizici fizici micnosti j plastichnosti metaliv i tugoplavkih materialiv fizichnomu materialoznavstvu poroshkovij metalurgiyi Doslidzhuvav rozvitok fazovih peretvoren v stalyah splavah titanu ta inshih metalah pri visokih shvidkostyah nagrivannya ta oholodzhennya procesi utvorennya austenitu elektrotermoobrobki stali Vivchav mehanizm deformaciyi ta rujnuvannya perehidnih metaliv z OCK reshitkoyu rizni tipi dislokacijnih struktur sho vinikayut pri deformaciyah Rozvinuv teoriyu v yazko krihkogo perehodu sho vrahovuye vpliv na temperaturu holodnolomkosti strukturnih i substrukturnih chinnikiv i osoblivostej elektronnoyi strukturi kristaliv vpershe pokazav sho formuvannya komirchastih dislokacijnih struktur prizvodit ne tilki do pidvishennya micnosti a j do znizhennya holodnolomkosti rozrobiv optimalni rezhimi termomehanichnoyi obrobki hromu molibdenu volframu Zaklav osnovi tehnologiyi virobnictva ta obrobki tugoplavkih metaliv Zokrema stvoriv seriyu splaviv na osnovi hromu molibdenu volframu ta inshih tugoplavkih metaliv z pidvishenim rivnem fiziko mehanichnih vlastivostej Vikonav roboti po sintezu almaziv i almazopodibnih spoluk Vpershe rozvinuv fizichni principi otrimannya v yazkoyi keramiki u tomu chisli na osnovi almaziv ta inshih nadtverdih materialiv Avtor ponad 800 naukovih prac u tomu chisli 15 monografij Oderzhav ponad 220 avtorskih svidoctv ta patentiv vidanih u riznih krayinah svitu Vidznakiorden Lenina orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 1980 orden Znak Poshani orden knyazya Yaroslava Mudrogo V st medal Mizhnarodnogo Planzeyevskogo naukovogo tovaristva Zasluzhenij diyach nauki i tehniki Ukrayini Laureat Derzhavnoyi premiyi SRSR za 1988 rik Derzhavnoyi premiyi URSR v galuzi nauki i tehniki za 1974 rik premiyi Radi Ministriv SRSR premiyi imeni D K Chernova Primitki Arhiv originalu za 19 bereznya 2013 Procitovano 5 serpnya 2012 Sajt Institutu problem mashinoznavstva RAN 24 veresnya 2015 u Wayback Machine ros Arhiv originalu za 2 zhovtnya 2012 Procitovano 5 serpnya 2012 Istoriya Akademiyi nauk Ukrayinskoyi RSR Kiyiv Nauk dumka 1979 Dzherela