Курилівська вулиця вулиця у Холодногірському районі Харкова Курилівська відгалужується від і піднімається на північ схил

Курилівська вулиця — вулиця у Холодногірському районі Харкова. Курилівська відгалужується від і піднімається на північ схилом Лисої гори до .

Курилівська вулиця Харків
Церква Казанської Божої Матері Церква Казанської Божої Матері
Місцевість	Лиса Гора
Район	Холодногірський
Колишні назви
Курилівська, Ленінградська
Загальні відомості
Протяжність	1540 м
Координати початку	49°59′50″ пн. ш. 36°11′40″ сх. д. / 49.997472° пн. ш. 36.194667° сх. д. / 49.997472; 36.194667
Координати кінця	50°00′32″ пн. ш. 36°11′03″ сх. д. / 50.009139° пн. ш. 36.184194° сх. д. / 50.009139; 36.184194
поштові індекси	61016
Транспорт
Автобуси	61е, 270е
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	від № 3 до № 123
Архітектурні пам'ятки	№ 78
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2391860
Мапа

Історія й назва

Вулиця виникла наприкінці XIX століття, її назва пов'язана з прізвищем одного з перших поселенців — селянина Павла Сидоровича Курилова. У 1869 році стала до ладу Курсько-Харківська залізниця, завдяки чому розпочалась активна забудова прилеглих місцевостей — Панасівки і Лисої Гори. У 1885 році Велику Панасівську вулицю з'єднали з Лисою Горою залізним мостом, який побудували над залізничними коліями. За мостом від Кузинської вулиці почали розбудовуватися на північ Андріївська й Курилівська вулиці.

У 1936 році вулицю було перейменовано на Ленінградську. 20 листопада 2016 року вулиці Ленінградській згідно із законом про декомунізацію було повернено історичну назву — Курилівська.

Будівлі

№ 27 — Харківська загальноосвітня школа № 67. Колишнє міське приходське училище. На фасаді школи встановлено меморіальну дошку на честь Героїв Радянського Союзу Анатолія Добродецького та , які навчалися в цій школі в 1930—1940 роках.
№ 78 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 365. Церква Казанської Божої Матері (Серафімівська), побудована в 1904—1912 роках, за проєктом архітектора В. Х. Нємкіна. Після смерті Нємкіна будівництво завершив В. М. Покровський. Ділянку під будівництво церкви в 1901 році пожертвував почесний громадянин Харкова купець Костянтин Уткін. До відкриття храму купець не дожив: у 1911 році він разом зі своїм сином був убитий невідомими особами. За деякими відомостями, Костянтина Уткіна поховали в алтарі храму. Казанська церква — один з храмів Харківської єпархії, в якому з 1912 року і донині не припинялися Богослужіння. Храм підпорядкований УПЦ МП.
№ 93 — Територія колишнього Лисогірського кладовища поруч із церквою Казанської Божої Матері.

Див. також

Примітки

. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
Памятная доска на школе № 67, г. Харьков [ 15 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022.
. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.

Джерела

Єдиний адресний реєстр міста Харкова [ 26 січня 2022 у Wayback Machine.]
Е. А. Плотичер. . Архів оригіналу за 2 березня 2017. Процитовано 15 січня 2022.
. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 15 січня 2022.

[1] . Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.

[2] . Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 15 січня 2022.

[3] Памятная доска на школе № 67, г. Харьков [ 15 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)

[4] . Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022.

[5] . Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.

[6] . Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.