Заруба Ігор Іванович

Ігор Іванович Заруба (6 березня 1921(1921-03-06), Київ — 3 квітня 2017(2017-04-03), Київ) — український науковець у області електрофізичних проблем дугового зварювання і зварювальних джерел живлення, провідний науковий співробітник Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України, доктор технічних наук (1977), професор (1993). Лауреат Державної премії СРСР (1991).

Заруба Ігор Іванович
Народився	6 березня 1921(1921-03-06) Київ, Українська СРР
Помер	3 квітня 2017(2017-04-03) (96 років) Київ, Україна
Країна	Українська Радянська Соціалістична Республіка  СРСР  Україна
Діяльність	науковець
Alma mater	Київський політехнічний інститут (1945)
Заклад	Інститут електрозварювання імені Євгена Патона НАН України
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Заруба.

Біографія

У 1945 році закінчив Київський політехнічний інститут, де отримав кваліфікацію інженера-електрика за фахом «Електрообладнання промислових підприємств». З 1946 року його трудова і наукова діяльність пов'язана з ІЕЗ ім. Є. О. Патона, де він пройшов шлях від аспіранта до завідувача наукового відділу.

Виконав ряд наукових досліджень з вивчення умов стійкості зварювальних дуг і систем «джерело живлення - зварювальна дуга», особливостей масопереносу в низькотемпературній плазмі дугового розряду і управління ним. Розробив теоретичні основи процесу і є одним з творців способу механізованого зварювання в вуглекислому газі з короткими замиканнями дугового проміжку тонкої електродної дротом (діаметром до 2 мм) від джерел живлення постійного струму з жорсткими зовнішніми характеристиками, які широко використовуються в сучасній зварювальної техніки. Саме цього процесу була присвячена кандидатська дисертація, захист якої відбувся 1954 року. За безпосередньої участі Заруби були створені нові типи джерел живлення зварювальної дуги, розроблені методи випробувань і оцінки їх зварювальних властивостей. Ці роботи є істотним внеском у розвиток зварювальної науки і техніки. Розроблені за його провідної участі зварювальні верстати-автомати для виготовлення виробів з тонколистової сталі знайшли широке застосування в промисловості.

Протягом більше восьми років (1954—1962) Заруба працював вченим секретарем Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона. За його участі 1959 року була організована перша кваліфікаційна вчена рада інституту, членом і вченим секретарем якої він був до 1962 року. З цього ж року завідував лабораторією джерел живлення при одному з відділів, яка згодом перетворилася в структурну лабораторію електромагнітних процесів, а 1981 року — у відділ електромагнітних процесів.

Підрозділи, які Заруба очолював протягом 25 років, виконали багато наукових розробок і забезпечили їх впровадження у виробництво. У цей час були створені нові типи джерел живлення для дугових і електрошлакових процесів, серед яких багатопостові системи харчування для зварювання в вуглекислому газі, установки для імпульсно-дугового зварювання з керованим переносом металу, пристрої для стабілізації горіння дуги змінного струму, перші джерела для зварювання в космосі та ін. у докторській дисертації Заруби (1976) визначено нові напрямки у зварювальній науці і техніці та узагальнені результати його дослідницької роботи цього періоду.

У 1977 році узяв участь в організації при ІЕЗ ім. Є. О. Патона Національного комітету зі зварювання і увійшов до його складу як керівник однієї з комісій, обирався членом ради Міжнародного інституту зварювання.

У 1993 році організував лабораторію сертифікації зварювального устаткування при відділі джерел живлення, акредитовану Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації, керівником якої був протягом десяти років. Проводив активну дослідницьку роботу в напрямку підвищення технологічної ефективності зварювальних джерел живлення постійного і змінного струму.

Автор кількох монографій та понад 300 наукових праць і винаходів з теоретичних основ, обладнання та способам дугового зварювання.

Відзнаки та нагороди

• Державна премія СРСР в галузі науки і техніки за створення нової технології зварювання.
• Має державні нагороди, а також багато грамот і медалей за участь в виставках зварювального обладнання, в конкурсах по економії енергії та інших заходах.
• У 2006 р був відзначений як переможець конкурсу «Лідер паливно-енергетичного комплексу України».
• У 2008 році указом Президента України йому була призначена державна стипендія як видатному діячеві науки.

Основні опубліковані праці

Книги:

• Сварка в углекислом газе, Гостехиздат «Техника», Киев (издания 1953г., 1960г., 1966г.), соавторы Б. С. Касаткин, , А. Г. Потапьевский. (рос.)
• Сварочные источники питания с импульсной стабилизацией горения дуги, изд-во «Экотехнология», Киев, 2007, соавторы: Б. Е. Патон, В. В. Дыменко. (рос.)

Статті:(рос.)

• Электрический взрыв как причина разбрызгивания металла, «Автоматическая сварка», № 3, 1970. (рос.)
• Об устойчивости перемычки между плавящимся электродом и ванной, «Сварочное производство», № 10, 1974. (рос.)

Примітки

1. Документ 226/2008-рп, поточна редакція — Прийняття від 10.07.2008 Розпорядження Президента України: Про призначення державних стипендій видатним діячам науки

Джерела

• Институт электросварки им. Е. О. Патона НАН Украины: Заруба Игорь Иванович(рос.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Енциклопедія Сучасної України: Заруба Ігор Іванович [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.]